Рішення № 74498052, 11.05.2018, Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/690/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.05.2018 р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Бошков І.Д.,

-за участю секретаря Занфір О.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Рені справу за позовом ОСОБА_1 до Ренійської міської ради Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Представник відповідача – Ренійської міської ради позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності.

Позивач на задоволенні позову наполягав, просив розглянути справи у його відсутності.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія паспорту на ім’я позивача та його іпн; копія свідоцтва про народження ОСОБА_1; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2, померлого 11.07.2003 р., копія договору на право побудови будинку та безстрокового користування земельною ділянкою від 16.10.1953 р., копія акту про закінчення будування і ведення в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 28.08.1990 р., копія технічного паспорту на житловий будинок №49 по вул. Вознесенська у м. Рені Одеської області, складений 13.03.2018р. КП «Ренійське БТІ», копія постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 06.04.2018 р.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся із відповідними вимогами та просив визнати за ним в порядку спадкування право власності на спадкове майно, зазначивши, що за життя його батькові – ОСОБА_2 належало:

-житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Вознесенська, № 49.

На випадок смерті ОСОБА_2 не розпорядився належним йому майном, заповіту не залишив, 11.07.2003 р. - помер. Спадкоємство після смерті ОСОБА_2 здійснюється за законом. Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 є його син ОСОБА_1, позивач у справі. Інших спадкоємців, які б мало право на обов’язкову частку у спадщині після смерті спадкодавця не має. Після смерті ОСОБА_2 ніхто із спадкоємців до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звертався, однак позивач прийняв спадщину фактично, вступом в управління та володіння спадковим майном. Так, після смерті спадкодавця, позивач про відмову від спадщини не заявляв, насамперед продовжив розпоряджатися спадковим майном, зробив поточний ремонт, обробляв прилеглу земельну ділянку, виготовив необхідну технічну документацію тощо.

Враховуючи вищенаведене пізніше позивач звернувся до Ренійської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини з порушенням 6-місячного строку, однак у цьому випадку йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв’язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів щодо вказаного житлового будинку, про що нотаріусом винесено вмотивовану постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину від 06.04.2018р. Після смерті ОСОБА_2, це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на вказане нерухоме майно, як на об’єкт спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.

Таким чином, позивач фактично прийняв спадщину, що залишилася після померлого ОСОБА_2 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за ним права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інші спадкоємці відсутні, представник відповідача не заперечував, щоб позивач оформив право власності на спадкове майно після смерті спадкодавця на своє ім'я.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України 2003р. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Оскільки ОСОБА_2 помер у 2003р. ( до набрання чинності ЦК України 2003р.), а позивач фактично прийняв спадщину після його смерті, данні цивільні відносини регулюються положеннями ЦК Української РСР 1963р.

Відповідно до ст. 524 ЦК Української РСР 1963р. спадкування здійснюється за законом та за заповітом. Спадкування за законом має місто, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Як передбачено ч. 1 ст. 529 ЦК Української РСР 1963р. при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти, інший з подружжя та батьки померлого.

Згідно вимог ст. 548 ЦК Української РСР 1963р. для набуття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина вважається належною спадкоємцю з часу відкриття спадщини. За п. 1 ч.1 ст. 549 ЦК Української РСР 1963р. визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, причому ці дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Отже, позивач у справі є спадкоємцем першої черги за законом (ст. 529 ЦК УРСР). Він у передбачений законом строк не звернувся до нотаріусу із заявою про прийняття спадщини, однак після смерті ОСОБА_2 позивач продовжив розпоряджатися спадковим майном, отже відповідно до ст. 549 ЦК УРСР 1963 р. фактично вступив в управління та володіння спадковим майном. Прийняття спадщини є фактом, який відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняв спадщину фактично, оскільки його воля, як спадкоємця за законом, була виражена у його діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном (після смерті спадкодавця, позивач про відмову від спадщини не заявляв, зробив поточний ремонт, обробляв прилеглу земельну ділянку, виготовив необхідну технічну документацію, тощо). В даний час оформити своє право на спадщину та отримати відповідне свідоцтво позивач не має можливості у зв’язку із відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином, позивач прийняв спадщину в порядку п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР 1963р., однак, він не може оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво, оскільки позивач не зміг надати нотаріусу оригінал правовстановлюючих документів на вказане нерухоме майно, які були втрачені за життя спадкодавця, а на підставі копій цих документів нотаріус не може оформити та видати свідоцтво про право на спадщину після смерті спадкодавця, у звязку із тим, що закон пов’язує набуття права власності на нерухоме майно із відповідною державною реєстрацією цього права, а згідно ч. 4 ст. 25 ЦК України, цивільна правоздатність, тобто здатність мати цивільні права та обов’язки фізичної особи припиняється у момент її смерті. У випадку смерті власника нерухомого майна, первинну реєстрацію права власності на яке не було проведено та правовстановлюючий документ на яке відсутній, питання про перехід права власності на це нерухоме майно до спадкоємця повинно вирішуватися у судовому порядку.

У відповідності до п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивач є суб’єктом набуття права власності на вказаний житловий будинок, з підстав прийняття спадщини за законом в порядку п.1 ч.1 ст. 549 ЦК Української РСР 1963р.

З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 524, 529, 548, 549 ЦК Української РСР 1963р., ст. ст. 15, 328, п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003р., суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на:

- житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Вознесенська, № 49,

після смерті ОСОБА_2, померлого 11.07.2003 року.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І.Д. Бошков