Постанова № 74506322, 05.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2018 року

м. Київ

справа № 761/45501/17

провадження № 22-ц/796/4800/2018

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кравець В.А.,

суддів - Мазурик О.Ф., Махлай Л.Д.

за участю помічника судді, який за дорученням головуючого судді здійснює повноваження секретаря судового засідання - Виноградової А.І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова ОлександраЮрійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

розглянув апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4

на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2018 року у складі судді Піхур О.В., -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернувся з позовною заявою про визнання права на отримання гарантованої суми відшкодування за вкладом, скасування рішення про визнання правочину нікчемним.

18 січня 2018 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подано до суду виправлену позовну заяву.

Мотивуючи звернення із позовною заявою в порядку цивільного судочинства, посилався на частину першу статті 19 ЦК України та зазначав, що звернувся до суду за захистом права, яке випливає з договорів банківського рахунку, а позов пов'язаний із правом осіб вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належним їм майном (грошовими коштами).

Просив скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський», зазначене у наказі № 42/2 від 01 червня 2016 року в частині затвердження результатів проведеної перевірки правочинів на предмет їх нікчемності, за якими встановлено нікчемність правочинів (транзакції) з виконання 19 травня 2016 року платіжних документів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» по перерахуванню коштів на рахунки позивача на загальну суму 20 113,66 грн. та зобов'язати ПАТ «Банк Михайлівський» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно позивача.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2018 року провадження у справі закрито.

Не погоджуючись з ухвалою суду, 07 травня 2018 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, оскільки вважає її необґрунтованою та постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначав, що вказаний спір не є публічно-правовим, оскільки всі правовідносини, які можуть виникати між клієнтами неплатоспроможних банків з одного боку та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з іншого боку мають своїм джерелом цивільно-правові угоди, укладені між цими клієнтами та банком до моменту визнання цього банку неплатоспроможним НБУ в порядку, передбаченому статтею 76 ЗУ «Про банки та банківську діяльність».

Окрім того, вказував на те, що всі публічні договори банку з фізичними особами містять положення про гарантійні зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виплати відшкодування вкладів, тому Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є учасником цивільних відносин, які виникають з договорів банківського вкладу, банківського рахунку, а саме, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є гарантом виконання зобов'язань банку перед вкладниками за такими договорами.

Вважає, що у разі виникнення юридичного спору між клієнтом банку та Фонду гарантування вкладів фізичних осібтакий спір може мати лише приватно-правовий характер і не може мати публічно-правового характеру.

Вказує на те, що цивільний обов'язок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виплатити вкладникові гарантоване відшкодування за вкладами в неплатоспроможному банку в межах гарантованої суми породжує певні зобов'язання Фонду перед вкладником в розумінні зобов'язального права.

Зокрема, посилаючись на постанову від 12 квітня 2018 року в адміністративній справі № 820/11591/15 Великої Палати Верховного суду, правову позицію якої використав місцевий суд при постановленні оскаржуваної ухвали, зазначав, що вказана постанова не містить висновків щодо непоширення юрисдикції саме цивільних судів на спори вкладників з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно позовних вимог про відшкодування вкладів.

29 травня 2018 року до Апеляційного суду м. Києва Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Смолій Б.В. подав відзив на апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_4 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2018 року, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Зазначає, що Фонд гарантування фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, є юридичною особою публічного права, а тому спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України.

Вказує на безпідставність посилань представника позивача на постанови Великої Палати Верховного Суду у справах № 755/1700/16-ц та 815/6956/15, оскільки в наведених справах розглядався інший предмет спору.

Вважає ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва законною та обґрунтованою, постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 8 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, ч. 6 ст. 147 та абз. 3 п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIIIАпеляційний суд м. Києва діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Київського апеляційного суду в апеляційному окрузі.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити з підстав, наведених в ній.

Представник відповідача Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» - Долич О.В. в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відхилити, а ухвалу місцевого суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд виходив з того, що не включення позивача до переліку вкладників, за яким вона зможе отримати відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також незгода з рішенням про віднесення правочину до переліку нікчемних, підстави визнання яких встановлені законом, спричиняють публічно-правовий спір, пов'язаний зі здійсненням владних управлінських функцій, що підпадає під юрисдикцію адміністративних судів, а тому позов повинен розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.

