Рішення № 74501530, 05.06.2018, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/947/18

Провадження № 2/739/343/18

УХВАЛА

"05" червня 2018 р. м. Новгород-Сіверський

Суддя Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області Іващенко А.І. розглянувши у порядку прийняття матеріали цивільної справи за позовом Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Одяг» про зобов’язання укласти договір оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

Новгород-Сіверська міська рада Чернігівської області звернулася до Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області в порядку цивільного судочинства з позовною заявою до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Одяг», в якій просить зобов’язати відповідачів укласти договір оренди землі. Перевіривши матеріали позовної заяви, вважаю, що у відкритті провадження по справі необхідно відмовити, виходячи з наступного. Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право у порядку встановленому цим кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав. Ст. 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (статті 55, 124), а статтею 18 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI) визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону № 2453-VI). Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа). Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 01.03.2013 року № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ", при вирішенні питань, пов'язаних із компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин, судам слід ураховувати роз'яснення, викладені в пунктах 2 і 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (із змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2), а також Рішення Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому суди мають виходити з того, що згідно зі статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30 ЦК земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Отже, суд має з'ясувати, є спір приватноправовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов'язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин. Згідно пункту 1 частини другої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 ст. 4 КАС). Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. До адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один із його учасників суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень. У спірних правовідносинах позивач як орган місцевого самоврядування реалізує свої контрольні функції у сфері управління, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. Аналогічна правова позиція міститься у постановах судової палати у адміністративних справах Верховного Суду України від 19 січня 2016 року (№ 21-3690а15), від 7 червня 2016 року (№21-1341а16), від 13 липня 2016 року (№ 21-1265а16), від 11 жовтня 2016 року (№ 806/3787/13-а). Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо позовна заява не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства. Враховуючи вищевикладене, прихожу до висновку, що подана позовна заява підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства в окружному адміністративному суді, а не в порядку цивільного судочинства, і тому відмовляє у відкритті провадження. На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Одяг» про зобов’язання укласти договір оренди землі. Позовну заяву з додатком повернути позивачу. Роз’яснити позивачу, що заявлений позов підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та за підсудністю відноситься до компетенції Чернігівського окружного адміністративного суду. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Чернігівської області шляхом подачі апеляційної скарги до або через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області в п’ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Суддя А.І.Іващенко