Рішення № 74504246, 31.05.2018, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/2207/18

Провадження № 2-а/727/93/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2018 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Семенка О.В.

при секретарі Гончарук Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду м. Чернівці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_2 управління національної поліції в рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовом до відповідача ОСОБА_2 управління національної поліції в рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Позивач у позові вказує, що 02 лютого 2018 року інспектором лейтенантом поліції управління патрульної поліції в Рівненській області ОСОБА_3 (1 батальйон, 4 рота) винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Зазначає, що 02 лютого 2018 року він зі своєю дружиною, ОСОБА_4, рухався транспортним засобом ВМW Х5 державний номерний знак НОМЕР_1 по автотрасі Київ-Чоп М06 в напрямку міста Рівного.

Близько 18:00 год. він зупинив автомобіль на вимогу працівника Національної поліції, який вказав, що ним вчинено порушення правил дорожнього руху, за яке передбачена відповідальність згідно частини першої статті 122 Кодексу, а саме: порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг.

На думку працівника поліції він здійснив рух прямо з крайньої лівої смуги руху, рух з якої дозволявся лише ліворуч, чим порушив вимогу дорожнього знаку 5.16 (напрямок руху по смугах) та підпункт «г» пункту 8.4 правил дорожнього руху (порушення вимог наказових знаків).

Вважає постанову про накладення адміністративного стягнення незаконною і винесеною без належного врахування всіх обставин справи, так як жодного правопорушення ним не вчинено, оскільки при русі по вказаному відрізку траси ним здійснено зміну напрямку руху транспортного засобу у відповідності до встановлених дорожніх знаків та розмітки проїзної частини дороги, в підтвердження чого надав суду дані з відеореєстратора автомобіля.

Статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено перелік підстав для зупинки поліцейським транспортних засобів. Частиною другою цієї статті передбачено, що поліцейський зобов’язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Однак, жодних пояснень та доказів вчинення ним вказаного порушення працівником поліції не було надано, так само як позивача не було проінформовано про розгляд справи на місці та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинене адміністративне правопорушення.

Також зазначає, що у нього не було відібрано пояснень про вчинення ним адміністративного правопорушення, а також протиправно позбавлено можливості надати докази, які б свідчили про відсутність в його діях складу вказаного вище адміністративного правопорушення.

Таким чином, оскільки ним не вчинено адміністративного правопорушення щодо порушення правил дорожнього руху, а саме порушення наказових знаків, а також те, що відповідачем не надано жодних доказів вчинення саме такого правопорушення, вважає, що притягнення його до відповідальності за частиною першою статті 122 Кодексу є протиправним та не відповідає вимогам законодавства України.

Окрім того, звертає увагу суду, що у постанові про накладення адміністративного стягнення вказано, що він - ОСОБА_1 відмовився від отримання постанови, однак це не відповідає дійсності, оскільки інспектором лейтенантом поліції ОСОБА_3, не було вручено чи запропоновано вручення йому оскаржуваної постанови.

На підставі наведеного просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАА №283083 від 02 лютого 2018 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, щодо накладення на нього адміністративного стягнення згідно частини першої статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Позивач в судове засідання не з’явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, відомостей про поважність причини неявки суду не надав.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 02 лютого 2018 року інспектором роти №4 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Рівненській області ОСОБА_3 винесено постанову серії ЕАА №283083 відносно позивача ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ст. 122 ч. 1 КУпАП з накладенням штрафу у розмірі 255,00 грн.

Зі змісту вищевказаної постанови вбачається, що 02 лютого 2018 року о 16 год. 09 хв. позивач рухаючись по автотрасі Київ-Чоп М06 в напрямку міста Рівного керуючи транспортним засобом ВМW Х5 державний номерний знак НОМЕР_1 здійснив рух прямо з крайньої лівої смуги руху, рух з якої дозволявся лише ліворуч, чим порушив вимогу дорожнього знаку 5.16 (напрямок руху по смугах) та підпункт «г» пункту 8.4 правил дорожнього руху (порушення вимог наказових знаків).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданнямадміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що Національна поліція України уповноважена через своїх співробітників притягувати осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, до кола яких входить і керування транспортним засобом за відсутності відповідних дозвільних документів.

Отже, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більшяк на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р. (із змінами та доповненнями).

Пунктом 8.4 ПДР Українипередбачено, що дорожні знаки поділяються на групи:

а) Попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду.

б) Знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги.

в) Заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

г) Наказові знаки. Показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження.

ґ) Інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила.

д) Знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об'єктів обслуговування.

е) Таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.

Знак 5.16 "Напрямки руху по смугах" показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них. Якщо знак дозволяє поворот ліворуч з крайньої лівої смуги, то він дозволяє й розворот з цієї смуги.

За нормою частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Таким чином, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Таким чином, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Частиною першою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам’яті, мобільних телефонах тощо), серверах;, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, що в матеріалах справи відсутні будь-які об'єктивні і беззаперечні докази наявності в діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, крім оскаржуваної постанови. Також під час розгляду справи ні представником відповідача, ні відповідачем зазначені докази надані не були.

Натомість, з дослідженогозапису відеореєстратора транспортного засобу яким керував позивач на момент зупинки працівниками поліції та який доданий до позову позивачем, вбачається, що жодного порушення правил дорожнього руху ОСОБА_1 не вчинено, усі маневри, передбачені дорожніми знаками та дорожньою розміткою, здійснено вчасно, із дотриманням усіх вимог.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися, зокрема, на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на встановлені обставини та правові положення, суд, дослідивши всі докази по справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуються на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні в судовому засіданні обставин справи, з досліджених доказів та доводів, в їх сукупності, керуючись принципом верховенства права, вважає, що оскаржувана постанова винесена за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій позивача, а тому є незаконною та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 9, 77, 90, 241-243, 246, 286 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАА №283083 від 02 лютого 2018 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, щодо притягнення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці.

Суддя Шевченківського

районного суду м. Чернівці ОСОБА_5