Постанова № 74506310, 31.05.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження

№ 22-ц/796/4166/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2018 року місто Київ

справа № 760/9343/14-ц

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Невідомої Т.О.

за участю секретаря судового засідання - Волошина В.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 06 березня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Українця В.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор», товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Капітал Груп» про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, поділ майна подружжя, визнання права власності, стягнення грошових коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_4 про визнання майна особистою приватною власністю, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до Солом'янського районного суду міста Києва з позовом до відповідачів, в якому з урахуванням заяв про зміну предмету позову просила:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав на набуття у власність квартири за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 25 березня 2014 року;

- визнати майнові права на однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3;

- стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 відшкодування вартості 1/2 частини майнових прав на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 у сумі 1749835 грн.;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2;

- визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на гараж НОМЕР_1, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, площею 31,2 кв.м;

- визнати за ОСОБА_3 право власності на гідроцикл YАМАНА, бортовий реєстраційний номер «НОМЕР_2», модель YАМАНА VХ1100С-L, № корпусу НОМЕР_3, 2012 р.в., реєстровий номер НОМЕР_4;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на телевізор Samsung, холодильник Samsung RB31FSRNDEF, спальню (набір) «Анна», матрас evolution, диван, стіл та 3 стільці, духовку Gorenje B05333RW, посудомийну машину Bosch SPV53m20eu, пральну машинку Samsung, поверхню Gorenje EC630RW, витяжку Gorenje DK6335RW-3000;

- визнати за ОСОБА_3 право власності на 3 стільці, 3 кондиціонери Samsung, штори і тюлі, набір меблів для кухні, умивальник, біде, унітаз (laufen), світильники -13 шт.;

В обгрунтування позовних вимог посилалася на те, що з 2011 року вона почала проживати разом з ОСОБА_3, а з 19 листопада 2012 року по 10 березня 2015 року вони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Вказувала, що у період шлюбних відносин нею з відповідачем спільно було придбано вищезазначене майно.

Зазначала, що 25 березня 2014 року між ТОВ «Виробничий вектор» та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду №2 до договору про участь у будівництві об'єкта нерухомості №0350/007 від 25 квітня 2013 року у зв'язку з закінченням будівництва, прийняттям об'єкта нерухомості та визначення його фактичної площі, приймаючи до уваги, що згідно з розпорядженням Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації від 24 грудня 2013 року за №814 об'єкту будівництва присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1.

Посилалася на те, що 25 березня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу майнових прав без її згоди та відома,що суперечить ч.3 ст.65 СК України, а 12 серпня 2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління прийнято рішення про проведення державної реєстрації права власності на квартиру, що розташована в АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 на підставі її заяви про державну реєстрацію та доданих до неї документів, реєстраційний номер 12562118.

Вказувала, що на момент розгляду справи майнові права вибули з власності колишнього подружжя та на даний час припинили своє існування, трансформувавшись в об'єкт нерухомого майна, право власності на який вперше виникло у ОСОБА_4, а не колишнього подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, індексний номер НОМЕР_6 від 12 серпня 2015 року, щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1. Однак, на час відчуження майнових прав квартира ще не набула статусу окремої речі, яка може бути самостійним об'єктомцивільного обороту.

Зазначала, що майнові права на набуття у власність квартири як самостійний об'єкт цивільних прав в натурі припинили своє існування, тому не можуть входити до складу майна, що підлягають поділу, оскільки не відповідають критерію «наявності у подружжя або третіх осіб на час розгляду справи».

При цьому, позивач просила у результаті визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, визнати ці права об'єктом спільної сумісної власності подружжя, і стягнути на її користь з ОСОБА_4 вартість 1/2 частини майнових прав за цінами, що існують на момент відшкодування, тобто на час розгляду справи.

Зазначала, що гідроцикл є неподільною річчю, а вона не вміє ним керувати, тому просила визнати право власності на гідроцикл за ОСОБА_3, а їй присудити гараж.

