Вирок № 74496319, 05.06.2018, Чутівський районний суд Полтавської області

Справа № 550/86/18

Провадження №1-кп/550/47/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2018 року смт. Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого судді - Михайлюк О.І.,

за участю секретаря судового засідання - Шукевич Н.В.,

прокурора - Голубицького В.В.,

захисника - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.06.2016 р. за № 12016170350000280 по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, військовозобов’язаного, працюючого продавцем-консультантом ФОП «ОСОБА_3М.», неодруженого, маючого на утриманні малолітню доньку, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого,

у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

в с т а н о в и в:

09.06.2016, близько 02:00 години, по автодорозі сполученням Київ-Харків-Довжанський від м. Харків у напрямку м. Полтава рухався автомобіль НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який, проїжджаючи 190 км вищевказаної дороги в смт. Чутове Чутівського району Полтавської області, в порушення п.п. 12.4 та 12.9 б) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001р. не обрав безпечної швидкості у темну пору доби для змоги зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги при виявленні перешкоди, перевищив максимальну допустиму швидкість у населеному пункті, де, не впоравшись з керуванням і не дотримавшись безпечної відстані, допустив зіткнення з велосипедом «Аист», що перебував під керуванням ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, який, в порушення вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001р. перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, перетинав смугу руху зліва направо по ходу руху автомобіля.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, велосипедисту ОСОБА_4 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку тяжкого ступеню з переломом кісток черепу з переходом на основу та внутрішньомозкових гематом; багаточисельних переломів верхніх та нижніх кінцівок з забоєм м'яких тканин та саден шкіри голови, тулубу, кінцівок, забійної рани та гематоми голови, травматичної перфорації лівої барабанної перетинки, які могли утворитись від дії тупих обмежених предметів, якими могли бути і виступаючі частини рухаючогося транспортного засобу з послідуючим падінням на асфальтне покриття дороги, і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя.

Причиною дорожньо-транспортної події та наслідків, що настали є порушення вимог пунктів 12.4, 12.9 (б) ПДР України водієм ОСОБА_5, згідно яких: у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год. ( п. 12.4.); водієві забороняється перевищувати максимальну встановлену швидкість (п. 12.9 (б)); а також порушення вимог пункту 10.1 ПДР України велосипедистом ОСОБА_4 згідно якого перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Порушення вказаних вимог Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_2 та велосипедистом ОСОБА_4 з технічної точки зору знаходилися у причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної події.

ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти вказаної дорожньо-транспортної пригоди шляхом виконання п. 12.4., 12.9. (б) Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, які б не дозволили йому виконати вимоги вищевказаних норм Правил дорожнього руху України.

Таким чином ОСОБА_2 обвинувачується у вчинені злочину – передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України, а саме - порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжкі тілесні ушкодження.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 268 КК України визнав повністю та беззаперечно, про обставини вчинення злочину дав показання, в яких зазначив, що він 09.06.2016р. рухаючись до м. Одеси, в смт. Чутове Полтавської області, перевищив максимальну допустиму швидкість у населеному пункті, де не впоравшись з керуванням і не дотримавшись безпечної відстані допустив зіткнення з велосипедом «Аист», що перебував під керуванням ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Приймаючи до уваги послідовність показань обвинуваченого про обставини вчинення кримінального правопорушення, суд вважає ці показання достовірними.

З’ясувавши правильність розуміння обвинуваченим суті пред’явленого обвинувачення, не маючи сумніву у добровільності та істинності його позиції, суд, роз’яснивши учасникам судового провадження зміст ч. 3 ст. 349 КПК України, за їх згодою визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження та обмежився допитом обвинуваченого та вивченням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, так як показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення і ніким з учасників кримінального провадження не оспорюються. Одночасно учасникам судового провадження роз'яснено, що у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України, а саме - порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що заподіяло тяжкі тілесні ушкодження.

При призначенні покарання обвинуваченому, керуючись ст.ст. 50, 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів.

Обставини, що пом'якшують покарання, а саме: що ОСОБА_2 раніше не судимий, в скоєному щиро кається, добровільно відшкодував завдану матеріальну шкоду потерпілому.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Як встановлено судом, обвинувачений, вчинив необережний тяжкий злочин в тверезому стані, в скоєному щиро кається, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, лікування не потребує, має на утриманні малолітню доньку, потерпілий на суворому покаранні не наполягає, претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_2 не має, щодо призначення покарання покладається на розсуд суду.

Згідно досудової доповіді Московського районного сектору Харківського міського відділу з питань пробації Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 25.05.2018 року, ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення оцінюється як низький, ризик небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб, оцінюється як низький.

При призначенні покарання ОСОБА_2 суд також враховує наслідки, що настали від ДТП, характер та мотиви допущених обвинуваченим порушень правил безпеки дорожнього руху, його ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, наявність пом’якшуючих обставин, та відсутність обтяжуючих обставин, особу винного, а також думку потерпілого з приводу покарання.

Враховуючи викладене суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України без застосування до нього додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами та враховуючи, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів можливе без ізоляції обвинуваченого від суспільства, на підставі ст. 75 КК України суд вважає необхідним звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 заявив клопотання про застосування до нього амністії, оскільки він має на утриманні малолітню дитину, вчинив необережний тяжкий злочин в тверезому стані, повністю визнає свою вину, в скоєному щиро кається, вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Також, обвинувачений ОСОБА_2 зазначив, що роз’яснені судом наслідки застосування до нього амністії, а саме, що у разі застосування амністії в подальшому протягом останніх десяти років амністія до нього не може бути застосована, йому зрозумілі.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч. 2 ст. 86 КК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що встановивши на стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

07.09.2017 р. набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 р. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно (ст. 12 названого Закону).

Відповідно до п. "в" ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 07 вересня 2017 року, звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, осіб не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_2 на момент вчинення злочину мав і має на утриманні малолітню дитину, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-ВЛ №322930 від 31.07.2013 р., вперше вчинив необережний злочин, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України. Вказане кримінальне правопорушення він вчинив у червні 2016 року, тобто до дня набрання чинності (07.09.2017 р.) Закону України «Про амністію у 2016 році». Свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення обвинувачений визнає повністю, щиро кається у вчиненому.

Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_2 амністії, передбачених ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та ст. 8 Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено, амністія до нього не застосовувалась.

За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_2 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому він підлягає звільненню від відбування покарання.

Прокурором Чутівського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 в інтересах держави в особі Департаменту фінансів Полтавської обласної державної адміністрації заявлено цивільний позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 21064,08 грн.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні цивільний позов визнав.

Вирішуючи цивільний позов прокурора Голубицького В.В. у відповідності до ст.ст. 128, 129 КПК України суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частина 2 статті 1187 ЦК України передбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 ст. 1206 ЦК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Згідно ч. 3 ст. 1206 ЦК України, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Згідно наданого Полтавською обласною клінічною лікарнею ім.. ОСОБА_7 розрахунку №04-03/211 від 23.01.2018р. вартість стаціонарного лікування потерпілого ОСОБА_4 у період з 09.06.2016р. по 19.07.2016р. склала 21064,08 грн.

Враховуючи вищевикладене, заявлений прокурором цивільний позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 21064,08 грн. є законним та обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

У відповідності до ч. 2 ст. 124 КПК України стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів.

Керуючись ст.ст. 85,86 КК України, ст. 3 ЗУ "Про застосування амністії в Україні", п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», ст.ст. 349, 368, 369, 370, 371, 373, 374, 376, 395 КПК України, суд, –

у х в а л и в:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов’язки періодично з’являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти їх про зміну свого місця проживання.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 КК України, п. "в" ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_2 не обирався.

Цивільний позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Полтавського обласного бюджету в особі Департаменту фінансів Полтавської ОДА (вул. Соборності, 45, м. Полтава, 36014, одержувач Полтавський обласний бюджет, код ЄДРПОУ 37959255, банк одержувача ГУДКСУ у Полтавській області, р/р 31411544700001, код бюджетної класифікації 24060300, МФО 831019) у сумі 21064,08 грн. (двадцять одна тисяча шістдесят чотири гривні вісім копійок) витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 790 грн. 96 коп. в рахунок відшкодування витрат за проведення автотехнічної експертизи.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1581 грн. 92 коп. в рахунок відшкодування витрат за проведення транспортно-трасологічної експертизи.

Після набрання вироком законної сили речові докази по справі:

-осип скла, переданий на зберігання до кімнати для зберігання речових доказів Чутівського ВП ГУНП в Полтавській області – знищити;

-одяг гр. ОСОБА_4 та велосипед «Аіст», які передані на зберігання до кімнати для зберігання речових доказів Чутівського ВП ГУНП в Полтавській області – повернути потерпілому ОСОБА_4, як йому належні;

-автомобіль НОМЕР_2, чорного кольору, який знаходиться на майданчику тимчасового утримання Чутівського ВП ГУНП в Полтавській області – повернути ОСОБА_2, як йому належний.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до апеляційного суду Полтавської області через Чутівський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя О. І. Михайлюк