Постанова № 74506221, 06.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційне провадження № 22-ц/796/4246/2018

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 червня 2018 року м. Київ

Унікальний номер 756/2441/18

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Шахової О.В.( суддя-доповідач), Вербової І.М., Головачова Я.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу голови правління Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія»,

на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва, постановлену 19 березня 2018 року під головуванням судді Рибалка Ю.В. в приміщенні Оболонського районного суду м. Києва,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року ПАТ «Українська інноваційна компанія» звернулося з позовом до ОСОБА_4, третя особа ТОВ «Укрполіскорм» про стягнення заборгованості.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 28 лютого 2018 року позовну заяву залишено без руху, у зв'язку з невідповідністю її вимогам ст.ст.175,177 ЦПК України, а саме: зазначення в ній попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які поніс позивач і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи та для надання копій відповідно до кількості учасників справи.

Ухвалою суду від 19 березня 2018 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу,з підстав не усунення недоліків, зазначених в ухвалі від 28 лютого 2018 року.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, голова правління ПАТ «Українська інноваційна компанія» - Ільюченко А.М. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зазначає, що неподання до суду стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат тягне за собою відмову їй у відшкодуванні відповідних судових витрат і не може бути підставою для повернення позовної заяви в розумінні статей 134, 175 та 177 ЦПК України.

Також вказує на те, що 6.03.2018 на адресу суду було направлена заява про усунення недоліків, до якої було надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, договір про надання правової допомоги та оригінал довіреності представника ПАТ «Українська інноваційна компанія».

Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без виклику учасників справи.

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано апеляційний суд міста Києва та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити, зокрема, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Залишаючи позовну заяву ПАТ &quou;Українська інноваційна компанія&qu-s; без руху, суд першої інстанції виходив з того, що заява за формою та змістом не відповідає вимогам статтей 175 та 177 ЦПК, оскільки позивач в ній не зазначив попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи та не надав копій позовної заяви відповідно до кількості учасників справи.

На виконання вказаної ухвали 12 березня 2018 року головою правління ПАТ «Українська інноваційна компанія» Ільюченком А.М. подано до суду клопотання про усунення недоліків, до якої було долучено копію договору про надання правової допомоги, попередній (орієнтовним) розрахунок суми судових витрат в сумі 300 000 грн та оригіналом довіреності (ас.ас.152-156)

Визнаючи позовну заяву неподаною суд першої інстанції виходив з того, що позивач вимоги щодо усунення недоліків не виконав та не подав до суду позовну заяву в новій редакції відповідно до ЦПК України із зазначенням попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, а також не надав копій позовної заяви у кількості відповідно до учасників справи, подавши фактично лише заяву про усунення недоліків до якої долучив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на одному аркуші в одному екземплярі.

Проте, такий висновок суду не відповідає вимогам, з огляду на що ухвалу суду неможливо визнати законною, з огляду на наступне.

Згідно статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 ЦПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданною до закінчення цього строку чи з ініціативи суду.

Відповідно до ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за вийнятком суми сплаченого нею судового збору.

Зазначених вимог закону суд не дотримався і, не будучи позбавленим можливості продовжити процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви, таким правом не скористався, чим обмежив сторону позивача у доступі до правосуддя в розумінні практики Європейського суду з прав людини, допустив порушення норм процесуального права та прийшов до передчасного висновку про повернення позовної заяви.

Не є також такою, що грунтується на законі зазначена судом підстава повернення позову у зв'язку з не поданням позиваем позовної заяви у новій редакції, оскільки в ухвалі про залишення позову без руху такий недолік судом не зазначався.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до ч.6 ст.374, ст.379 ЦПК України, суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції з підстав порушення норм процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу голови правління Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» - задовольнити.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 19 березня 2018 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач

Судді: