Окрема думка судді № 74497408, 31.05.2018, Апеляційний суд Рівненської області

О К Р Е М А Д У М К А

судді Апеляційного суду Рівненської області Шимківа С.С.

31 травня 2018 року м. Рівне

31 травня 2018 року Апеляційним судом Рівненської області в складі колегії суддів: Шимківа С.С.(суддя-доповідач), ОСОБА_1, ОСОБА_2 розглянуто у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 23 січня 2018 року (суддя Собчук А.Ю.; повний текст рішення складено 26 січня 2018 року) у справі № 555/1566/17 за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

За результатами апеляційного розгляду рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 23 січня 2018 року, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено - скасовано та ухвалено нову постанову про задоволення позову у повному обсязі.

Я, як суддя колегії суддів у даній справі, не погоджуюся із прийнятим колегією судовим рішенням.

Вважаю, що підстав для задоволення позовних вимог не було. Позивачі не навели достатніх та допустимих доказів, які б об"єктивно підтверджували, що саме відповідачка ОСОБА_6 неправомірно заволоділа майном, яке вказане в позовній заяві.

Згідно ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 20.06.2012 року між ОСОБА_7, який є сином ОСОБА_3 та братом ОСОБА_4, та ОСОБА_5 було укладено шлюб. Подружжя проживало в будинку, що належить ОСОБА_3

Шлюб між ними було розірвано згідно рішення суду від 20.12.2016 року.

Позивачі зазначають, що відповідач разом зі спільним сумісним майном, яке належало колишньому подружжю, протиправно заволоділа їхнім майном, а саме: болгаркою вартістю 800 грн., електродреллю вартістю 600 грн., пульверизатором вартістю 420 грн., машинкою для стрижки - 400 грн., паяльником для поліпропіленових труб - 400 грн., ліжком двоспальним, вартість не встановлена, шлангом поливальним 100 м. вартістю 800 грн., ручним фрезером вартістю 2500 грн., електрогенератором «Фірман» вартістю 3000 грн., бензопилою «Форест» вартістю 900 грн., бензотриммером (бензокоса) «Вайпер» вартістю 1200 грн., зварювальним апаратом «ДніпроМ» вартістю 1500 грн., мікрохвильовою піччю «Алесі» вартістю 600 грн.

Механізми захисту права власності визначені Главою 29 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст. 387 ЦК України закріплено право на витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави ним заволоділа.

Позивач на підставі ст. 387 ЦК України повинен довести, а суд відповідно встановити факти, які доводять право власності позивача на майно і право на витребування цього майна; вибуття майна з володіння позивача і знаходження його у відповідача; незаконність володіння відповідача майном позивача; відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин щодо спірного майна.

Проте, всупереч цьому, позивачі не довели суду тих обставин, що вказане спірне майно знаходиться, перебувало у відповідача станом на час пред'явлення позову та продовжує у нього перебувати на даний час.

Також, із матеріалів справи вбачається, що 18 листопада 2016 року позивачем ОСОБА_4 було подано заяву в Рівненський ВП Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області про кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_5, за результатами розгляду якої 22 листопада 2017 року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016180180001953 за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.185 КК України.

Проте, на якій стадії кримінального процесу на даний час перебуває вказане кримінальне провадження суду не повідомлено та із наявних у матеріалах справи документів вбачається, що кінцевого процесуального рішення по вказаному кримінальному провадженню, не прийнято, винних осіб у скоєнні кримінального правопорушення за вищеописаним фактом не встановлено та не притягнуто до відповідальності.

Виходячи з наведеного, погоджуюся з висновком суду першої інстанції про відсутність належних і допустимих підстав вважати, що обставини кримінального провадження та докази, надані з його матеріалів, є достатніми та об'єктивними на підтвердження винуватості відповідачки у неправомірному заволодінні спірним майном.

Допитані в ході розгляду справи свідки, в т.ч. ОСОБА_8, не змогли надати стверджуючих пояснень, яке саме майно було забране з помешкання ОСОБА_5 і чи забирала його саме відповідачка, а не хтось інший.

Згідно з п. 19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав" від 07 лютого 2014 року застосовуючи положення статті 387 ЦК України, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред'явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилося, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений.

До умов пред'явлення віндикаційного позову належить майно, яке має бути індивідуально визначеним.

Тобто, об'єктом може бути лише індивідуально-визначене майно (яке існує в натурі на момент подання позову) та в позовній заяві має бути чітко визначено всі характеристики та індивідуальні ознаки майна, що витребовується.

Проте позивачами не було чітко визначено всі характеристики та індивідуальні ознаки майна, що має бути повернуто відповідачем.

Крім того, за умовами ч. 3 ст. 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду. У зв'язку з цим позивачі повинні довести відсутність у відповідача правових підстав володіння майном.

У свою чергу, і сам позивач повинен підтвердити своє право власності на спірне майно надати правовстановлюючі документи або інші докази, що підтверджують дійсну належність спірного майна позивачу, та довести факт незаконності вибуття з його власності спірного майна.

Подані позивачами копії документів, а саме копії гарантійних талонів та інструкцій з експлуатації на вказане майно (а.с.5-8), а саме бензотриммер, електрогенератор «Фірман», зварювальний апарат «ДніпроМ», бензопилу «Форест», не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони не містять прізвище ім'я по батькові покупця, деякі із документів не містять заводського номеру товару, який ідентифікує товар та відсутні докази сплати коштів за вказане майно, саме позивачами, а не відповідачем. Тому встановити наявність їх належності сторонам неможливо.

Також вартість майна зазначена позивачами не доводиться належними доказами.

За таких обставин рахую, що до суду позивачами не подано жодного доказу, який підтвердив би належність їм на праві власності вказаного майна.

Обґрунтованим висновком місцевого суду є те, що доказом придбання майна можуть слугувати, зокрема, товарний чек, касовий чек реєстратора розрахункових операцій, тощо. Тобто фактичні дані, які безпосередньо стосуються самої обставини придбання майна. Однак жодного із наведених доказів, що очевидно підтверджували б факт купівлі вище переліченого майна позивачами суду надані не були.

Враховуючи те, що позивачі належним чином не довели права власності на спірне майно, вибуття майна з їх володіння і знаходження його у відповідача; не визначили всі характеристики та індивідуальні ознаки майна, що їм має бути повернуте, вважаю, що у задоволенні апеляційної скарги слід було відмовити.

Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом.

31 травня 2018 року

Суддя Апеляційного суду

Рівненської області ОСОБА_9