Рішення № 74502856, 06.06.2018, Чугуївський міський суд Харківської області

Справа № 636 / 1519 / 18

2 / 636 / 1158 / 2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2018 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Ковригіна О.С.

при секретарі - Фатєєвої С.М.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, в особі представника за довіреністю ОСОБА_2, до Великобабчанської сільської ради Чугуївського району Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1, в особі представника за довіреністю ОСОБА_2, звернувся до Чугуївського міського суду Харківської області з позовом до Великобабчанської сільської ради Чугуївського району Харківської області про визнання права власності на земельну ділянку площею 6,7363 га, кадастровий номер 6325482000:09:000:0040, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Великобабчанської селищної ради Чугуївського району Харківської області, яка належала ОСОБА_3, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлого 04 травня 2006 року, після смерті ОСОБА_4, померлої 11 листопада 2011 року.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що мати Позивача ОСОБА_4 проживала однією сім’єю разом із ОСОБА_3 з осені 1984 року. 04 травня 2006 року ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить вказана вище земельна ділянка. ОСОБА_4 разом зі спадкодавцем проживали разом однією сім’єю, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки. ОСОБА_4 прийняла спадщину, адже на момент відкриття спадщини постійно проживала разом із ОСОБА_3, але не оформила спадкове майно на своє ім’я. 11 листопада 2011 року померла ОСОБА_4. Позивач прийняв спадщину, адже на момент відкриття спадщини постійно проживав разом із ОСОБА_4 Позивач звернувся до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, проте, нотаріус повідомила, що не зможе видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, через відсутність підтвердження прийняття спадщини Позивачем та через те, що його мати не переоформила на своє майно успадковане майно.

Представник Позивача – ОСОБА_1, ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи, через канцелярію суду надала заяву про слухання справи без її участі, позовні вимоги підтримала та просила суд позов задовольнити (а.с. 23).

Представник Відповідача – Великобабчанської сільської ради Чугуївського району Харківської області, в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, через канцелярію суду надав заяву про слухання справи без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечував (а.с. 25).

Якщо всі учасники справи заявили клопотання про розгляд справи у їх відсутність, суд вважає можливим здійснити судовий розгляд на підставі наявних у суду матеріалів, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 211 ЦПК України, та враховуючи визнання позову відповідачем ухвалити рішення по справі, що передбачено ч. 3 ст. 200 ЦПК України.

Дослідивши та перевіривши письмові докази по справі, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_5 ОСОБА_4 проживала однією сім’єю разом із ОСОБА_3 з осені 1984 року.

04 травня 2006 року ОСОБА_3 помер (а.с. 9). Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 6,7363 га, кадастровий номер 6325482000:09:000:0040, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Великобабчанської селищної ради Чугуївського району Харківської області, яка належала йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР № 002242, виданого на підставі розпорядження Чугуївської районної державної адміністрації від 11 травня 2004 року № 205 (а.с. 11).

Згідно з ч. 2 ст. 1258 ЦКУ кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Спадкоємців першої, другої та третьої черги після смерті ОСОБА_3 немає.

Згідно з ч. 1 ст. 1264 ЦКУ, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. Кваліфікуючою ознакою віднесення осіб до четвертої черги спадкоємців є їхнє проживання однією сім’єю зі спадкодавцем. Згідно до ст. 3 СК України сім’ю становлять особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають спільні права і обов’язки.

Згідно п. 21 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року N7 при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.

ОСОБА_3 ознакою проживання спадкоємця однією сім'єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності. При цьому важливою, проте не основною ознакою, є проживання в одному приміщенні зі спадкодавцем. Такими особами можуть бути й інші родичі спадкодавця, причому ними можуть також особи однієї статі зі спадкодавцем, або особи, які взагалі не пов'язані спорідненням зі спадкодавцем.

ОСОБА_4 проживала разом з ОСОБА_3 Вони вели спільний побут, користувалися речами один одного, меблями, посудом, які знаходились у будинку.

Отже, ОСОБА_4 разом зі спадкодавцем проживали разом однією сім’єю, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.

Згідно з ч.3 ст. 1268 ЦКУ спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

ОСОБА_4 прийняла спадщину, адже на момент відкриття спадщини постійно проживала разом із ОСОБА_3 (а.с. 13), але не оформила спадкове майно на своє ім’я.

11 листопада 2011 року померла ОСОБА_4 (а.с. 10).

Згідно статті 1261 ЦК України: у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4 став її син Позивач по справі.

Позивач прийняв спадщину, адже на момент відкриття спадщини постійно проживав разом із ОСОБА_4 (а.с. 12). Позивач не заявляв про відмову від спадщини.

Саме постійне проживання спадкодавця зі спадкоємцем на час відкриття спадщини є підставою для визнання спадкоємця таким, що прийняв спадщину, а не лише реєстрація місця проживання спадкодавця за адресою місця проживання спадкоємця.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 23 постанови від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування", будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Таким чином, сама по собі реєстрація місця проживання разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини не може свідчити відповідно до ч. 2 ст. 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини.

Позивач звернувся до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, проте, нотаріус повідомила, що не зможе видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, через відсутність підтвердження прийняття спадщини Позивачем та через те, що його мати не переоформила на своє ім’я успадковане майно.

Частиною 1 ст. 1225 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 200, 211, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, в особі представника за довіреністю ОСОБА_2, до Великобабчанської сільської ради Чугуївського району Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на земельну ділянку площею 6,7363 га, кадастровий номер 6325482000:09:000:0040, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Великобабчанської селищної ради Чугуївського району Харківської області, яка належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР №002242, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлого 04 травня 2006 року, після смерті ОСОБА_4, померлої 11 листопада 2011 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до або через Чугуївський міський суд Харківської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя –