Рішення № 74502869, 05.06.2018, Шевченківський районний суд Харківської області

05.06.2018

637/53/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року Шевченківський районний суд Харківської області в складі:

гол-чого судді Стеганцова С.М.,

за участю секретаря Реуцької Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Шевченкове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області, Шевченківської селищної ради Харківської області, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про встановлення права на земельну ділянку, визначення меж земельної ділянки -

в с т а н о в и в:

Позивач по справі звернувся до Шевченківського районного суду Харківської області з позовом до Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області, Петрівської сільської ради Шевченківського району Харківської області, яким просить суд поновити строк для подачі позовної заяви про встановлення права на земельну ділянку, а також визнати за ним право на земельну ділянку площею 8,05 кадастрових га на землях реформованого КСП ім. Фрунзе на території Петрівської сільської ради Шевченківського району та зобов’язати відповідачів виділити йому земельну ділянку в натурі.

В обґрунтування позову вказує, що в 1992 році був прийнятий на роботу на молочнотоварну ферму в колгосп ім. Фрунзе та став членом колгоспу. В грудні 1992 року колгосп ім. Фрунзе було реорганізовано в КСП ім. Фрунзе, в КСП він пропрацював по 1997 рік. На підставі Указу Президента України № 720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року КПС ім. Фрунзе отримало Державний акт на право колективної власності на землю. Відповідно до додатку до Державного акту на право колективної власності на землю отриманого КСП позивач зазначений за № 719. Під час видачі сертифікатів на земельний пай членам КСП ім. Фрунзе позивачу по справі сертифікат на земельний пай не видавався, так як останній знаходився на той момент в місцях позбавлення волі. Про порушення вищевказаного Указу Президента України позивачу стало відомо під час виділу земельних ділянок учасникам АТО у 2016 році.

В даний час позивач не має можливості отримати правовстановлюючий документ на належну йому земельну ділянку, у зв’язку з чим змушений звернутися до суду для захисту своїх законних справ та інтересів.

Представник позивача по справі за довіреністю (а.с.36) у судовому засіданні позов повністю підтримав та наполягав на задоволенні позовних вимог, але не в виділі земельної ділянки, а земельної часки (паю).

Відповідач – представник Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області за довіреністю (а.с.28) в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, зазначивши, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною адміністрацією. На сьогоднішній день землі колишнього КСП ім. Фрунзе вже розпайовані, минуло вже більше 23 років та неможливо надати позивачу земельну ділянку з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі, то відповідно до Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організація» - земля повинна бути надана із земель запасу, створених місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Також зазначає, що у позивача залишається можливість отримати земельну ділянку в порядку приватизації, шляхом розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тому його позовна заява є некоректною та такою, що не може бути задоволена (а.с.73-75).

Відповідач – представник Шевченківської селищної ради Харківської області залучений судом в якості відповідача, зазначає, що рада не порушувала права ОСОБА_1, не являється власником земель за межами населених пунктів, тому не може бути співвідповідачем у даній справі. Крім того, вказує, що не можуть визначати в натурі межі земельної ділянки за межами населених пунктів, так як такі рішення приймаються районними державними адміністраціями, тому просить суд відмовити в задоволенні позовних в виділі в натурі земельної ділянки (а.с.60-62).

Відповідач – представник Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до суду не з’явився, надавши клопотання про розгляд справи у їх відсутність, щодо позову позивача заперечує, надав відзив на позовну заяву, в якій зазначають, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області відповідно до ст. 122 ЗК України з 01 січня 2013 року наділене повноваженнями з передачі у власність або в користування для всіх потреб, земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах області. Враховуючи, що позивач просить визнати за ним право на земельну частку (пай) із земель КСП ім. Фрунзе, тобто із земель колективної власності, відповідач вважає себе неналежним відповідачем у справі. Посилаючись на вимоги ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) до повноважень саме сільських, селищних міських рад та районних державних адміністрацій належить розгляд заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; прийняття рішень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості). Окрім цього, зазначають, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою лише відповідно до земельного законодавства, що регулює земельні відносини з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад і держави, передбачає раціональне використання та охорону земель. У результаті виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) Законом передбачена необхідність оформлення та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв), проте з 01 січня 2013 року державні акти вже не видаються, що пов’язано з внесенням змін до Земельного кодексу України. Підсумовуючи вищезазначене, представник Головного управління просить відмовити в задоволенні позову (а.с.63-65, 78-79).

Суд, перевіривши матеріали справи, вивчивши докази в їх сукупності, дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини пов’язані з правом особи на земельну частку (пай).

В судовому засіданні підтверджується письмовими доказами та не оспорюється сторонами, що позивач працював в КСП на час отримання державного акта, ‘був включений до списку до державного акту КСП, мав право на отримання сертифікату на право на земельну частку (пай), що розташована частково на території Петрівської сільської ради і Шевченківської селищної ради, Шевченківського району Харківської області та яка перебувала у колективній власності КСП «імені Фрунзе » (а.с. 86).

У 1992 році ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на молочнотоварну ферму в колгосп «ім. Фрунзе» та став членом колгоспу, а потім КСП.

В грудні 1992 року колгосп ім. Фрунзе був перейменований в КСП ім. Фрунзе на підставі зборів уповноважених 19.12.1992 року.

На підставі Указу Президента України № 720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року КПС «ім. Фрунзе» отримало Державний акт на право колективної власності на землю – 19.01.1996 року.

Відповідно до додатку до Державного акту на право колективної власності на землю отриманого КСП ім. Фрунзе позивач ОСОБА_1 зазначений під № 719, що підтверджується копією довідки відділу у Шевченківському районі Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області № 215/150-17 від 19.10.2017 року в матеріалах справи (а.с.7).

Під час видачі сертифікатів на земельний пай членам КСП ім. Фрунзе позивачу по справі сертифікат на земельний пай не видавався, так як останній знаходився на той час під слідством, а потім з листопада 1996 року в місцях позбавлення волі, що підтверджується копіями вимоги УІАЗ ГУМВС України в Харківській області (а.с.40) та вироку Шевченківського районного суду Харківської області від 12.02.1997 року (а.с.41). Про порушення вищевказаного Указу Президента України позивачу стало відомо під час виділу земельних ділянок учасникам АТО у 2016 році.

При зверненні ОСОБА_1 до Шевченківської районної державної адміністрації останньому було відмовлено, оскільки сертифікати на право на земельну частку (пай) були виготовлені в необхідній кількості і видавалися на той час в одному екземплярі на руки, архівні екземпляри відсутні та не виготовлялися (а.с.9).

В суді було встановлено, що Петрівська сільська рада є неналежним відповідачем по справі у зв’язку з тим, що на час паювання та отримання КСП ім. Фрунзе Державного акту на право колективної власності на землю ОСОБА_1 мешкав в селі Раївка Шевченківського району Харківської області, що відноситься до території Шевченківської селищної ради.

Шевченківським районним судом Харківської області ухвалою суду від 29 березня 2018 року відповідача замінено замість Петрівської сільської ради – Шевченківську селищну раду (а.с.42). Даною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Держгеокадастру в Харківській області.

Згідно довідки, наданої начальником відділу у Шевченківському районі ГУД в Харківській області, прізвище ОСОБА_1 включено до Державного акту на право колективної власності на землю серії ХР 27-00-000442 за № 719 по КСП ім. Фрунзе. Зазначений державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності 19 січня 1996 року за № 12, проте Сертифікат на право на земельну частку (пай) – не виготовлявся і не видавався позивачу з невідомих обставин (а.с.67).

Пунктом 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» № 720 від 08.08.1995 року визначено, що право на земельну частку (пай) мають члени КСП, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства є рівними.

В суді допитаний в якості свідка начальник відділу у Шевченківському районі ГУД в Харківській області, ОСОБА_2, пояснив, що дійсно позивачу сертифікат на земельну частку (пай) не видавався, розмір земельних часток по КСП «ім.. Фрунзе» складав 5,32 умовних кадастрових гектари.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай). Також документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

На підставі ст.ст. 3, 5, 6 Закону України «;Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок (паїв), ст.ст. 6, 21, 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» розпорядження про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки входить до компетенції голови районної державної адміністрації.

Згідно ст. 9 Закону України «Про КСП» земельний пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» ( абз 2)член КСП, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Невнесення навіть до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі землі у колективну власність, не може позбавити її права на земельну частку (пай).

В нашому випадку позивач був членом КСП, був включений до Державного акту на право колективної власності на землю серії ХР 27-00-000442 за номером № 719 по КСП «ім. Фрунзе».

При неможливості надати особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі, остання відповідно до п. 7 Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного відповідною місцевою радою під час передачі землі у колективну власність(абз.3 п. 24).

Не погоджується суд і з доводами представника Шевченківської РДА Харківської області про те, що земельну ділянку не можливо виділити позивачу так як немає земель резервного фонду, оскільки з набранням чинності Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року, землі колишніх колективних сільськогосподарських підприємств були передані до земель резерву та запасу.

Відповідачами в таких справах як зазначено в постанові є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі.

Враховуючи, що позивачу сертифікат на земельну частку (пай) не був виданий то належним відповідачем в даний час по даному позову повинна бути тільки Шевченківська РДА яка затверджувала розміри паїв по КСП, вирішувала питання про видачу сертифікатів членом КСП, а не Шевченківська селищна рада і Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, так як в даний час позивач немає правовстановлюючих документів на право власності на землю, а звернувся до суду з позовом про визнання такого права.

Позивач не отримав сертифікат на земельну частку (пай) в звязку з чим межі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) зараз йому визначені бути не можуть Головним управління Держгеокадастру у Харківській області без затвердження технічної документації Шевченківською РДА.

Видача свідоцтва про право на земельну частку (пай) або отримання іншого документу (в тому числі і рішення суду), що посвідчує право на пай яке особа мала ніяким строком не обмежена, так як позивач реалізовує своє право яке він набув при включені його до списку осіб до Державного акту на право колективної власності на землю отриманого КСП ім. Фрунзе 1996 році.

За таких обставин суд вважає, що позивачема не пропущені строки на отримання свідоцтва про право на земельну частку (пай), яка йому належить з моменту включені його до списку осіб до Державного акту на право колективної власності на землю отриманого КСП ім. Фрунзе.

Позовні вимоги в частині виділення земельної ділянки в натурі ( на місцевості) із земель державного резервного фонду та зобов'язання видати розпорядження на виготовлення проектної документації проекту відводу можуть бути вирішені позивачем шляхом предвлення самостійного позову.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Конституцією України забезпечується кожному право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

Зазначене положення повністю відповідає захисту права власності, яке гарантується ст. 1 Першого протоколу до Європейської Конвенції з прав людини та основних свобод, що у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Оцінивши надані суду докази у їх сукупності, давши їм правову оцінку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81 259, 263-265 ЦПК України,

ст.ст. 321, 328 ЦК України,

Указом Президента України “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям” № 720 від 08.08.1995 року,-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області, Шевченківської селищної ради Харківської області, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про встановлення права на земельну ділянку – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) розміром 5,32 умовних кадастрових гектари без визначення меж цієї частки в натурі на місцевості із земель реформованого КСП «ім..Фрунзе» на території Шевченківського району яка призначена йому внаслідок паювання земель КСП згідно з Державним актом на право колективної власності на землю серії ХР 27-00-000442 зареєстрованим 19.01.1996 року за № 12 за КСП ім. Фрунзе на території Шевченківського району Харківської області.

В іншій частині позовних вимог про виділення земельної ділянки в натурі – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шевченківського

районного суду ОСОБА_3