Рішення № 74505350, 18.05.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/30977/14-ц

Провадження № 2/761/2400/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Яриновській Є.В.

за участі:

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача 2: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_3, треті особи: Третя Київська державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про визнання права власності в порядку спадкування на частину будинку,

в с т а н о в и в:

В жовтні 2015р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 2-6; а.с. 114-1117 т.1) до Головного управління юстиції у м. Києві, Київської міської ради, Третьої київської державної нотаріальної контори, треті особи: КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Реєстраційна служба Головного управління у м. Києві, в якому просив суд: визнати право власності в порядку спадкування на 1/2 частину будинку по АДРЕСА_1.

Справа неодноразово розглядалась судами (рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2015р. - позов задоволено; рішенням Апеляційного суду м. Києва від 05 квітня 2016р. - рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову; ухвалою касаційної інстанції від 27 липня 2016р. рішення першої та апеляційної інстанції скасовані, а справа передана на новий судовий розгляд до суду першої інстанції).

В порядку ст. ст. 27, 31, 338 ЦПК України, в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017р., а також враховуючи висновки та мотиви, з яких були скасовані рішення першої та апеляційної інстанцій, позивачем ОСОБА_1 було подано 21 серпня 2017р. до суду заяву про уточнення позовних вимог (а.с. 134-136), в якій позивачем було визначено наступний склад відповідачів: Головне управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_3, склад третіх осіб: Третя Київська державна нотаріальна контора, КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, і в якому позивач просив суд: визнати за ним право власності в порядку спадкування на ? частину вищезазначеного будинку, яка складається з 1/6 частки після смерті матері ОСОБА_5 та 2/6 частин після смерті батька ОСОБА_6.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що його батьками за час перебування в шлюбі було збудовано вищезазначений будинок. ІНФОРМАЦІЯ_1., ІНФОРМАЦІЯ_2. померли його та відповідачки ОСОБА_3 мати і батько відповідно. Після смерті яких відкрилась спадщина, до складу якої входить зазначений будинок. За життя батьком було складено заповіт на користь позивача та відповідачки, за яким спадкодавець визначив, що частка кожного із спадкоємців є однаковими. Оформити спадщину в позасудовому порядку, позивач позбавлений можливості, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на цей будинок, також мали місце розбіжності в написанні його прізвища в паспорті громадянина України та в заповіті батька, з урахуванням особливостей перекладу прізвища з російської на українську мови. Крім того, на думку позивача, його рідна сестра - відповідачка ОСОБА_3 вважає, що частки спадкоємців у спадковій масі після смерті батьків не є рівними, а тому позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог, просив суд позов задовольнити. Наголошував, що відразу після смерті батьків, відповідачка перешкоджає йому у проживанні в будинку, в провадженні судів є її численні позови, оскільки остання вважає, що весь будинок належить їй особисто, не дивлячись, що після смерті матері сторін, до спадкоємців за законом, які прийняли спадщину належали сторони - діти померлої та її чоловік - батько сторін.

Відповідач Головне управління юстиції у м. Києві, треті особи, про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку, своїх представників до суду не направили, поважності причин їх неявки не повідомили, Третя Київська державна нотаріальна контора клопотала перед судом про розгляд справи у відсутність свого представника, відзив на позов та відповідні пояснення на позов, відповідач та треті особи не подавали.

Представник відповідачки ОСОБА_3 проти позову заперечував, відзив на позов сторона не подавала, клопотав перед судом про зупинення провадження по справі, зазначене клопотання було залишено судом без задоволення.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідачки ОСОБА_3, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, батьками позивача та відповідачки ОСОБА_3 є: ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2., ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с. 13, 14 т.1).

17 листопада 1995р. ОСОБА_6 складений заповіт, посвідчений державним нотаріусом Третьої київської державної нотаріальної контори та зареєстрований у реєстрі за № 2с1500, згідно з яким на випадок смерті належний ОСОБА_6 легковий автомобіль марки ВАЗ 21061, 1984р. випуску він заповів ОСОБА_1, а житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1, та речі домашньої обстановки та вжитку заповів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у рівних частинах кожному (а. с. 9, т. 1).

Судом встановлено, що 09 січня 2007р. позивач звернувся до Третьої Київської державної нотаріальної контори із заявою № 25 про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_6 (а. с. 128, зворот т. 1).

30 січня 2007р. до Третьої Київської державної нотаріальної контори звернулася відповідачка ОСОБА_3 із заявою № 232 про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_6 (а. с. 133, зворот, т. 1).

Згідно з відповіддю на запит державного нотаріуса Третьої Київської державної нотаріальної контори від 20 червня 2007р. № 2304/2-15 за даними Книг реєстрації КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» цілий будинок по АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрований за ОСОБА_6 на підставі договору на право забудови у безстрокове користування земельної ділянки, посвідченої Третьою київською державною нотаріальною конторою 29 листопада 1949р., акта приймання будинку, затвердженого рішенням виконкому Шевченківської районної ради від 27 травня 1974р. № 621 (а. с. 34, 144 зворот, т. 1).

28 травня 2013р. позивач звернувся до Третьої Київської державної нотаріальної контори із заявою № 288 про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок по АДРЕСА_1 (а. с. 169, зворот, т. 1).

Державний нотаріус Третьої Київської державної нотаріальної контори листом № 1138/02-14 від 28 травня 2013р. відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку з тим, що ним не надано правоустановлюючий документ на житловий будинок по АДРЕСА_1, оформлений належним чином (а. с. 11, 170 т. 1).

15 серпня 2014р. державний нотаріус Третьої Київської державної нотаріальної контори вдруге відмовив листом № 1504/02-14 позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку з розбіжностями в написанні прізвищ, зокрема, у заповіті від імені ОСОБА_6, посвідченому Третьою Київською державною нотаріальною конторою від 17 листопада 1995р. за реєстровим № 2с-1500, вказано спадкоємця «ОСОБА_1.», а у паспорті громадянина ОСОБА_1 серії НОМЕР_3, виданомуШевченківським РУ ГУ МВС України від 19 грудня 1996р., вказано прізвище «ОСОБА_1.» (а. с. 10, 171, зворот, т. 1).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2014р. встановлено факт, що ОСОБА_1 за свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 24 березня 1949р. та ОСОБА_1 за паспортом громадянина України серії НОМЕР_3, виданим Шевченківським РУ ГУ МВС України у м. Києві від 19 грудня 1996р., є однією і тією ж особою; ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. (а. с. 113).

В силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 12 липня 2017р. по цивільній справі № 761/18920/16-ц, за позовом ОСОБА_3 до Київської міської ради; треті особи: Головне управління юстиції в м. Києві, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 квітня 2017р. в частині задоволення позову - скасовано та ухвалено нове рішення в цій частині: визнано за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті матері, ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1., право власності на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1. Крім того, зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції було констатовано, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 вересня 2011р. по цивільній справі № 2-3321/11, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15 лютого 2012р. та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 березня 2012р., відмовлено у відкритті касаційного провадження, було встановлено, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя - ОСОБА_6 та ОСОБА_5, та з врахуванням тієї обставини, що частки у спільному сумісному майні подружжя є рівними, виходячи з вимог законодавства, що діяло на момент виникнення відповідних правовідносин, на момент відкриття спадщини після померлої ОСОБА_5, останній належала 1/2 частина спірного нерухомого майна.

Після смерті ОСОБА_5 спадкоємцями за законом були її чоловік - ОСОБА_6, та діти: ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які фактично прийняли спадщину після смерті спадкодавця, яка складала по 1/6 частині зазначеного будинку.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності із положеннями ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265цього Кодексу.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1 ст.1266 ЦК України).

Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 66 Закону України «Про нотаріат» на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, державним нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним законодавством України.

Згідно зі ст. 69 цього Закону нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна.

У відповідності з п.п. 4.15, п.п. 4.18 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом МЮ України від 22 лютого 2012р. № 296/5, яка є чинною на час розгляду справи, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, про те, що відповідачем Головним управлінням юстиції у м. Києві не порушуються права позивача, а тому заявлені позовні вимоги слід задовольнити частково, а саме з метою захисту прав позивача, враховуючи положення ст. 10 ЦПК України, слід визнати за позивачем право власності на ? частину будинку по АДРЕСА_1, яка складається з:

- 1/6 частини цього будинку, в порядку спадкування позивачем за законом після смерті матері;

- 2/6 частини будинку, в порядку спадкування позивачем за заповітом після смерті батька.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2683,5 грн.

Керуючи ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 15, 16, 392, 1216, 1217, 1218, 1223, 1261, 1268, 1273, 1296, 1297, 1299 ЦК України; ст. ст. 66. 69 Закону України «Про нотаріат», суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) до Головного управління юстиції у м. Києві (код ЄДРПОУ 34691374, місцезнаходження: м. Київ, провул Музейний, 2-Д), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1), треті особи: Третя Київська державна нотаріальна контора (код ЄДРПОУ 02901820, місцезнаходження: м. Київ, пр. Правди, 33), Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» (код ЄДРПОУ 03359836, місцезнаходження: м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-В), Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації (код ЄДРПОУ 26199097, місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик, 32-А) про визнання права власності в порядку спадкування на частину будинку - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності, в порядку спадкування, на 1/2 частину будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, - зазначена частина складається з:

- 1/6 частини цього будинку, в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.;

- 2/6 частини будинку, в порядку спадкування за заповітом після смерті батька - ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2683 /дві тисячі шістсот вісімдесят три/ грн. 50 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 28 травня 2018р.

Суддя: