Вирок № 74498571, 05.06.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 640/3191/18

н/п 1-кп/640/514/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.06.2018 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Попрас В.О.,

при секретарі - Томіної І.В.,

за участю прокурора - Чуба Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Єкатеринбург Свердловської області, громадянки України, з середньою освітою, незаміжня, має сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, не судима, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3, проживає за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

19 листопада 2014 року ОСОБА_1 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509, яка затвердила «Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції чи населеного пункту, розташованого на лінії зіткнення», була поставлена на облік як внутрішньо переміщена особа в Управлінні праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради.

Також ОСОБА_1 на підставі п.п. 2 та 3 «Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщується з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №505 від 01.10.2014 (надалі - Порядок) була призначена адресна грошова допомога у сумі 884 грн., яку вона отримувала щомісяця.

При цьому під час оформлення документів внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 підписала заяву про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі оплату житлово-комунальних послуг від 19.11.2014, в якій, зокрема, зазначено, що у неї та будь-кого з членів сім'ї нерухомого майна, розташованого в регіонах, інших, ніж тимчасово окупована територія України та районах проведення антитерористичної операції немає.

Крім того, ОСОБА_1 було роз'яснено, що згідно п.6 Порядку грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім'ї має у володінні житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших, ніж тимчасово окупована територія України та районах проведення антитерористичної операції.

Згідно п.11 цього ж Порядку уповноважений представник сім'ї, якому призначено грошову допомогу, зобов'язаний повідомляти уповноваженому органу про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, протягом трьох днів з дня настання таких обставин.

ОСОБА_1, діючи з єдиним умислом, спрямованим на заволодіння чужим майном, а саме, державними коштами, шляхом обману, маючи у власності квартиру АДРЕСА_1, тобто за межами районів проведення АТО, яку вона придбала 17.02.2016, приховала факт придбання квартири від органів державної влади та продовжувала отримувати адресну грошову допомогу внутрішньо переміщеним особам, на яку втратила право з 17.02.2016.

Так, 25.05.2016 ОСОБА_1, маючи у власності житло поза зоною проведення АТО, діючи з єдиним корисливим умислом, спрямованим на отримання незаконної адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам шляхом обману, підписала заяву, в якій зазначила про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, тобто ввела в оману працівників Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради, які продовжували нараховувати їй адресну грошову допомогу у розмірі 884 грн. щомісяця.

Наявність у ОСОБА_1 у власності житла поза зоною проведення АТО та не на тимчасово окупованої території була виявлено тільки після проведення перевірки Державною фіскальною інспекцією в Харківській області.

Таким чином, ОСОБА_1, будучі внутрішньо переміщеною особою, діючи з єдиним корисливим умислом, направленим на заволодіння чужим майном, у період з 25.05.2016 по 14.07.2016 незаконно, шляхом обману отримала державні кошти в загальній сумі 4248,90 грн.

Згідно п 5 Порядку, для отримання грошової допомоги уповноважений представник сім'ї звертається до уповноваженого органу за фактичним місцем проживання (перебування) з відповідною заявою, в якій, серед іншого, зазначає наявність у будь-кого з членів сім'ї у власності житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших, ніж тимчасово окупована територія України та районах проведення антитерористичної операції. Вказана заява надає право внутрішньо переміщеній особі отримувати адресну грошову допомогу, тобто, являється офіційним документом, який надає права на отримання державних грошових виплат.

ОСОБА_1 було роз'яснено, що згідно п.6 Порядку грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім'ї має у володінні житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших, ніж тимчасово окупована територія України та районах проведення антитерористичної операції. Згідно п. 11 цього ж Порядку уповноважений представник сім'ї, якому призначено грошову допомогу, зобов'язаний повідомляти уповноваженому органу про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, протягом трьох днів з дня настання таких обставин.

17.02.2016 ОСОБА_1 придбала у власність квартиру, що розташована у АДРЕСА_1, тобто за межами районів проведення АТО та маючи у власності квартиру, яка розташована в регіонах, інших, ніж тимчасово окупована територія України та районах проведення антитерористичної операції, знаходячись 25.05.2016 р. у приміщенні Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 78, підписала офіційний документ - заяву щодо призначення грошової допомоги на покриття витрат на проживання та на оплату житлово-комунальних послуг, в якій зазначено про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги.

Таким чином, ОСОБА_1, підписуючи зазначений офіційний документ, внесла неправдиві відомості щодо відсутності у неї житла поза зоною проведення АТО та які впливають на призначення, нарахування та виплату адресної грошової допомоги.

В той же день, 25.05.2016 ОСОБА_1, знаходячись у приміщенні Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 78, завідомо знаючи, що відомості, викладені в офіційному документі - заяві щодо призначення грошової допомоги на покриття витрат на проживання та на оплату житлово-комунальних послуг від 25.05.2016, в якій зазначено про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, не відповідають дійсності, надала підроблений документ працівнику УПСЗН Київського району ХМР для подальшого нарахування та виплати адресної грошової допомоги.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, визнала повністю та пояснила, що коли почалась війна, вона разом з сином 09.11.2014 р. приїхала в м. Харків та поселилась в квартирі своєї матері за адресою: АДРЕСА_2. Звернулась до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради та була поставлена на облік як внутрішньо переміщена особа. Кожні півроку подавала документи та щомісяця отримувала грошову допомогу. 17.02.2016 р. придбала у власність квартиру, що розташована у АДРЕСА_1, про що не повідомила Управління праці та соціального захисту населення, продовжуючи отримувати допомогу. Потім її викликали до Управління праці та соціального захисту населення, де повідомили, що в зв'язку з придбанням квартири, вона втратила право на отримання допомоги. Після чого вона на вказані реквізити на протязі двох місяців повністю повернула грошові кошти, отримані в якості допомоги. В скоєному щиро кається, просить суворо не наказувати та застосувати Закон «Про амністію в 2016 році», оскільки вона має неповнолітнього сина.

Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_1 в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованих їй органом досудового розслідування кримінальних правопорушень при обставинах, визнаних судом встановленими та викладених у вироку, беручи до уваги, що обвинувачена та інші учасники судового розгляду не оспорювали фактичні обставини справи, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши положення ст.349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченого ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які нікім не оспорюються, та розглядає справу у відповідності до ст. 349 КПК України. Обвинувачена вірно розуміє зміст обставин справи і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності її позиції.

За таких обставин суд вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень при обставинах, визнаних судом встановленими та викладених у вироку, доведена у повному обсязі та кваліфікує дії ОСОБА_1 наступним чином:

за епізодом заволодіння чужим майном шляхом обману дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.1 ст.190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство);

за епізодом підроблення офіційного документа дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.1 ст.358 КК України, тобто підроблення офіційного документа, який посвідчується установою, і який надає права, з метою використання його підроблювачем;

за епізодом використання підробленого документа дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.4 ст.358 КК України, тобто використання завідомо підробленого документа.

Призначаючи покарання обвинуваченій у відповідності до вимог ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочинів, особу винної та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Вивченням особи обвинуваченої ОСОБА_1 встановлено, що вона раніше не судима, має сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 р.н, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_1, суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування завданої шкоди та наявність у неї на утриманні неповнолітньої дитини.

Обставин, що обтяжує покарання ОСОБА_1, судом не встановлено.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченій ОСОБА_1 суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєних нею кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченої, пом'якшуючі покарання обставини та відсутність обставин, що обтяжують покарання, і вважає, що обвинуваченій ОСОБА_1 слід призначити покарання у вигляді штрафу, оскільки саме такий вид покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_1 та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

При визначенні розміру остаточного покарання обвинуваченій ОСОБА_1 застосуванню підлягає ст.70 КК України, оскільки вона засуджується за вчинення сукупності кримінальних правопорушень.

Згідно пункту в) статті першої Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 р., підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, які не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Враховуючи, що обвинувачена ОСОБА_1 має сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 р.н, відносно якого вона не позбавлена батьківський прав, та просить суд застосувати до неї Закон України «Про амністію у 2016 році», ОСОБА_1 слід звільнити від відбування покарання.

Цивільний позов потерпілим не заявлявся, в зв'язку з відшкодування завданої шкоди.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України, процесуальні витрати на залучення експерта та проведення по справі судових експертиз підлягають стягненню на користь держави у відповідності до вимог ч.2 ст.124 КПК України.

Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.190, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, та призначити їй покарання:

за ч.1 ст.190 КК України у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 /вісімсот п'ятдесят/ грн.;

за ч.1 ст.358 КК України у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 /сімнадцять тисяч/ грн.;

за ч.4 ст.358 КК України у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 /вісімсот п'ятдесят/ грн.

На підставі ч.1 ст.70 КК України остаточне покарання за сукупністю злочинів визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 /сімнадцять тисяч/ грн.

Звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного судом покарання у виді штрафу на підставі пункту в) статті першої Закону України «Про амністію у 2016 році».

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий - суддя Попрас В.О.