Рішення № 7449843, 17.01.2010, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

П’ЯТИХАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-39/10

РІШЕННЯ

Іменем України

16 січня 2010 р. м. П’ятихатки

П’ятихатський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого – судді Резніченка М.С., при секретарі Москалець А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» до ОСОБА_1, третя особа – ОСОБА_2, про стягнення суми страхового відшкодування,

в с т а н о в и в:

ЗАТ «СК «Інгосстрах» звернулося до суду із зазначеним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь 2397,99 грн. в рахунок відшкодування витрат, пов’язаних зі сплатою страхового відшкодування та понесені судові витрати, а саме, 51 грн. сплаченого судового збору та 250 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, обгрунтовуючи позов тим, що 11.10.2007 р. ЗАТ «СК «Інгосстрах» уклало договір страхування № DNJPMA58711, за яким позивач зобов’язався у разі настання страхового випадку відшкодувати збитки у межах страхової суми у порядку та на умовах, передбаченим договором. Об’єктом страхування є майнові інтереси, пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем НОМЕР_1. Згідно п. 4.2 Договору страховик зобов’язався у випадку настання страхового випадку, яким за п. 7.1.1 Договору є пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, здійснити страхове відшкодування ОСОБА_2. Такий випадок стався 15.07.2008 р. о 10.00 год., де ОСОБА_1, керуючи автомобілем ГАЗ-24 державний номер 80800АА в м. П’ятихатки допустив зіткнення з застрахованим автомобілем, належним ОСОБА_2. Постановою суду від 01.08.2008 р. ОСОБА_1 визнано винним у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої автомобілю ОСОБА_2 заподіяно матеріальну шкоду. Звітом про оцінку вартості майнової шкоди, заподіяної ушкодженням транспортного засобу від 30.07.2008 р., розмір шкоди склав 2928,24 грн., а сума страхового відшкодування до виплати страхувальнику з урахуванням визначеної Договором страхування франшизи на підставі Страхового акту склала 2397,99 грн., що і виплачено ОСОБА_2 в повному обсязі. Вважає, що до нього, як страховика, перейшло право вимоги, яке страхувальник ОСОБА_2, отримавши страхове відшкодування, мав до ОСОБА_1, відповідального за спричинену шкоду.

Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач ОСОБА_1 позов визнав і пояснив, що 15.07.2008 р. дійсно з його вини сталася дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_2 та висловив незгоду з зазначеними у заяві про виплату страхового відшкодування пошкодженнями застрахованого автомобіля, вважаючи, що подряпини з деформацією бампера не було зафіксовано, однак погодився з сумою відшкодування.

Третя особа ОСОБА_2 пояснив, що дорожньо-транспортною пригодою 15.07.2008 р. його транспортний засіб отримав механічні пошкодження, на відновлювальні роботи якого він витратив близько 2900 грн., однак погодився з сумою в 2397,99 грн., яку отримав від страховика і претензій до відповідача не висловив.

Матеріалами справи встановлено, що 11.10.2007 р. між ЗАТ «СК «Інгосстрах» та ОСОБА_2 укладено договір страхування наземного транспорту № DNJPMA58711 (а.с. 4-6), згідно якого позивач взяв на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування Страхувальнику. Об’єктом страхування є майнові інтереси, пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем «Mitsubishі Lancer», кузов номер JMBSNCS3A5U004898, державний номер НОМЕР_2. Згідно п. 4.2 Договору страховик ЗАТ «СК «Інгосстрах» зобов’язався у випадку настання страхового випадку, яким за п. 7.1.1 Договору є пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, здійснити страхове відшкодування ОСОБА_2.

З досліджених у судовому засіданні матеріалів справи № 3-1232/08 про адміністративне правопорушення вбачається, що постановою П’ятихатського районного суду від 01.08.2008 р. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП і накладено адміністративне стягнення, яке не оскаржено за те, що він 15.07.2008 р. о 10.00 год., керуючи автомобілем ГАЗ-24 державний № 80800АА в м. П’ятихатки по вул.. Шевченко здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_3, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Згідно звіту про оцінку шкоди, завданої власнику дорожнього транспортного засобу від 30.07.2008 р. № 1342-08П(11107360) (а.с. 6-7) вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_4 складає 2928,24 грн.

Зі страхового акту від 11.09.2008 р. № И-11377 (а.с. 8-9) вбачається, що сума страхового відшкодування за умовами страхування становить 2397,99 грн., де 530,25 грн. – безумовна франшиза у відповідністю з умовами Договору страхування. Зазначене страхове відшкодування ОСОБА_2 виплачено 12.09.2008 р. за платіжним дорученням № 18638, що підтвердив у судовому засіданні і ОСОБА_2

Таким чином, позивачеві заподіяно шкоду в розмірі 2397,99 грн.

Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, що відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, передбачена ч. 2 ст. 1187 цього ж Кодексу.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Виходячи з наведено суд приходить до висновку, що позивач свої зобов’язання по договору страхування від 11.10.2007 р. виконав повністю, виплативши страхувальнику страхову суму у порядку та на умовах, передбачених договором страхування, а відповідач ОСОБА_1 є особою, відповідальною за завдані збитки, тому позов підлягає задоволенню.

Крім того, у відповідності до ст.. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати (а.с. 1), однак позивачем сплачено витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 250 грн., тоді коли сума таких витрат згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 (в редакції постанови від 05.08.2009 р. № 825) становить 120 грн., тому стягненню підлягає зазначена сума. Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України питання про повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення вирішується ухвалою суду одночасно з відкриттям провадження у справі або під час постановлення відповідних ухвал у випадках, передбачених у ч. 2 статті., і вирішення зазначеного питання рішенням суду не допускається.

На підставі ст. 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 993, 1166, 1187, 1187 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, суд,

В и р і ш и в:

Позов Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія «Інгосстрах» (49000, м. Дніпропетровськ, вул.. Набережна Перемоги, 32, р/р 26507050000686 у КБ «ПриватБанк» м. Дніпропетровськ, ЄДРПОУ 33248430, МФО 305299) 2397 гривень 99 копійок в рахунок відшкодування витрат, пов’язаних зі сплатою страхового відшкодування, 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи і 51 гривень сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: