Рішення № 74506995, 05.06.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2018 Справа № 904/2021/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Камша Н.М. за участю секретаря судового засідання Полевичек Д.А.

за позовом ОСОБА_1, м. Дніпро

до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД", 49068, м. Дніпро, вул. Маяковського, 31, код ЄДРПОУ 05393122

про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати та моральної шкоди

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Коваль Г.М. - довіреність №45-53/юр від 26.12.17р., представник ПАТ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД"

СУТЬ СПОРУ:

Громадянка ОСОБА_1, м. Дніпро (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД", 49068, м. Дніпро, вул. Маяковського, 31, код ЄДРПОУ 05393122 (далі - ПАТ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД", відповідач) заборгованості по заробітній платі у розмірі 11 207,00 грн., середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 34 786,50 грн., виходячи з розміру середньоденної заробітної плати 198,78 грн., компенсації втрати частини заробітної плати у сумі 627,59 грн. та моральної шкоди у розмірі 5000 грн.

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що у день звільнення не отримала остаточного розрахунку, що є порушенням ст. 116 КЗпП України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2018р. позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 05.06.2018р. з викликом сторін.

21.05.18р. до господарського суду від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання 05.06.18р. без його участі, у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні та без участі позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача 05.06.2018р. подав до господарського суду відзив №53/юр від 04.06.18р. на позовну заяву з довідкою №49-р/206 від 29.05. 2018р. та копіями розрахункових листів, у яких вимоги позивача визнав частково, а саме заборгованість по виплаті заробітної плати на суму 11 207, 00 грн., суму середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 34 786, 50 грн., в іншій частині позовних вимог просить суд відмовити.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.06.2018р. проти позовних вимог частково заперечував, з підстав викладених у відзиві на позов.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 05.06.2018р. оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відносно відповідача господарським судом Дніпропетровської області 11.06.15р. порушено провадження у справі № 904/4592/15 про банкрутство, на даний час провадження перебуває на стадії розпорядження майном.

Згідно з частиною четвертою статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про стягнення заробітної плати. Аналогічні положення містяться в пункті 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач з 12.02.2008р. по 01.09.2017р. перебувала у трудових відносинах з відповідачем - ПАТ "Дніпропетровський трубний завод", - на різних посадах, що підтверджується копією трудової книжки, поданою позивачем.

01.09.2017р. позивача звільнено із займаної посади наказом №112 на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України, за власним бажанням.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в день звільнення, всупереч вимогам ст. 116 КЗпП України, відповідач не провів повного розрахунку з позивачем.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 94 КЗпП України).

Строки виплати заробітної плати передбачені ст. 115 КЗпП України.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, визначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, якщо спір вирішено на користь працівника.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, які належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Як зазначив позивач, при звільненні з роботи з нею не було проведено остаточного розрахунку, а саме не виплачено 11 207 грн. заборгованості із заробітної плати. Вказана сума підтверджується довідками відповідача від 20.02.2018р. № 49-р/98 та від 29.05.2018р. № 49-р/206 та не оспорюється відповідачем, тому підлягає стягненню.

Стосовно стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, господарський суд зазначає наступне.

Нормами ч. 1 ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст. 117 КЗпП України).

Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

До матеріалів справи долучено довідками відповідача №49-р/98 від 20.02.2018р. та №49-р/206 від 29.05.18р. за підписами в.о. головного бухгалтера, начальника бюро та бухгалтера, з якої вбачається, що середній одноденний заробіток позивача становить - 198,78 грн.

При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N100 (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, та призначення пенсії.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Також, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що суму середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні необхідно рахувати з 02.09.2017р., а не з 01.09.2017р. як зазначив позивач.

Всього сума до виплати за затримку розрахунку при звільнені за період з 02.09.2017р. по 15.05.18р. становить 34 587,72 грн., ця сума підлягає стягненню.

Тому в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, оскільки вони заявлені без достатніх правових підстав.

Стосовно стягнення суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 627,59 грн., господарський суд зазначає наступне.

Представник відповідача нараховану позивачем компенсацію у розмірі 627, 59 грн. не визнає, оскільки позивачу за квітень, червень, липень, серпень, вересень 2017р. вже була нарахована компенсація, що підтверджується розрахунковими листами наданими відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд прийшов до висновку відмовити у задоволенні вимог позивача про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати на суму 627, 59 грн.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн., обґрунтувавши свої вимоги наступним. Так, позивачу були заподіяні моральні страждання, викликані тим, що він був позбавлений джерела існування протягом майже одного року, за цей період можливості реалізувати свої життєві потреби, був порушений його стан життя. Позивач на даний час є вагітною, що додатково змушує нести фізичні незручності із захисту свого порушеного права. Тому вважає, що згідно ст.ст. 21, 22 Конституції України та ст. 237-1 КЗпП України, відповідач зобов'язаний відшкодувати йому моральну шкоду, яку він оцінив в 5000,00 грн.

За змістом ст. 124 Конституції України позивач має право звернутися з такими вимогами до суду.

За моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132-134 КЗпП, якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. (ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що позивачем не подано будь-яких доказів, що підтверджують понесення моральної шкоди, суд вважає за необхідне у задоволенні зазначених позовних вимог відмовити.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Позивач звільнений від сплати судового збору, тому відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1 762,00 грн. слід віднести на відповідача, стягнувши його в доход державного бюджету України.

Враховуючи вищеозначене, керуючись ст.ст. 47, 115-117, 238 КЗпП України, ст.ст. 20, 129, 194, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" (49068, м. Дніпро, вул. Маяковського, буд 31, код ЄДРПОУ 05393122) на користь ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованість із заробітної плати у розмірі 11 207 (одинадцять тисяч двісті сім) грн. 00 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" (49068, м. Дніпро, вул. Маяковського, буд 31, код ЄДРПОУ 05393122) на користь ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні суму за період з 02 вересня 2017 року по 15 травня 2018 року в розмірі 34 587,72 (тридцять чотири тисячі п'ятсот вісімдесят сім ) грн. 72 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" (49068, м. Дніпро, вул. Маяковського, буд 31, код ЄДРПОУ 05393122) на користь державного бюджету (одержувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, рахунок отримувача 31215256700001, банк одержувача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891) 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. - судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07.06.2018р.

Суддя Н.М. Камша