Постанова № 74497706, 31.05.2018, Апеляційний суд Рівненської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2018 року

м. Рівне

Справа № 555/1566/17

Провадження № 22-ц/787/585/2018

Апеляційний суд Рівненської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Шимківа С.С.,

суддів: - Бондаренко Н.В., Григоренко М.П., секретар судового засідання - Москалик Т.В.,

учасники справи:

позивачі: - ОСОБА_3,

- ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

представник позивача - ОСОБА_6,

представник відповідача - ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 23 січня 2018 року (суддя Собчук А.Ю.; повний текст рішення складено 26 січня 2018 року)) у справі № 555/1566/17 за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_8 про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и в :

02 серпня 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_8 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що 20.06.2012 року між ОСОБА_9, який є сином ОСОБА_3 та братом ОСОБА_4, та відповідачем - ОСОБА_5 було укладено шлюб. Подружжя проживало в будинку, який належить ОСОБА_3. Крім подружжя, в будинку також проживали та були зареєстровані дві окремі сім'ї, а саме: власник будинку ОСОБА_3 та її донька ОСОБА_4. 20.12.2016 року шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 було розірвано згідно рішення суду.

Позивачі зазначають, що 16 листопада 2016 року відповідач ОСОБА_5 разом зі спільним сумісним майном, яке належало колишньому подружжю, вивезла майно, що належало ОСОБА_3

Вказують, що все майно, яким заволодів відповідач, було у справному стані та належної якості. Відповідач незаконно користується зазначеним майном, яке йому не належить.

Просили суд витребувати у відповідача вказане майно із незаконного володіння.

Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 23 січня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_8 про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено повністю за недоведеністю та безпідставністю позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачами не подані належні, допустимі та достовірні докази, що підтверджували б факт незаконного заволодіння відповідачем спірним майном позивачів, що спрямоване проти їх волі та належності позивачам спірного майна на праві власності.

27 лютого 2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подано до суду апеляційну скаргу, у якій вони, покликаючись на необґрунтованість та незаконність судового рішення, просили скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відповідач протиправно заволоділа майном, без згоди власників цього майна, що підтверджується матеріалами кримінального провадження № 12016180180001953 та показаннями свідків, які суд першої інстанції не взяв до уваги.

Жодним законодавчим актом не передбачено наявності заводського номеру товару та прізвища, ім'я та по-батькові серед реквізитів гарантійного талону, інструкції з експлуатації чи фіскального або товарного чеку на майно. Вважають, що наявність у позивачів згаданих документів уже свідчить про належність їм цього майна.

10 квітня 2018 року ОСОБА_5 було подано відзив на апеляційну скаргу, у якому вона зазначає, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу на зазначене рішення такою, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Вказує, що зі змісту апеляційної скарги не вбачається, які саме порушення допустив суд першої інстанції при ухваленні рішення та зазначає, що суд повно та всебічно дослідив усі належні та допустимі докази.

Позивачами не було доведено, де перебувало майно на час розгляду справи судом та не доведено належність цього майна позивачам.

Просить апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 23 січня 2018 року залишити без задоволення, а дане судове рішення без змін.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України, відповідно до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном, визначено у статті 317 ЦК України.

Статтею першою Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97?ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Механізми захисту права власності закріплені Главою 29 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст. 387 ЦК України закріплено право на витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави ним заволоділа.

Судом встановлено, що 20.06.2012 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9, який є сином ОСОБА_3 та братом ОСОБА_4, було укладено шлюб.

Подружжя проживало в будинку, що належить ОСОБА_3 в АДРЕСА_1. Крім них, у будинку також проживали його власник ОСОБА_3 та сім'я її дочки - ОСОБА_4

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було розірвано згідно рішення суду від 20.12.2016 року.

Звертаючись із позовом позивачі покликаються на те, що відповідачка разом зі спільним сумісним майном, яке належало колишньому подружжю, 16 листопада 2016року протиправно заволоділа їх майном, а саме: болгаркою, електродреллю, пульверизатором, машинкою для стрижки, паяльником для поліпропіленових труб, ліжком двоспальним, шлангом поливальним 100 м, ручним фрезером, електрогенератором «Фірман», бензопилою «Форест», бензотриммером (бензокоса) «Вайпер», зварювальним апаратом «ДніпроМ», мікрохвильовою піччю «Алесі».

ОСОБА_5 у судовому засіданні апеляційного суду підтвердила факт знаходження вказаного майна у будинку АДРЕСА_1, однак заперечувала незаконне заволодіння ним під час вивезення майна, що було спільно нажите із ОСОБА_9 Відповідачка пояснила, що 16 листопада 2016року, вона вирішила назавжди розірвати стосунки із своїм чоловіком і піти від нього. Перебуваючи у зазначеному будинку, вона у відсутності позивачів та свого чоловіка, забрала свої та дитячі речі і поїхала з сином до своїх батьків. Ключі від будинку залишила в дверях, а речей позивачів, що вказані у позові не брала і місцезнаходження їх їй не відоме.

Разом з тим, вбачається, що 18 листопада 2016 року позивачкою ОСОБА_4 було подано заяву в Рівненський ВП Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області про кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_8, за результатами розгляду якої 22 листопада 2017 року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016180180001953 за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.185 КК України.

Позивачами подані копії документів, а саме копії гарантійних талонів та інструкцій з експлуатації на майно (а.с.5-8), а саме бензотриммер «Вайнер», електрогенератор «Фірман», зварювальний апарат «ДніпроМ», бензопилу «Форест», мікрохвильову піч «Алесі», оригінали яких знаходяться у них, які містять назву товару та його ідентифікуючі ознаки.

Відповідно до протоколу допиту у кримінальному провадженні, ОСОБА_5 показала, що болгарка, пульвилізатор, електрогенератор «Фірман», зварювальний апарат «ДніпроМ», бензотример «Вайнер», бензопила «Форест» були придбані під час шлюбу із ОСОБА_9 і вона забрала їх разом із своїми речами.(а.с.52,53)

Однак, предметом поділу між подружжям ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було інше майно, що підтверджується рішенням суду від 23.01.2018року(а.с.173) В ході розгляду даної справи ОСОБА_5 не вказувала про придбання в період шлюбу болгарки, пульвилізатора, електрогенератора «Фірман», зварювального апарату «ДніпроМ», бензотримера «Вайнер», бензопили «Форест» і включення його в перелік майна, що підлягає врахуванню під час поділу, а тому воно не є спільним майном подружжя і власність позивачів у справі, що розглядається відповідачкою не оспорюється.

Свідок ОСОБА_11 у суді апеляційної інстанції підтвердила факт вивезення майна позивачів із їх будинку відповідачкою і показала, що в листопаді 2016 року ОСОБА_5 разом із своїми батьками та ще двома чоловіками, які приїхали на білому бусі, у відсутності ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_9, загрузивши його майном, що знаходилось у будинку позивачів, поїхали у невідомому напрямку. Вказала, що бачила як із будинку виносилось та грузилось у машину наступне майно: двоспальне ліжко з матрацами, шланг поливний, мікрохвильова піч, електрогенератор та інше майно, яке знаходилось у коробках та було зав'язане у покривалах. Ключ ОСОБА_5 залишила у замку будинку і вона (свідок) разом з іншим сусідом ОСОБА_12, який також був свідком вивезення вказаного майна із будинку, вимушені були стерегти його до приходу хазяїв.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що позивачів відповідачкою було у незаконний спосіб позбавлено права власності на перелічене у позовній заяві майно.

Відповідно до статті 387 ЦК та частини третьої статті 10 ЦПК особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача. Право власності на рухоме майно доводиться за допомогою будь-яких передбачених процесуальним законодавством доказів, що підтверджують виникнення такого права у позивача.

З огляду на викладене, оцінивши вищевказані докази в сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що посилання суду першої інстанції на недоведеність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свого права власності на спірне майно є помилковими і спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Тому вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що допущене судом неправильне застосування вищенаведених норм матеріального права та порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, оскаржуване судове рішення слід скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

За правилами статті 141 ЦПК України з відповідачки ОСОБА_8 на користь позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягають стягненню понесені ними судові витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі по 1 600грн. кожній.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, ст.ст.321,387 ЦК України, Апеляційний суд Рівненської області, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 23 січня 2018 року - скасувати.

Позов задовольнити. Витребувати у ОСОБА_8 майно у справному стані: болгарку, електродрель, фрезер, пульверизатор, машинку для стрижки, паяльник для поліпропіленових труб, ліжко двоспальне, шланг поливальний 100 м та передати його ОСОБА_3.

Витребувати у ОСОБА_5 майно у справному стані: бензопилу «Форест», бензотриммер «Вайпер», електрогенератор «Фірман», зварювальний апарат «ДніпроМ», мікрохвильову піч «Алесі» та передати його ОСОБА_4.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 понесені витрати по оплаті судового збору в сумі по 1600(одній тисячі шістсот)грн. кожному.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 5 червня 2018 року.

Головуючий суддя С.С. Шимків

Судді: Н.В. Бондаренко

М.П. Григоренко