Вказувала, що побутову техніку та товари для дому на загальну суму 280304 грн., визначеною за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи, просить поділити порівну в натурі кожному подружжю на загальну суму по 140152 грн.

Посилалася на те, що різниця у вартості гідроциклу та гаража складає 12875 грн., тому просила присудити їй техніки та товарів для дому з урахуванням вказаної різниці, всього на суму 153027 грн.

Також просила телевізор Samsung, холодильник Samsung RB31FSRNDEF, спальню (набір) «Анна», матрац evolution, диван, стіл та 3 стільці, духовку GorenjeВO5333КW, посудомийну машину BoshSPV53m20eu, пральну машину Samsung, поверхню gorenje EC630RW-3000, витяжку gorenje DK6335RW-3000 присудити їй, всього на суму 145197,50 грн.

ОСОБА_3 просила присудити в натурі 3 кондиціонери Samsung, 3 стільці, штори і тюлі, набір меблів для кухні, умивальник, біде, унітаз (laufen), світильники (13 штук), всього на суму 135106,50 грн.

Заочним рішенням Солом'янського районного суду містаКиєва від 17 жовтня 2016 року позов ОСОБА_1задоволено.

Ухвалою Солом'янського районного суду містаКиєва від 12 січня 2017 року скасовано заочне рішення Солом'янського районного суду містаКиєва від 17 жовтня 2016 року в зазначеній справі та призначено її до судового розгляду.

У травні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Солом'янського районного суду містаКиєва з зустрічним позовом, в якому просиввизнати його особистою приватною власністю:

-квартиру за адресою: АДРЕСА_2;

-гараж НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3;

-гідроцикл гідроцикл YАМАНА, бортовий реєстраційний номер «НОМЕР_2», модель YАМАНА VХ1100С-L, № корпусу НОМЕР_3, 2012 р.в., реєстровий номер НОМЕР_4;

-майнові права на однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1;

-телевізор «Samsung», холодильник «Samsung» RB31FSRNDEF, спальню (набір) «Анна», матрац evolution, диван, стіл та шість стільців, набір меблів для кухні, духовку Gorenje B05333RW, посудомийну машину Bosch SPV53m20eu, пральну машину «Samsung», три кондиціонери «Samsung», витяжку Gorenje DK6335RW- 3000, поверхню Gorenje EC630RW-3000, штори і тюлі, умивальник, біде, унітаз (laufen), світильники - 13 штук.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що спірне майно було придбано під час перебування сторін у шлюбі, проте вважає, що в розумінні п.3 ч.1 ст.57 СК України воно є його особистою приватною власністю, оскільки придбане за власні кошти, а тому не підлягає поділу.

Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 06 березня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

У порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на: телевізор Samsung, холодильник Samsung RB31FSRNDEF, спальню (набір) «Анна», матрац evolution, диван, стіл та три стільці, духовку Gorenje B05333KW, посудомийну машину BoshSPV53m20eu, пральну машину Samsung, поверхню gorenje EC630RW-3000, витяжку gorenje DK6335RW-3000.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на: три кондиціонери Samsung, три стільці, штори і тюлі, набір меблів для кухні, умивальник, біде, унітаз (laufen), світильники - 13 штук.

У задоволенні інших позовних вимог позову ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнаноособистою приватною власністю ОСОБА_3 наступне майно:

-квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 93,40 кв.м, житловою площею 49,50 кв.м;

-гараж НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3;

-гідроцикл гідроцикл YАМАНА, бортовий реєстраційний номер «НОМЕР_2», модель YАМАНА VХ1100С-L, № корпусу НОМЕР_3, 2012 р.в., реєстровий номер НОМЕР_4;

-майнові права на однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 69,3 кв.м, житлова площа 25,4 кв.м.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просила скасувати рішення Солом'янського районного суду міста Києва в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове, якимзадовольнити позов у повному обсязі та скасувати рішення в частині позовних вимог ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю, в іншій частині рішення залишити без змін.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказувала, що рішення суду першої інстанції не відповідає п.3 ч.1 ст.57, ст.60, ч.ч.2,3 ст.61, ч.1 ст.70 СК України та судом були порушені ч.3 ст.12, ч.1 ст.81, ч.3 ст.89, ст.ст.263, 265 ЦПК України, а також ст. 1046 ЦК України.

Зазначала, що судом не було з'ясовано коли конкретно і з яких джерел ОСОБА_3 набув до укладення шлюбу кошти, які належали йому особисто, і чи були саме ці особисті кошти вкладені у придбання спірного майна, а не витрачені ним на інші документально підтверджені витрати в загальній сумі 11397791 грн. з моменту прийняття рішення про повернення частки в статутному капіталі 25 квітня 2013 року до розірвання шлюбу 10 березня 2015 року.

Посилалася на те, що суд безпідставно переклав тягар доказування презумпції спільності майна подружжя на ОСОБА_1, хоча подана ОСОБА_3 індивідуальна відомість про застраховану особу форми ОК-5 з Пенсійного фонду України є належним, допустимим і достовірним доказом того, що він особисто не заробив ні до, ні під час, ні після шлюбу достатньо особистих коштів на придбання спірного майна.

Вказувала, що оскільки згідно з ч.2 ст.3 СК України сім'я - це не об'єднання капіталів, а сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, при цьому суд при ухваленні рішення не надав оцінки тим обставинам та доказам, що участь ОСОБА_1 у придбанні спільного майна була не тільки майновою, а і не майновою, шляхом спільної праці та підтримки свого чоловіка веденням домашнього господарства.

Зазначала, що кошти, отримані за договором позики та майно, придбане за рахунок позики чи кредиту є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, у даній справі спірне майно було придбано у період шлюбу, за згоди ОСОБА_1, використовувалося обома з подружжя, тобто з метою покращення майнового стану сім'ї, для забезпечення подружжя ОСОБА_3 житлом, транспортним засобом, гаражем.

В поданому представником відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 відзиві на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 зазначено, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції. Вказувала на те, що відповідач ОСОБА_3 за свої власні кошти, які йому було повернуто за частку із статутного капіталу ТОВ «ГК ВІП ПЛАСТ» придбав спірне майно. Посилалася на те, що за спільний дохід, який отримували ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за рахунок заробітної плати, останніне могли придбати спірне майно. Вказувала, що позивачем не надано доказів, що остання отримувала значний дохід, за який можливо було б придбати будь-яке спірне майно. Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя. Зазначала, що всі доводи ОСОБА_1, а саме, що у ОСОБА_3 не було підстав позичати кошти, оскільки він мав гроші від підприємницької діяльності і ці кошти він отримував завдяки ОСОБА_1, яка працювала разом з чоловіком, робила свій вклад в сімейний бізнес, зводяться лише на домислах та припущеннях без доведення їх саме належними, допустимими та достовірними доказами.

В поданому ОСОБА_4 відзиві на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 зазначено, щовимогиапеляційної скарги є безпідставними та такими, що порушують її права, як законного власника квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Посилалася на те, що оскільки кошти в розмірі 1105097 грн., за які було придбано лот іменних безпроцентних (цільових) облігацій, які є інвестиційним внеском для набуття майнових прав на однокімнатну квартиру по АДРЕСА_1, є коштами, які належали особисто ОСОБА_3 та не були спільним майном подружжя, а тому ОСОБА_3 мав повне право без згоди своєї дружини ОСОБА_1 укласти з будь-якою особою договір купівлі-продажу майнових прав.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Згідно з п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні апеляційного суду представники позивача апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити з вищевказаних підстав.

Відповідач та його представник проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач ОСОБА_4 та треті особи: ТОВ «Виробничий вектор», ТОВ «Компанія з управління активами «Капітал Груп» у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справи у їх відсутності відповідно до положень ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 06 березня 2018 року в частині задоволення вимог ОСОБА_1 апелянтом не оскаржується, а тому апеляційним судом в цій частині не перевіряється.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями:

1) час набуття майна;

2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

У зв'язку з викладеним у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тільки в разі встановлення цих фактів норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно.

Як вбачається з матеріалів справи, з 19 листопада 2012 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 10 березня 2015 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано.

Даним рішенням встановлено, що шлюбні відносини між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 фактично припинилися з 25 березня 2014 року.

Згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач ОСОБА_1 посилалась на те, що вищевказане майно набуто у шлюбі між нею та ОСОБА_3, а тому воно підлягає поділу.

Заперечуючи проти позову позивача та звертаючись до суду з зустрічним позовом, ОСОБА_3 посилався на те, що спірне майно придбано за його особисті кошти, тому є його особистою приватною власністю.

З матеріалів справи вбачається, що під час шлюбу сторонами набуто наступне майно:

- квартира АДРЕСА_2, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 15 квітня 2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М., та актом прийому-передачі квартири до договору купівлі-продажу квартири від 15 квітня 2013 року;

- лот іменних безпроцентних (цільових) облігацій на загальну суму 1105097 грн.за договором №БВ-1/72/ПР-131 від 25 квітня 2013 року, укладеним між ТОВ «Компанія з управління активами «Капітал Груп» та ОСОБА_3;

- гараж НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3, площею 31,2 кв.м, що підтверджується договором купівлі-продажу гаража від 30 травня 2013 року, укладеним між ОСОБА_8 та ОСОБА_3;

- гідроцикл YAMAHA, бортовий реєстраційний номер «НОМЕР_2», модель YAMAHA VX1100C-L, № корпусу НОМЕР_3, 2012 року випуску, реєстровий номер НОМЕР_4;

- побутова техніка та товари для дому, а саме: телевізор Samsung, духовка Gorenje B05333KW, посудомийна машина Bosh SPV53m20eu, пральна машина Samsung, поверхня gorenjeEC630RW-3000, витяжка gorenje DK6335RW-3000, холодильник Samsung RB31FSRNDEF, 3 кондиціонери Samsung, штори і тюлі (виробник Німеччина), спальня (набір) «Анна» , матрац evolution, диван (магазин «Будинок меблів»), кухня (виробник Італія), умивальник, біде, унітаз (laufen), світильники, стіл та 6 крісел.

Перелік придбаного в період шлюбу майна та його вартість сторонами визнається та не оспорюється.

З матеріалів справи вбачається, що протоколом №4 загальних зборів учасників ТОВ «ГК ВІП ПЛАСТ» від 08 травня 2012 року ОСОБА_3 включено до складу учасників ТОВ «ГК ВІП ПЛАСТ». Його частка складала 49,5% статутного капіталу - 4950000 грн.

Згідно з довідкою «Інформація про зареєстрований капітал та внесення коштів до статутного капіталу засновником ОСОБА_3 у ТОВ «ГК ВІП ПЛАСТ» за період 2012-2013 рік» останнім до статутного капіталу цього підприємства було внесено коштів у сумі 6000000 грн. за період з 08 травня 2012 по 03 вересня 2012 року, а саме: 25 червня 2012 року - 245675 грн.; 27 червня 2012 року - 2400000 грн.; 31 липня 2012 року - 2108975 грн.; 03 вересня 2012 року - 1245350 грн.

Внесення коштів до статутного фонду підприємства відбулось до 19 листопада 2012 року, тобто до укладення шлюбу між сторонами. А тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що кошти, які були внесені відповідачем у статутний капітал підприємства за рахунок особистих коштів до укладення шлюбу, не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки сформовані не за рахунок спільної сумісної власності подружжя.