Представником позивача оскаржуються дії щодо не включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в межах граничного розміру відшкодування коштів.

В обсязі конкретних обставин цієї справи зміст спірних правовідносин обмежується встановленням реальної правової природи відносин, що виникли між позивачем, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, визначення яких залежить від з'ясування прав позивача, статусу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, мети його створення, завдань, поставлених перед ним, повноважень та обов'язків Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та його уповноважених осіб, функцій, які на нього покладаються.

Положеннями пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання не чинними адміністративних договорів.

Акти, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність) можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Частинами першою та другою статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на: правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктів владних повноважень владних управлінських функцій; публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних осіб чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Законом України № 4452-VI від 23 лютого 2012 року «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Статтею 3 Закону № 4452-VI встановлено правовий статус Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а саме, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Згідно статті 4 Закону України № 4452-VI до функцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відноситься, зокрема, ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку; здійснює заходи щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників, підвищення рівня фінансової грамотності населення відповідно до цього Закону.

Статтею 6 Закону № 4452-VI Фонд наділено повноваженнями видавати нормативно-правові акти, що підлягають державній реєстрації у порядку, встановленому законодавством, з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

Уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку. (пункт 17, частини першої статті 3 Закону України № 4452-VI).

Рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду. Оскарження рішень не зупиняє виконання оскаржуваного рішення або дії (стаття 54 Законом України № 4452-VI).

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, представник позивача ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про захист права ОСОБА_1 на включення її рахунку до переліку рахунків, за яким вона зможе отримати відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб шляхом скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про віднесення правочину до переліку нікчемних.

Закриваючи провадження у справі, місцевий суд керувався, зокрема, правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15.

В своїй апеляційній скарзі та в письмових поясненнях, наданих в судовому засіданні, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 зауважував на тому, що дана постанова не містить висновків щодо непоширення юрисдикції саме цивільних судів на спори вкладників з Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно позовних вимог про відшкодування вкладів та зазначав, що спірні правовідносини у даній справі виникли на підставі цивільно-правової угоди, не є публічно-правовим спором та не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції й в силу вимог закону саме на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в указаному спорі покладено обов'язок відшкодовувати зазначені кошти від імені сторони правочину, а отже розгляд справи повинен відбуватися в порядку цивільного судочинства.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими твердженнями представника позивача ОСОБА_4 з огляду на наступне.

Як убачається з прохальної частини позовної заяви, представник позивача ОСОБА_4 просив скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський», зазначене в наказі № 42/2 від 01 червня 2016 року в частині затвердження результатів проведеної перевірки правочинів на предмет їх нікчемності, за якими встановлено нікчемність правочинів (транзакції) з виконання 19 травня 2016 року платіжних документів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» по перерахуванню коштів на рахунки позивача на загальну суму 20 113,66 грн. та зобов'язати ПАТ «Банк Михайлівський» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Оскільки представник позивача оскаржує дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як суб'єкта владних повноважень, згідно норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а не як органу управління банком, який здійснює заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та грошових коштів, такий спір є публічно-правовим.

Враховуючи також те, що спірні правовідносини не пов'язані із невиконанням умов цивільно-правової угоди, колегія суддів дійшла висновку, що спір є публічно-правовим, оскільки не випливає з договірних відносин, а тому не може вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на правовий висновок, викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15, де зазначено, що Закон № 4452-VI є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин і відповідно до цього Закону Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду у цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Додані представником позивача ОСОБА_4 копії постанов Верховного суду не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки не мають тотожного предмету спору, підстав позову та аналогічних обставин справи із позовними вимогами у справі, що переглядається.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що вказана справа відноситься до цивільної юрисдикції спростовуються вищенаведеним.

З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що підстави позовних вимог, заявлених представником позивача, створюють публічно-правовий спір, пов'язаний зі здійсненням управлінських функцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що відноситься до юрисдикції адміністративних судів відповідно до статті 3 КАС України.

Отже, колегія уважає, що висновок місцевого суду про закриття провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, є законним та обґрунтованим.

Згідно з статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що місцевий суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Повне судове рішення складено 05 червня 2018 року.

Головуючий: В.А. Кравець

Судді: О.Ф. Мазурик

Л.Д. Махлай