Рішення № 74507274, 22.05.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/18/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2018 Справа № 908/492/18

Суддя господарського суду Запорізької області Колодій Н.А. при секретарі судового засідання Зеленцової К.Ю.

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова Аграрна Компанія”, (місцезнаходження: 77300, Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Підвальна, буд. 9, адреса для листування: 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 6-Б, ЄДРПОУ 37469662)

до відповідача: Державного підприємства “Дослідне господарство “Таврія” Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції ОСОБА_1 академії аграрних наук України”, (72242, с. Таврія, Веселівський район, вул.. Центральна, буд. 6, ЄДРПОУ 00853323).

про стягнення 38564 грн. 49 коп.

За участю представників:

Від позивача: не з’явився.

Від відповідача : не з’явився.

ВСТАНОВЛЕНО:

21.03.2018. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова Аграрна Компанія” до Державного підприємства “Дослідне господарство “Таврія” Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції ОСОБА_1 академії аграрних наук України” про стягнення 38564 грн. 49 коп.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.03.2018 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито загальне провадження у справі № 908/492/18, підготовче засідання призначено на 25.04.2018. Справа № 908/492/18 розглядається судом за правилами загального позовного провадження.

Ухвала суду була направлена на адреси сторін, в установленому законом порядку та в строк.

Підготовче засідання відкладалось до 03.05.2018. У підготовчі засідання 25.04.2018, 03.05.2018 представник відповідача не з’явився, про причини неявки суд належним чином не повідомив.

Ухвалою суду від 03.05.2018 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 22.05.2018р.

03.05.2018 від позивача до суду надійшло клопотання про долучення до справи додаткових документальних доказів. Клопотання судом задоволено.

17.05.2018 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення щодо перейменування юридичної особи - відповідача (долучені до матеріалів справи).

Представники сторін в судове засідання не з’явились.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Відповідно до ч. 3 п. 2 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне розглянути справу по-суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, суд –

ВСТАНОВИВ:

19.06.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова Аграрна Компанія» (надалі - постачальник або позивач) та Державним підприємством «Дослідне господарство «Соцземлеробство» ОСОБА_1 академії аграрних наук України, яке в подальшому було перейменовано на «ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ДОСЛІДНЕ ГОСПОДАРСТВО «ТАВРІЯ» ДОНЕЦЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ДОСЛІДНОЇ СТАНЦІЇ ОСОБА_1 АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ (надалі - покупець або відповідач) укладено договір поставки №ПЗЗР-19/06/12-01 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується у 2012 році передати у власність покупця продукти агрохімічні (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору.

Відповідно до пункту 1.2., 1.3 договору кількість, ціна та номенклатура товару визначається у специфікації - додатку №1, що є невід'ємною частиною договору. Обсяги товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Відповідно до пункту 3.1 договору, загальна вартість договору становить 1095 210,94грн.

Відповідно до пунктів 4.1. підпунктів 4.1.1. договору оплата товару проводиться у національній валюті шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника у строк 180 календарних днів з дати поставки товару.

Згідно пункту 5.2., підпунктів 5.2.1., 5.2.2. договору, сторони визначили, що зобов'язання постачальника по поставці товару за даним договором вважаються виконаними з моменту отримання товару покупцем. Моментом отримання товару є дата отримання товару. Датою отримання товару є дата видаткової накладної на товар.

Відповідно до додатку № 1 (від 19.06.2012р.) тобто специфікації до договору поставки №ПЗЗР-19/06/12-01 від 19.06.12р. постачальник зобов'язався передати у власність покупця продукти агрохімічні на загальну суму 1 095 210,94 гривень.

На підставі видаткової накладної № 1238 від 25.06.2012 року постачальником передано покупцю товар на загальну суму 652 181,94 гривень.

На виконання своїх зобов'язань покупцем частково сплачено на розрахунковий рахунок продавця вартість отриманого товару у загальній сумі 94 000,00 гривень платежем від 25.04.2013р. Сплата вказаних коштів підтверджується виписки з банківського рахунку та відомостями підписаних сторонами актів звірки взаємних розрахунків.

Також, відповідно до заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог від 15.06.2017р. вих № 15/06/2017-01 надісланої на адресу покупця 16.06.17 (рекомендованим і цінним листом з повідомленням про вручення) проведено часткове зарахування однорідних зустрічних вимог на суму 534 786,60 грн.

Факт надіслання вказаної заяви підтверджується описом вкладення у цінний лист №0407037316932, чеком про оплату відправки цінного листа №0407037316932, повідомленням про вручення цінного листа №0407027316932 від 20.06.17р. та чеком про оплату відправки рекомендованого листа № 0407030454394.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань позивач звернувся до суду.

Наявність вказаної суми заборгованості за договором визнана відповідачем в підписаних обома сторонами Актах звірки взаємних розрахунків станом на 31.10.2013 р., 29.11.2013р., 31.12.2013р. та 01.04.2015р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодекс України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з статтею 610 Цивільною кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов’язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК України, стаття 202 ГК України).

Таким чином, на момент розгляду спору по суті заборгованість відповідача складає 23395,34 гривень, визнана відповідачем та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем пред’явлені до стягнення сума 3 % річних в розмірі 2105грн.58 коп. та сума інфляційних витрат в розмірі 13063 грн. 57коп.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодекс України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимог кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Надані позивачем розрахунки судом перевірені та встановлено, що сума індексу інфляції та 3% річних розрахована вірно, вимоги щодо їх стягнення позивачем доведені.

Отже, проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 129 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у спірних правовідносинах, судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача на користь позивача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 46, 129, 202, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова Аграрна Компанія” до Державного підприємства “Дослідне господарство “Таврія” Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції ОСОБА_1 академії аграрних наук України” про стягнення 38564 грн. 49 коп. задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства “Дослідне господарство “Таврія” Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції ОСОБА_1 академії аграрних наук України”, (72242, с. Таврія, Веселівський район, вул. Центральна, буд. 6, ЄДРПОУ 00853323) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова Аграрна Компанія”, (місцезнаходження: 77300, Івано-Франківська область, м.Калуш, вул. Підвальна, буд. 9, адреса для листування: 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 6-Б, ЄДРПОУ 37469662) 23395 (двадцять три тисячі триста дев’яносто п’ять) 34 коп. основного боргу, 13063 (тринадцять тисяч шістдесят три) грн. 57 коп. суми індексу інфляції, 2105 (дві тисячі сто п’ять) 58 коп. 3% річних, судовий збір в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Видати наказ.

Повний текст рішення оформлено і підписано “04” червня 2018.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст.ст. 254-256 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.А. Колодій