Постанова № 74506301, 06.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/4162/2018 Головуючий в 1-й інстанції - Коробенко С.В.

760/2762/17 Доповідач Чобіток А.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 червня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів :

головуючого - Чобіток А.О.

суддів - Немировської О.В, Ящук Т.І.

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 14 березня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» про визнання дій протиправними,-

в с т а н о в и в:

У лютому 2017 року ОСОБА_2 пред'явив позов докерівника юридичного управління НТТУ «КПІ» Бежевець А.М. про визнання протиправними її дій стосовно наданих нею заперечень на його позовну заяву про незаконне звільнення з КПІ у частині складання актів про відсутність його на роботі впродовж двох місяців з невідомих причин.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що під час розгляду Дніпровським районним судом м. Києва справи за його позовом до НТТУ «КПІ» про визнання його звільнення з роботи незаконним, представником відповідача Бежевець А.М. було подано суду письмові заперечення, в яких міститься неправдива, на його погляд, інформація про те, що «Починаючи з 01 липня і по день звільнення позивач був відсутній на роботі з невідомих причин, про що складено відповідні акти за кожен день відсутності». Така інформація не відповідає дійсності, ніякі акти про відсутність його на роботі не складались, оскільки в КПІ повинні були знати про те, що він подав заяву про звільнення за власним бажанням з 31.06.2016 року, а тому, відповідно, не мав обов'язку виходити на роботу, в зв'язку з чим такі дії відповідача щодо подання суду письмових пояснень вказаного змісту на його думку є протиправними.

У ході розгляду справи судом за заявою позивача було замінено відповідача Бежевець А.М. на належного відповідача -Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського».

Рішенням Солом»янського районного суду міста Києва від 14 березня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Зазначає, що суд не витребував у відповідача письмові докази відсутності його на роботі та не дослідив їх у встановленому порядку. Саме на неправдивій інформації інший суд виніс протиправну ухвалу. Суд при вирішенні даного спору не перевірив наявність вказаних актів, на які йдеться посилання у запереченнях відповідача в особі Бежевець А.М. в справі за його позовом про незаконне звільнення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскільки вона не відповідає п.5 ч.2 ст.356 ЦПК України. Зі змісту апеляційної скарги не зрозуміло в чому полягає порушення прав позивача, які підлягають судовому захисту. Питання складання актів про відсутність позивача на роботі впродовж двох місяців, як і дослідження самих актів, було предметом розгляду справи №760/1843/17 за позовом позивача до працівників відповідача. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21.09.2017 року у вказаній справі було встановлено, що позивач звільнений з роботи у зв'язку з закінченням строку дії трудового договору, а тому складені акти про його відсутність на роботі не вплинули на припинення цих правовідносин, а саме по собі їх існування не створює для позивача жодних прав і обов'язків та не впливає на його права та свободи. При розгляді справи за позовом позивача до відповідача про незаконне звільнення сам позивач не заперечував обставину відсутності на роботі з 30.06.2016 року,оскільки ним подано заяву про звільнення за власним бажанням.

Обговоривши доводи апеляційної скарги,обставини справи, Апеляційний суд міста Києва, який діє відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, ч. 4 ст. 147 та п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у складі колегії суддів, вважає рішення суду відповідним обставинам справи та вимогам закону,що регулює правовідносини,які виникли між сторонами.

Відповідно до ст..263 ЦПК Українпи судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що в провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Національного технічного університету України «КПІ» про визнання звільнення незаконним, поновлення на посаді, стягнення відшкодування. Представником НТТУ «КПІ» у ційсправі були подані письмові заперечення проти заявлених вимог, в яких було зазначено , що«Починаючи з 01 липня і по день звільнення позивач був відсутній на роботі з невідомих причин, про що складено відповідні акти за кожен день відсутності».

Відмовляючи в задоволенні позову про визнання протиправними дій відповідача щодо зазначення в запереченнях на вказаний позов ОСОБА_2 про складання актів його відсутності на роботі з 01.07.по 31.08.2016 року та неправдивість цієї інформації, суд виходив з того, що питання правдивості такої інформації та факт складання актів про відсутність позивача на роботі у вказаний період вже було предметом розгляду в справі за його позовом до працівників Університету, і суд апеляційної інстанції , оглянувши оригінали вказаних актів, таким чином засвідчивши факт їх існування, вказав, що зазначені акти жодним чином не впливають на права та свободи ОСОБА_2, вони не створюють для нього нових обов'язків, а тому даний факт не потребує відповідно судового захисту у спосіб зазначений позивачем.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та вимогам закону, який регулює правовідносини,що виникли між сторонами.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

При цьому колегія суддів вважає, що суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права,пославшись на ст.ст.10, 27 (в редакції станом на день оскаржуваних позивачем дій), якимивизначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Особи, які беруть участь у справі, мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, давати усні та письмові пояснення судові.

Право сторони у цивільній справи на подання суду своїх письмових пояснень на позов, заперечень, є її невід'ємним процесуальним правом, у зв'язку з чим суд за цим Кодексом зобов'язаний їх перевірити у сукупності з іншими наданими сторонами доказами та надати відповідну правову оцінку.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, в редакції 2004 року та ч. 4 ст.82 ЦПК в редакції 2017 року, обставини,встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській,цивільній або адміністративній справі,що набрало законної сили,не доказуються при розгляді іншої справи,про те можуть бути у загальному порядку спростовані особою,яка не брала участь у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Встановлено, що ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21 вересня 2017 року відхилено апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 17.07.2017 року,яким йому відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання дій щодо складання актів про його відсутність на роботі протиправними .

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що позивач був звільнений з роботи у зв'язку із закінченням строку дії трудового договору,тому складені акти про його відсутність на роботі не вплинули на припинення його трудових відносин,а саме по собі їх існування не створює для позивача жодних прав чи обов'язків.

Судом апеляційної інстанції в судовому засідання оглянуті акти складені за період з 01.07.2016 до 31.08.2016 року.

Таким чином вказаними судовими рішеннями встановлені обставини наявності вказаних актів,а також відсутність причинного зв'язку між їх складанням та припиненням трудових відносин позивача.

У зв'язку з зазначеним колегія суддів відхиляє аргумент позивача про відсутності вказаних актів та неправдивість інформації в запереченнях відповідача у частині складання таких актів.

За таких обставин зазначення відповідачем у своїх заперечення на позов в іншому суді відомостей про складання актів щодо відсутності позивача на роботі в період з 01 липня по день звільнення, жодним чином не порушує прав позивача.

В апеляційній скарзі позивач не зазначив, які саме його порушені права можуть бути захищені у запропонований ним спосіб - шляхом визнання протиправними дій відповідача про надання письмових заперечень на його позов з посиланням на вищевказані акти.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв&quта;язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення ухваленого по даній справі та відсутність підстав до його скасування.

Керуючись ст.ст. 374,375,381-384,389 ЦПК України,суд апеляційної інстанції,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 14 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку на підставі ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає.

Головуючий - Судді -