10 квітня 2013 року між TOB «МОТО» та ОСОБА_3 укладено договір М00410-2 купівлі-продажу, згідно якого він придбав гідроцикл «YAMAHA» модель YAMAHA VX11100C-L № кузова НОМЕР_5, реєстровий номер НОМЕР_4 вартістю 123123 грн. та в цей же день сплатив за придбання гідроцикла аванс в розмірі 7990,68 грн.

31 травня 2013 року ОСОБА_3 здійснив остаточну оплату за договором в розмірі 115132,32 грн., що підтверджується видатковою накладною № МОООООЮІ1 від 01 червня2013 року.

15 квітня 2013 року між ТОВ «ГК ВІП ПЛАСТ» та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири, згідно якого він придбав спірну квартиру за ціною 822398 грн.

Пунктом 11 даного договору визначено, що за домовленістю сторін продаж квартири здійснено за 822398 грн., які продавець отримав від покупця на належний йому розрахунковий рахунок до підписання цього договору.

В п.12 договору вказано, що сторони заявляють про повний розрахунок за продану квартиру. Підписання цього договору продавцем є підтвердження факту повного розрахунку за продану квартиру та свідчить про відсутність у продавця по відношенню до покупця будь-яких претензій фінансового характеру.

Тобто, виходячи з умов п.п.11, 12 вказаного договору, покупець розрахувався за придбану квартиру на момент підписання даного договору.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач фактично розрахувався за спірну квартиру 26 квітня 2013 року, що підтверджується випискою з рахунку AT «Єврогазбанк».

Також у період шлюбу ОСОБА_3 отримав кошти в борг за договорами позики, а саме: 24 квітня 2013 року від ОСОБА_9 у сумі 250000 грн., 25 квітня 2013 року від ОСОБА_10 в сумі 885000 грн., що підтверджується відповідними розписками.

25 квітня 2013 року ОСОБА_3 уклав з ТОВ «ВІП ПЛАСТ» договір позики №25/04 (поворотної фінансової допомоги) на суму 885000 грн.

25 квітня 2013 року між ТОВ «Компанія з управління активами «Капітал Груп» та ОСОБА_3 укладено договір БВ-1 /72/ПР-131 купівлі-продажу цінних паперів, згідно якого відповідач придбав цінні папери у вигляді облігацій (Лот) в кількості 6970 штук на загальну суму 1105097 грн.

Зазначена сума 25 квітня 2013 року сплачена ОСОБА_3 на рахунок ТОВ «Компанія з управління активами «Капітал Груп», що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 25 квітня 2012 року, квитанцією №7006991 від 25 квітня 2013 року та актом виконання зобов'язань торговця до договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ- 1/72/ПР-131 від 25 квітня 2013 року.

25 квітня 2013 року між ТОВ «Виробничий Вектор» та ОСОБА_3 укладено договір №0350/007 про участь у будівництві об'єкта нерухомості, згідно якого придбані облігації є інвестиційним внеском, що є підставою для набуття майнових прав на однокімнатну квартиру загальною площею 69,70 кв.м в об'єкті будівництва АДРЕСА_1.

25 березня 2014 року між ТОВ «Виробничий вектор» та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду №2 до договору про участь у будівництві об'єкта нерухомості №0350/007 від 25 квітня 2013 року.

За умовами додаткової угоди визначено, що об'єкту будівництва присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 у зв'язку з закінченням будівництва, прийняттям об'єкта будівництва в експлуатацію, проведенням технічної інвентаризації (обмірів) об'єкта нерухомості, визначення його фактичної площі та приймаючи до уваги розпорядження Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації від 24 грудня 2013 року №814.

Цього ж дня між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі- продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_1, про що складено акт приймання-передачі майнових прав на об'єкт нерухомості від 25 березня 2014.

12 серпня 2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві прийнято рішення про проведення державної реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4

12 серпня 2015 року ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1.

30 травня 2013 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу гаража, згідно якого відповідач придбав у власність гараж НОМЕР_1 в ГБК «Кавказ», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 за ціною 46136 грн.

Загальна вартість придбаного майна складає 2096754 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 25 квітня 2013 року на загальних зборах учасників ГОВ «ГК ВІП ПЛАСТ» було прийнято рішення про зменшення статутного капіталу товариства на 5883300 грн. та про затвердження розподілу часток учасників у статутному капіталі ТОВ ГК ВІП ПЛАСТ». Після прийняття відповідного рішення ОСОБА_3 належала частка у розмірі 2463300 грн., що складала 59,84 % статутного капіталу товариства та було постановлено виплатити ОСОБА_3 суму в розмірі 2486700 грн., що підтверджується протоколом №9 загальних зборів учасників ТОВ «ГК ВІП ПЛАСТ».

Згідно з видатковими касовими ордерами ОСОБА_3 в період з 12 серпня 2013 року по 28 серпня 2013 року повернуто частки зі статутного капіталу, а саме: 12 серпня 2013 року - 20000 грн.;16 серпня 2013 року - 110000 грн.; 20 серпня 2013 року - 82000 грн.;22 серпня 2013 року - 146000 грн.; 27 серпня 2013 року - 131900 грн.; 28 серпня 2013 року - 450800 грн., 282000 грн. та 2314000 грн. (т.5, а.с.86-89).

28 серпня 2013 року, тобто в день повернення частки зі статутного капіталу, ОСОБА_3 було повернуто борг за розписками ОСОБА_11 у сумі 250000 грн. та ОСОБА_12 у розмірі 885000 грн., що підтверджується розписками позикодавців (т. 5, а.с. 47, 48 - зворот).

27 березня 2014 року на загальних зборах учасників ТОВ «ГК ВІП ПЛАСТ» прийнято рішення про зміну найменування ТОВ «ГК ВІП ПЛАСТ» на ТОВ «ЕНЕРГО ПОСТАЧАННЯ».

Відповідно до нотаріально посвідченої заяви від 28 квітня 2014 року відповідач передав належну йому частку в розмірі 59,84% статутного капіталу ТОВ «ЕНЕРГО ПОСТАЧАННЯ», яка складає 2463300 грн. на користь ОСОБА_13 та вийшов зі складу учасників товариства (т.5, а.с.103).

Вбачається, що ОСОБА_3 повернуто кошти, які він брав у борг для придбання спірного майна, з залучених коштів до статутного капіталу, які він вніс ще до укладання шлюбу.

З матеріалів справи вбачається, що на момент придбання рухомого та нерухомого майна, сторони перебували у шлюбі п'ять місяців та спільний дохід за цей період, який підтверджений документально, становить 137637 грн., а спірне майно було придбано на загальну суму 2096754 грн.

Виходячи з наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що кошти, які були взяті в борг ОСОБА_3 та витрачені на спірне майно, повернуті ним з особистих коштів, які були внесені до статутного капіталу.

ОСОБА_1 не надано суду належних доказів на підтвердження того, що вона мала значний дохід або грошові кошти, за рахунок яких можливо було придбати спірне майно.

З декларації ОСОБА_1 про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік вбачається, що отримана нею заробітна плата за зазначений період становить 88469 грн. Інші доходи та майно, в тому числі набуте до шлюбу, відсутнє (т.5, а.с.115-117).

Установивши, що спірне майно придбано за час перебування сторін у шлюбі та оцінивши докази, які містяться у матеріалах справи та які підтверджують фінансові зобов'язання відповідача на час придбання спірного майна, джерело походження коштів, суд першої інстанції, застосовуючи норми статей 57, 60 СК України, дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірна квартира, гараж, гідроцикл та майнові права на квартиру не є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки придбані за рахунок особистих коштів ОСОБА_3, асам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постановах від 19 листопада 2012 року у справі №6-801цс16, від 07 грудня 2016 року у справі №5-1568цс16, від 25 березня 2014 року у справі №6-399цс17.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було з'ясовано коли конкретно і з яких джерел ОСОБА_3 набув до укладення шлюбу кошти, які належали йому особисто, і чи були саме ці особисті кошти вкладені у придбання спірного майна, а не витрачені ним на інші документально підтверджені витрати, колегія суддів відхиляє, оскільки ці кошти були внесені до статутного капіталу товариства ще до укладання шлюбу, що не входить у предмет доказування по даній справі.

Посилання представника позивача в апеляційній скарзі на те, що участь ОСОБА_1 у придбанні спірного майна була не тільки майновою, а і не майновою, шляхом спільної праці, підтримки свого чоловіка веденням домашнього господарства та шляхом надання професійних порад чоловіку, чим остання сприяла процвітанню сімейного бізнесу, а тому спірне майно придбане за час шлюбу є сумісною власністю подружжя, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки дані обставини не є у правовому розумінні підставами для визнання майна спільною сумісною власністю подружжя.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 був співзасновником ТОВ «ГК ВІП ПЛАСТ». 25 грудня 2012 року був прийнятий на посаду головного бухгалтера ТОВ «ГК ВІП ПЛАСТ», а до 19 листопада 2012 року останній працював за сумісництвом в ТОВ «ГАЗ-ТРЕЙД-ОЙЛ» на посаді головного бухгалтера. В ТОВ «ВІП ПЛАСТ» ОСОБА_3 працював найманим працівником на посаді директора департаменту постачання газу (02 січня 2013 року був звільнений за власним бажанням), як і в цьому товаристві працювала позивач на посаді менеджера, а згодом заступником директора цього департаменту, тобто також як і відповідач була найманим працівником.

Як вбачається з матеріалів справи, всі засновники ТОВ «ГК ВІП ПЛАСТ» не є між собою родичами, а ОСОБА_3 був лише співзасновником товариства, а відтак робота у товаристві не була сімейним бізнесом сторін.

При цьому, позивачем не надано доказів того, що вона, працюючи у ТОВ «ВІП ПЛАСТ» сприяла розвитку бізнесу ТОВ «ГК ВІП ПЛАСТ».

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції переклав тягар доказування (доведення презумпції спільності майна та рівності часток подружжя) на ОСОБА_1, чим порушив засаду змагальності цивільного судочинства, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, при ухваленні рішення судом першої інстанції були оцінені письмові докази, які вказують на джерело отримання коштів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та їх суми, а саме: розписки та договори позики щодо отримання коштів ОСОБА_3, довідка «Інформація про зареєстрований капітал та внесення коштів до статутного капіталу засновником ОСОБА_3 у ТОВ «ГК ВІП ПЛАСТ» за період 2012-2013 рік», видаткові касові ордери ТОВ «ГК ВІП ПЛАСТ» від 12 серпня 2013 року; 16 серпня 2013 року; 20 серпня 2013 року; 22 серпня 2013 року; 27 серпня 2013 року; та три ордери від 28 серпня 2013 року, а також витяги з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань по ТОВ «ГК ВІП ПЛАСТ» станом на 30 квітня 2013 року та станом на 02 вересня 2013 року, виписка з особового рахунку ОСОБА_3 в АТ «Сврогазбанк», Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_3, розрахункові відомості про отримання ОСОБА_1 заробітної плати в ТОВ «ВІП ПЛАСТ», декларація про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік ОСОБА_1

При цьому, як вбачається з оскаржуваного рішення суд першої інстанції при його ухваленні оцінив вказані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного вказаного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, надав оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, що відповідає вимогам ст.ст.77, 80, 89 ЦПК України, встановивши джерело походження та належність коштів, за які було придбано спірне майно.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції здійснив вибірковий аналіз поданих сторонами доказів та не надав оцінки співвідношенню сум, які ОСОБА_3 повернув в період з 12 по 28 серпня 2013 року зі статутного капіталу товариства та з його особистих документально підтверджених витрат в період з 25 квітня 2013 року і пізніше, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Так, апелянтом зазначено, що ОСОБА_3 було здійснено всього витрат на суму 11397791 грн., які складаються з наступних сум: 2499000 грн. (вклад до статутного капіталу ТОВ «Авант Трейдінг») + 2463300 грн. (сума статутного капіталу, передана ОСОБА_13 безоплатно) + 2500000 грн. (повернута позика ОСОБА_14) + 1750491 грн. (кошти на придбання квартир № 52, 124, 329 в будинку АДРЕСА_2, які були придбані ОСОБА_4) + 250000 грн. (кошти отримані в борг у ОСОБА_11) + 885000 грн. (кошти отримані в борг у ОСОБА_12).

Однак, як вбачається з матеріалів справи квартири №52, 124, 329 в будинку АДРЕСА_2 були придбані за особисті кошти ОСОБА_4, а не за кошти ОСОБА_3, а відтак вони не відносяться до предмету доказування у даній справі.

Крім того, подружжя ОСОБА_3 припинили фактичні шлюбні відносини 25 березня 2014 року, що встановлено судовим рішенням про розірвання шлюбу.

28 квітня 2014 року ОСОБА_3 передав належну йому частку в розмірі 59,84% статутного капіталу ТОВ «ЕНЕРГО ПОСТАЧАННЯ» (стара назва ТОВ «ГК ВІП ПЛАСТ»), яка складає 2463300 грн., на користь ОСОБА_13 та вийшов зі складу учасників даного товариства.

01 вересня 2015 року ОСОБА_3 повернув ОСОБА_14 борг в розмірі 2500000 грн.

З довідки від 18 грудня 2015 року вбачається, що ОСОБА_3 повернув борг у розмірі 2800000 грн. ТОВ «ВІП ПЛАСТ».

08 грудня 2016 року на Загальних зборах учасників ТОВ «Авант Трейдінг» було прийнято рішення про прийняття ОСОБА_3 до складу учасників товариства шляхом внесення ним внеску до статутного капіталу товариства в розмірі 2499000 грн.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 08 грудня 2016 року (дата проведення загальних зборів учасників ТОВ «Авант Трейдінг») вбачається про відсутність відомостей про ОСОБА_3 як співзасновника.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 29 січня 2017 року щодо ТОВ «Авант Трейдінг» ОСОБА_3 значиться як співзасновник даного товариства із статутним капіталом у розмірі 2499000 грн.

З огляду на вищевикладене вбачається, що внесення ОСОБА_3 коштів до статутного капіталу ТОВ «Авант Трейдінг» відбулося після 08 грудня 2016 року, а не в період з серпня 2013 року по листопад 2014 року.

Дії щодо повернення боргів, відступлення частини статутного капіталу, внесення статутного капіталу були здійсненні ОСОБА_3 після припинення шлюбних відносин з ОСОБА_1, а відтак не беруться колегією суддів до уваги, оскільки дані обставини не стосуються спору щодо поділу майна подружжя.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи представника позивача про те, що перебуваючи у шлюбі ОСОБА_3 поніс особисті витрати у сумі більшій, ніж сума статутного капіталу, яка могла бути повернута ним від ТОВ «ГК ВІП ПЛАСТ», оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження її пояснень.

Доводи наведені в апеляційній скарзі фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновком суду першої інстанції щодо їх оцінки.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що не підлягають задоволенню вимоги про визнання недійсним договору купівлі- продажу майнових прав на набуття у власність однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 від 25 березня 2014 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та стягнення грошових коштів, оскільки судом вірно було встановлено, що майнові права на квартиру придбано за особисті кошти ОСОБА_3, тому згода ОСОБА_1 на укладення договору потрібна не була.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є законними і обґрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 06 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 05 червня 2018 року.

Головуючий:

Судді: