Постанова № 7450628, 23.12.2009, Юзівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Ворошиловський районний суд м. Донецька)

Справа № 2а-5024

2009 рік

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2009 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого - судді Алтухової О.С.,

при секретарі - Ніколенко Д.М.,

за участю - позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради про стягнення недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної у м.Донецьку ради «Про перерозрахунок та виплату недоодержаних сум на оздоровлення », посилаючись на наступні обставини.

Позивач є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, інвалідом 2 групи та перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної у м.Донецьку ради.

Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» інвалідам 2 групи передбачена щорічна компенсація на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати.

Із рішення Конституційного Суду України №10рп/2008 від 22.05.2008 року позивач дізнався, що на протязі 2002-2008 років даний вид соціальної допомоги виплачувався йому у розмірах, значно менших, чим передбачені чинним законодавством України.

26.10.2009 року позивач звернувся до відповідача з заявою, у якій просив здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2004 по 2009 роки.

Листом №1-22-1252 від 09.11.2009 року Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної у м.Донецьку ради відмовило у здійсненні вищевказаного перерахунку, посилаючись на ряд Постанов Кабінету Міністрів України, які встановлювали розмір щорічної допомоги на оздоровлення.

Просив суд визнати протиправною відмову управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної у м. Донецьку ради у перерахунку розміру та сплаті заборгованості по виплатам щорічної допомоги на оздоровлення за 2004-2009 роки в сумі 11913,00 гривень та стягнути зазначену суму на його користь.

Представник відповідача ОСОБА_2, яка діє на підставі доручення, в судове засідання не з’явилась, надала суду заяву, у якій просила суд розглянути справу за її відсутністю, та заперечення у яких позов не визнала та пояснила, що Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної у м.Донецьку ради діє в межах повноважень, передбачених чинним законодавством і при здійсненні бюджетного процесу в Україні. Зазначила, що статтею 95 Конституції України визначено, що будь-які видатки на загальносуспільні потреби , а також розмір і цільове їх спрямовування визначаються Законом про Державний бюджет України. Норми, які вводяться цим Законом діють протягом бюджетного року та є пріоритетними відносно інших законів. Відповідно до Бюджетного кодексу, виключно Законом України про Державний бюджет України затверджуються повноваження на реалізацію у відповідному році державних програм і заходів на здійснення платежів з конкретною метою. Витрати, пов’язані з прийняттям Конституційним судом України рішення №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року не враховані у зазначеному вище законі. Рішенням суду не визначено джерело фінансування додаткових витрат. Тому взяття зобов’язань щодо проведення додаткових соціальних виплат згідно із зазначеним рішенням можливо лише у разі внесення відповідних змін до Закону України Про Державний бюджет України, які мають передбачити збільшення видаткової частини з одночасним визначенням джерел надходжень до бюджету, за рахунок яких здійснюватимуться ці видатки. Крім того, згідно статті 62 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» роз’яснення порядку застосування закону провадиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання місцевими органами влади, тому допомога на оздоровлення сплачувалась у такому розмірі. Просила відмовити в задоволені позову.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлені наступні обставини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, має 2 групу інвалідності (а.с.5).

Статтею 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачена одноразова компенсація учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС, інвалідам 2 групи – 45 мінімальних заробітних плат та передбачена щорічна допомога на оздоровлення для ліквідаторів аварії на ЧАЕС 1 категорії в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. У відповідності до зазначеного вище закону позивач має право на одноразову компенсацію у розмірі 45 мінімальних заробітних плат та має право на щорічну допомогу на оздоровлення. Розмір одноразової компенсації за встановлення 2 групи інвалідності встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року.

Також судом встановлено, що відповідачем позивачу щорічна допомога на оздоровлення сплачувалась таким чином: допомога за 2005 рік виплачена у розмірі 120,00 гривень, допомога за 2006 рік виплачена у розмірі 120,00 гривень, допомога за 2007 рік виплачена у розмірі 120,00 гривень, допомога за 2008 рік виплачена у розмірі 120,00 гривень, допомога за 2009 рік нарахована у травні поточного року у розмірі 120,00 гривень, але не виплачена у зв’язку з арештом рахунку.

Розмір щорічної допомоги на оздоровлення для інвалідів ІІ групи встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836, постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року.

Відмовляючи позивачу в задоволенні його вимог про виплату допомоги в повному обсязі, відповідач посилається на ст. 62 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідно до якої роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Суд не може погодитися з такими висновками відповідача з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836, постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року всупереч Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якій встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначену законом на час здійснення виплати, установлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.

Між тим, з моменту прийняття вказаної постанови встановлені нею розміри щорічної допомоги залишалися незмінними, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.

Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, оскільки правова норма про розмір одноразової компенсації за встановлення 2 групи інвалідності та щорічної допомоги на оздоровлення, встановлена ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” була діючою, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік”, Закон України „Про Державний бюджет України на 2005 рік”, Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”, Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, а не постанови Кабінету Міністрів України.

Згідно статті 71 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Так, відповідно до принципу верховенства права та законності – суд, при вирішені справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави. Крім того, як роз’яснено постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 року „Про застосування Конституції України при здійснені правосуддя” – судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України), підлягають оцінці на відповідність як Конституції України так і закону.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради недоотриманої одноразової компенсації за встановлення 2 групи підлягають частковому задоволенню.

Дійсно, п. 30 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію абзаців 2-7 частини 4 статті 48 Закон 796-ХИ в частині виплати допомоги на оздоровлення у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Поряд з цим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 30 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”.

Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

01 січня 2008 року діяв Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни, зокрема, абзаців 3-4 частини 1, частини 3 статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в частині виплати компенсації у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/208 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення Закон України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” у тому числі і положення, яким зупинено на 2008 рік дію абзаців 3-4 частини 1, частини 3 статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в частині виплати компенсації у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Безпідставними є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсій у таких розмірах, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтею 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, щодо визначення розміру та виплати пенсій.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача грошових сум згідно наступного розрахунку.

Щорічна допомога на оздоровлення за 2004 рік у сумі 26,70 гривень виплачена позивачу. Розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав 205,00 гривні, тобто розмір допомоги за 2004 рік повинен складати 1025,00 гривень. З урахуванням отриманої позивачем допомоги за 2004 рік з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1025,00 - 26,70 = 998,30 гривні.

Щорічна допомога на оздоровлення за 2005 рік у сумі 120,00 гривень виплачена позивачу. Розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав 332 гривні, тобто розмір допомоги за 2005 рік повинен складати 1660,00 гривень. З урахуванням отриманої позивачем допомоги за 2005 рік з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1660,00 - 120,00 = 1540,00 гривень.

Щорічна допомога на оздоровлення за 2007 рік у сумі 120,00 гривень виплачена позивачу. Розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав 420,00 гривень, тобто розмір допомоги за 2007 рік повинен складати 2100,00 гривень. З урахуванням отриманої позивачем допомоги за 2007 рік з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2100,00 - 120,00 = 1980,00 гривень.

Щорічна допомога на оздоровлення за 2008 рік у сумі 120,00 гривень виплачена позивачу. Розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав 525,00 гривень, тобто розмір допомоги за 2008 рік повинен складати 2625,00 гривень. З урахуванням отриманої позивачем допомоги за 2008 рік з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2625,00 - 120,00 = 2505,00 гривень.

Щорічна допомога на оздоровлення за 2009 рік позивачу нарахована в червні 2009 року у сумі 120,00 гривень, але не виплачена йому. Розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав 630,00 гривень, тобто розмір допомоги за 2009 рік повинен складати 3150,00 гривень.

Усього розмір недоотриманої позивачем допомоги на оздоровлення складає 10 173,30 гривень.

Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" за № 7-93 від 21.01.1993 року, громадяни, віднесені до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільнені від сплати судового збору.

Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим у відповідності до ст. 88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

На підставі ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 17-20, 69-72, 86, 88, 158-163, 167, 185, 186 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної у м.Донецьку ради «Про перерозрахунок та виплату недоодержаних сум на оздоровлення» - задовольнити частково.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради за рахунок коштів Державного бюджету України (бюджетна програма – «Компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю, та допомоги на оздоровлення, у разі звільнення з роботи громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» код програмної класифікації видатків (КПКВ)-2501250, рахунок 35215039001469 у ГУДКУ у Донецькій області МФО 834016 ЄДРПОУ 25987214, код економічної класифікації видатків (КЕКВ)-1341) на користь ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2 004, 2005, 2007, 2008, 2009 роки у розмірі 10 173 гривень 30 копійок .

В частині стягнення недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2 006 рік ОСОБА_1 відмовити за необгрунтованістю.

Заяву про апеляційне оскарження може бути подано до апеляційного суду через Ворошиловський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а апеляційну скаргу на постанову може бути подано у тому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви. Також апеляційна скарга на постанову може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Ворошиловського районного

суду м. Донецька О.С.Алтухова