Постанова № 74496378, 30.05.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 546/873/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1032/18Головуючий у 1-й інстанції Горулько О. М. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря Ачкасової О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 03 березня 2018 року (час ухвалення рішення, як і дата виготовлення повного тексту рішення невідома) у справі за позовом Приватного підприємства госпрозрахункова фірма «Камаз-Транс-Мукачево» до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, суд

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року адвокат ОСОБА_3, представник ПП ГФ «Камаз-Транс-Мукачево», звернувся до суду з вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь підприємства 162 538 грн. матеріальних збитків, завданих майну підприємства внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 27 січня 2016 року у с.Лобойківка Петріківського району Дніпропетровської області, автомобілю підприємства завдані технічні ушкодження. Постановою Октябрського районного суду м.Полтави від 15 березня 2016 року винним у дорожньо-транспортній пригоді визнаний ОСОБА_4, який керував автомобілем, що належить відповідачу та з яким перебував у трудових відносинах. Відповідач на неодноразові звернення щодо відшкодування шкоди в добровільному порядку не реагує.

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 03 березня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Приватного підприємства госпрозрахункова фірма «Камаз-Транс-Мукачево» матеріальну шкоду, завдану пошкодженням автомобіля RENAULT MAGNUM 460 DXI, реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 27 січня 2016 року близько 22:30 год. на вул. Центральна в с.Лобойківка Петриківського району Дніпропетровської області, у розмірі 11 3538 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції при вирішенні спору неправильно встановив фактичні обставини, а саме правові підстави, на яких ОСОБА_4 володів та керував належним відповідачу автомобілем. Відповідач не може нести відповідальність за завдану неправомірними діями ОСОБА_4 шкоду, оскільки у трудових відносинах вони не перебували, право володіння і користування автомобілем відповідача ОСОБА_4 отримав шляхом передачі йому реєстраційного документа на транспортний засіб, отже відповідно до роз'яснень у ч.2 п.6 Постанови Пленуму ВССУ №4 від 01 березня 2013 року і п. 2.2 постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, саме він має нести відповідальність за завдані збитки.

У відзиві на апеляційну скаргу Приватне підприємство госпрозрахункова фірма «Камаз-Транс-Мукачево» просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що факт перебування ОСОБА_4 у трудових відносинах із ОСОБА_2 встановлений постановою Октябрського районного суду м.Полтави від 15 березня 2016 року, отже відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України ця обставина не потребує додаткового доказування.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення, у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що 27 січня 2016 року ОСОБА_4 близько 22:30 год., керуючи автомобілем НОМЕР_2 з причепом Van Hook д.н.з. НОМЕР_3, рухався по вул. Центральна в с. Лобойківка, поблизу ЛЕП № 28, під час вибору безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого втратив можливість безпечно керувати автомобілем та допустив зіткнення з автомобілем не вибрав безпечної швидкості руху та недотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_5, чим порушив п.12.1 Правил дорожнього руху України.

Постановою Октябрського районного суду м.Полтави від 15 березня 2016 року ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. (а.с.83)

Постанова набрала законної сили 28.03.2016 року.

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль RENAULT MAGNUM 460 DXI, реєстраційний номер НОМЕР_5, належить ПП ГФ ««Камаз-Транс-Мукачево» (а.с. 65).

Відповідно до копії відповіді начальника ТСЦ 2142 РСЦ МВС у Закарпатській області на адвокатський запит власником автомобіля DAFXF 95.380, реєстраційний номер НОМЕР_6 є ОСОБА_2 (а.с. 5)

Як вбачається із звіту про оцінку вартості майнової шкоди, заподіяної ушкодженням транспортного засобу з додатками до нього, вартість відновлювального ремонту автомобіля DAFXF 95.380, реєстраційний номер НОМЕР_6, після зазначеної ДТП становить 162 538,72 грн. (а.с. 51-81).

Згідно наданої представником відповідача копії полісу № АЕ/3733668 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля DAFXF 95.380, реєстраційний номер НОМЕР_6, була застрахована у ТОВ «Страхове товариство «Домінанта» (а.с. 98).

Як вбачається із листа ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» від 17.08.2017 року, страховиком позивачеві ПП ГФ «Камаз-Транс-Мукачево» виплачене страхове відшкодування у розмірі 49 000 грн. відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-страхової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/3733668, з урахуванням розміру франшизи у розмірі 1000, 00 грн., яка не сплачується страховиком (а.с. 132).

Наведені фактичні обставини учасниками справи не заперечуються.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не заявлено про неправомірне заволодіння ОСОБА_4 належним позивачеві автомобілем DAFXF 95.380, і не надано суду на підтвердження цих обставин жодних доказів, а тому аналіз досліджених в судовому засіданні доказів дає підстави стверджувати, що відповідач ОСОБА_2 в момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди володів транспортним засобом на відповідній правовій підставі, вина водія автомобіля ОСОБА_4 встановлена постановою судді, а тому відповідач несе відповідальність за спричинення позивачеві матеріальної шкоди.

З таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується та, перевіряючи доводи апеляційної скарги, виходить з такого.

Спірні правовідносини врегульовані нормами глави 82 ЦК України.

За загальними правилом ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини (ч.1 ст.1188 ЦК України).

У випадках завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки іншим особам застосовується положення ч.2 ст.1188 ЦК України.

Згідно з нормою ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України убачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч.1 ст.1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Така конструкція цивільно-правової відповідальності надає потерпілому можливість більш ефективно та оперативно захистити свої права та інтереси.

Аналіз положень ст. 1166, ст.1187, ст.1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода, завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб'єктами, у спеціальний спосіб, тощо).

Правило генерального делікту закріплено у ст.1166 ЦК України стосовно майнової шкоди. Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача.

За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.

Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб'єктного складу відповідальних осіб (коли обов'язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, ст.1187 ЦК України встановлює особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки .

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч.1 ст.1172 ЦК України та ч.2 ст.1187 ЦК України.

Положення ч. 1 ст. 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (ч.2 ст.1187 ЦК України).

В такому випадку обов'язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Зважаючи на наведені висновки, у цій справі для правильного вирішення спору суд першої інстанції мав встановити, на якій правовій підставі ОСОБА_4 керував автомобілем, власником якого є ОСОБА_2

Як слідує з матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4, яка витребувана апеляційним судом із Октябрського районного суду м.Полтави (№554/1593/16п, 3/554/435/2016), у протоколі про адміністративне правопорушення, особистих письмових поясненнях ОСОБА_4 місцем роботи ОСОБА_4 зазначено «ФОП ОСОБА_2, водій». У вступній частині постанови Октябрського районного суду м.Полтави від 15 березня 2016 року, де наводяться персональні дані про особу, яка притягується до відповідальності, зазначено, що ОСОБА_4 працює водієм ФОП ОСОБА_6. У матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні документи або інші докази, які б підтверджували факт перебування ОСОБА_4 у трудових відносинах із ОСОБА_2 В описовій та мотивувальній частинах постанови суду про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності відсутні висновки або посилання на докази, які б підтверджували цей факт, оскільки він (цей факт) не був і не міг бути предметом доказування у справі про адміністративне правопорушення, зважаючи на специфіку предмету доказування і характер правовідносин, що виникли внаслідок дорожнього-транспортної пригоди.

За таких обставин апеляційний суд визнає неспроможними твердження у відзиві на апеляційну скаргу про те, що факт перебування ОСОБА_4 у трудових відносинах із ОСОБА_2 встановлений судовим рішенням, яке набрало законної сили (ч.5 ст.82 ЦПК України).

Із наданих відповідачем письмових доказів (довідка Решетилівського відділення Полтавської ОДПІ, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) вбачається, що ОСОБА_2 мав статус фізичної особи-підприємця, вид діяльності - вантажний автомобільний транспорт, надання в оренду вантажних автомобілів, але із 16 травня 2014 року підприємницька діяльність припинена за власним рішенням, жодних обов'язкових платежів за період 2015-2016 роки ОСОБА_2 як підприємець не сплачував.

У справі, що розглядається відсутні належні, допустимі, достовірні і достатні докази (ст.77-80 ЦПК України), які б підтверджували ту обставину, що на час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах із ОСОБА_2 та керував транспортним засобом на підставі трудового договору. Отже, слід погодитися із доводами апеляційної скарги про те, що на час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 був особою, яка на відповідній правовій підставі (інше речове право) володів транспортним засобом.

Так як при оформленні документів після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 пред'явив працівникам правоохоронних органів реєстраційний документ на транспортний засіб, то слід виходити з того, що він володів та керував ним у відповідності до п.2.2. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ №1306 від 10 жовтня 2001 року, яким передбачено, що власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.6 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року, якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2. Правил дорожнього руху України).

Підсумовуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 не є особою, яка у розумінні положень ст.116, ст.1187, ст.1188 ЦК України має нести відповідальність за шкоду майну (автомобілю) Приватного підприємства госпрозрахункова фірма «Камаз-Транс-Мукачево», завдану винними діями ОСОБА_4

У справі, що розглядається, ОСОБА_4 приймає участь як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог (а.с.126), а тому, зважаючи на його процесуальний статус (ст.53ЦПК України), суд не вправі ухвалювати рішення про його права та обов'язки.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 03 березня 2018 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позовних вимог Приватного підприємства госпрозрахункова фірма «Камаз-Транс-Мукачево» до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства госпрозрахункова фірма «Камаз-Транс-Мукачево» на користь ОСОБА_2 3 657 грн. у відшкодування витрат, понесених за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 31.05.2018 року.

Головуючий суддя О.А.Лобов

Судді: А.І.Дорош

В.М.Триголов

З оригіналом згідно

Суддя О.А.Лобов