Ухвала суду № 74500736, 06.06.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

06 червня 2018 року м. Херсон

номер справи: 667/8697/13-ц

номер провадження: 22-ц/791/965/18

Апеляційний суд Херсонської області в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ ОСОБА_1, розглянувши матеріали цивільної справи за позовом Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 27 листопада 2013 року,

встановив:

27 листопада 2013 року Комсомольський районний суд м. Херсона ухвалив у зазначеній справі рішення, яким стягнув достроково солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» 30925 доларів США 33 цента заборгованості за кредитним договором №804/6/09/2008/840к/3135 від 05.09.2008 року, вирішив питання судових витрат.

30 травня 2018 року ОСОБА_3 подала на рішення суду апеляційну скаргу, в той час, як визначений ЦПК України в редакції, що діяла на час ухвалення рішення суду, строк його апеляційного оскарження закінчився 09 грудня 2013 року.

Одночасно з апеляційною скаргою ОСОБА_3 було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження як такого що пропущений з поважних причин. Клопотання було мотивовано тим, що вона не була присутня у судовому засіданні під час проголошення рішення, про існування рішення їй стало відомо з виконавчого документа, який нею був отриманий 07.03.2018 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, копію оскаржуваного рішення нею отримано під час ознайомлення з матеріалами вищезазначеної справи. Зазначила, що вона часто хворіє, має стійке, хронічне захворювання гіпертонічного характеру (кризи), часто перебуває на амбулаторному та стаціонарному лікуванні та з 02.10.2013 року вона перебувала за межами України, а тому не могла бути присутньою у судовому засіданні 27 листопада 2013 року та оскаржити рішення у визначений законом строк.

Відповідно до ч.2 ст.294 ЦПК України (яка діяла на час ухвалення рішення), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Відповідно до ст.354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду . Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Із матеріалів справи вбачається, а саме з протоколу судового засідання від 27 листопада 2013 року /а.с.30/, що 27 листопада 2013 року справа розглянута судом за участю відповідача ОСОБА_3, яка в судових дебатах зазначила про визнання позовних вимог, не заперечила проти їх задоволення та була присутня під час проголошення судового рішення.

Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

При цьому поважними причинами пропущення строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об’єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов’язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, які беруть участь у справі. Поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду без доведеності поважності причин його пропуску не забезпечить рівноваги між інтересами сторін та правової визначеності у цивільних відносинах, які є складовими принципу верховенства права, проголошеного ст.8 Конституції України.

Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України, яка регламентує принцип верховенства права у цивільному судочинстві, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов’язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Ryabykh v. Ryssia»). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Воловік проти України» від 06 грудня 2007 року). Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року).

ОСОБА_3 стверджуючи про наявність поважних причин для пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду, не підтвердила належними доказами обставини, які б свідчили про істотні перешкоди чи труднощі, які унеможливили вчинення необхідних дій з подачі апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у визначений законом строк.

Так, додана заявником до апеляційної скарги копія закордонного паспорту містить відомості про перебування за кордоном з 02.10.2013 року по 09.10.2013 року, а виписка з амбулаторної картки, містить відомості про періодичні захворювання з 15.12.2013 та не свідчать про те, що станом на 27.11.2013 року вона перебувала за межами України та мала хворобу, яка позбавила її протягом п’яти років не цікавитись своїми борговими зобов’язаннями.

Матеріали справи дійсно не містять відомостей про видачу відповідачці копії повного рішення суду негайно після його проголошення, як це передбачалося ч.2 ст.222 ЦПК України, в редакції, що діяла на час ухвалення судового рішення, однак доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію ОСОБА_3 своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов’язків, зокрема вчинення всіх можливих та залежних від неї дій, спрямованих на своєчасне подання апеляційної скарги, заявник не надала.

Натомість вона брала участь у судовому процесі та була присутня під час проголошення рішення суду, а її твердження про її відсутність у судовому засіданні, можливість вчасно отримати копію рішення спростовується протоколом судового засідання та наданими нею копією закордонного паспорту, випискою з амбулаторної картки.

Матеріали справи свідчать також про присутність у судовому засіданні 27.11.2013 року та отримання судового рішення ОСОБА_2, який є чоловіком ОСОБА_3, та як вбачається з апеляційної скарги проживає за однією адресою з заявником.

Відповідно до ч.4 ст.357 ЦПК України, якщо заяву про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення строку не буде подано особою у зазначений судом строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Відповідно до ст.358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо: скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Отже, враховуючи наведені вище обставини, положення норм процесуального права, та зважаючи на подання відповідачем апеляційної скарги після спливу більше ніж чотири роки з моменту проголошення судового рішення, суд вважає, що вказані заявником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними, тому у відкритті апеляційного провадження за поданою нею апеляційною скаргою слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.357, 358 ЦПК України, суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 27 листопада 2013 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя Апеляційного суду

Херсонської області ОСОБА_1