Ухвала суду № 74496269, 06.06.2018, Семенівський районний суд Полтавської області

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41а, смт Семенівка, Полтавська обл., 38200

тел. (05341) 9-17-39, факс 9-17-39, 9-15-37, E-mail inbox@sm.pl.court.gov.ua

Справа № 547/1187/17

Номер провадження 1-кс/547/90/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 рокусмт. Семенівка

Семенівський районний суд Полтавської області у складі

головуючого судді В.Ф.Харченка,

за участі секретаря судового засідання І.І.Совєтової,

прокурора М.М.Петряник,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 Семенівського районного суду Полтавської області клопотання прокурора Семенівського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_2 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк два місяці стосовно обвинуваченого

ОСОБА_1, народився 04.02.1983 у с. Якимово Великобагачанського району Полтавської області, громадянин України, зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_2, неодружений,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до суду з згаданим клопотанням, вказавши, що досудовим розслідуванням встановлено, що 30.07.2017 близько 22:00 год., ОСОБА_1 за попередньою змовою із своїм братом ОСОБА_3, маючи прямий умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, реалізуючи свій злочинний умисел, прибули до господарства ОСОБА_4 за адресою: вул. Проїзна, буд. №13, с. Вереміївка, Семенівського району Полтавської області, де на подвір'ї виявили автомобіль НОМЕР_1, салатного кольору, який належить на праві власності ОСОБА_5 (згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія АТ № 789159) та перебуває у фактичному володінні останнього.

Після цього, ОСОБА_1 із ОСОБА_3, викотили автомобіль з господарства та, штовхаючи автомобіль, намагалися його завести, але не змогли.

Потім, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 покинули зазначений автомобіль на перехресті вул. Проїзної та Низової у с. Вереміївка, Семенівського району, таким чином розпорядившись транспортним засобом на власний розсуд.

У результаті вчиненого діяння потерпілому ОСОБА_4, згідно висновку автотоварознавчої експертизи № 99 від 17.08.2017, була заподіяна майнова шкода у розмірі 8700,00 грн.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно та за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_3, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України.

Після цього, продовжуючи свою злочинну діяльність, 30.07.2017 близько 23:00 год., ОСОБА_1 та ОСОБА_3, перебуваючи по вул. Хорольська, с. Вереміївка, Семенівського району Полтавської області, біля господарства № 9 виявили автомобіль ВАЗ 21063, д.н.з. 808 – 61 СК, червоного кольору, який належить на праві власності ОСОБА_6 (згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія ІХС № 371289) та перебуває у фактичному володінні ОСОБА_7.

У подальшому ОСОБА_3 за попередньою змовою із ОСОБА_1, діючи на підставі раптово виниклого умислу, спрямованого на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, реалізуючи свій злочинний умисел, відкотили автомобіль від господарства, де в подальшому ключем, який знаходився у замку запалення, ОСОБА_1 завів його та спільно із ОСОБА_3 використовували на території Полтавської та Кіровоградської областей, таким чином розпорядившись транспортним засобом на власний розсуд.

У результаті вчиненого діяння потерпілому ОСОБА_7, згідно висновку автотоварознавчої експертизи № 94 від 05.08.2017, була заподіяна майнова шкода у розмірі 22483,24 грн.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно та за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_3, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України.

У вчиненні вище вказаного кримінального правопорушення обвинувачується ОСОБА_1, 04.02.1983 народження, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, українця, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_6, не працюючий, не одружений, раніше судимий:

24.02.2012 Глобинським районним судом Полтавської області за ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 304, ч. 1 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 5 роки. 17.02.2016 звільнений по відбуттю строку покарання.

Метою обрання до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є перш за все запобігання спробам:

1) переховуватись від суду;

2) вчинити інші кримінальні правопорушення;

3) перешкоджати кримінальному провадженню шляхом неявки до суду.

Підставою обрання запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, визначених п. 1, 4, 5 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що ОСОБА_1 може здійснювати дії щодо переховування від суду, вчинити нові злочини, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Крім того враховуючи, що ОСОБА_1 не працює, законного джерела доходу не має, постійно вчиняє злочини, раніше неодноразово судимий, є підстави вважати, що останній буде продовжувати вчиняти нові злочини.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу суд зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, наявність в підозрюваного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, наявність повідомлення про підозру у вчиненні іншого тяжкого кримінального правопорушення.

Сторона обвинувачення звертає увагу на:

- наявність вагомих доказів про вчинення ОСОБА_1 інкримінованих йому кримінальних правопорушень;

- тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим за ч. 2 ст. 289 КК України – до восьми років позбавлення волі;

- вік та стан здоров'я ОСОБА_1 - обвинувачений є молодою працездатною особою, тобто вік та стан здоров’я достатній для продовження вчинення ним інших кримінальних правопорушень;

- відсутність доброї репутації обвинуваченого ОСОБА_1

Запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні, шляхом застосування більш м’яких запобіжних заходів є недоцільним, оскільки обвинувачений ОСОБА_1, вільно пересуваючись, може переховуватись від суду та вчиняти нові кримінальні правопорушення. Прикладом тому слугує той факт, що ОСОБА_1 неодноразово не з’являвся у судові засідання, за зареєстрованим місцем проживання не проживає, також не проживає за повідомленою органу досудового розслідування адресою у смт. Онуфріївка. Причин своєї неявки не повідомив, а ні суд, а ні прокурора. Орган поліції повідомив, що його немає за місцем проживання.

Беручи до уваги те, що наявність ризиків, визначених ст.177 КПК України, вони дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, а, відтак щодо нього слід застосувати запобіжний захід тримання під вартою на строк 2 місяці.

До клопотання не надано будь-яких доказів, т.ч. щодо судимостей, відсутності або наявності роботи, характеристики обвинуваченого тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

За змістом ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

За змістом ст. 131 КПК України запобіжні заходи є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. Частиною третьою статті 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

У відповідності до ч. 4 ст. 176, ст. 177 КПК України, запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 цього Кодексу.

Зі змісту ст. 178 КПК України вбачається, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Санкція ч. 2 ст. 289 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої. Отже злочин є тяжким.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Суд повторює, що клопотання та матеріали кримінального провадження не містить вказівки на попередні судимості обвинуваченого.

Так, прокурор клопотання підтримала, вказала, що обвинувачений тривалий час переховувався від суду, не з'являвся у судові засідання, переховувався від суду шляхом постійної зміни місця роботи і місця проживання, не має добру репутацію, що підтверджено відповідною характеристикою з місця його проживання, не живе за зареєстрованим місцем проживання. На залишений ним працівникам поліції номер мобільного телефону зателефонувати не вдавалося, оскільки телефон було вимкнено.

На пропозицію суду надати докази щодо вчинення органом поліції розшукових дій, у результаті яких обвинуваченого з 12.03.2018 по 06.06.2018 не було віднайдено за зареєстрованим місцем проживання або за місцем проживання у смт Онуфріївка, будь-яких доказів судові не надала.

Обвинувачений ствердив, що клопотання про його тримання під вартою отримав 06.06.2018 близько 09 год. 00 хв.

Він заперечував проти клопотання, вказав, що не переховувався від слідства і суду, 18 чи 20 листопада 2017 року він переїхав із смт Онуфріївка у с. Могутнє Кіровоградського району, де жив і працював. Тижні три тому почав працювати за наймом у приватної особи у м. Кременчук, щодня їздить додому у смт Онуфріївка, яке розташоване приблизно на відставні 25 км від його місця роботи у м. Кременчук. У смт Онуфріївка жив і живе разом зі співмешканкою ОСОБА_8 та її малолітньою дитиною. Його не шукали органи поліції. Через не проживання раніше у с. Біляки і смт Онуфріївка повісток не отримував.

Сьогодні, тобто 06 червня 2018 року зранку, коли він збирався на автобус, його у с. Онуфріївка забрали працівники поліції, які повідомили, що його розшукують через кримінальне провадження.

На розгляд суду передано обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 з формулюванням обвинувачення, яке вказано у згаданому вище клопотанні прокурора.

Суд зазначає, що до клопотання прокурора не надано будь-яких доказів щодо попередніх судимостей обвинуваченого, його переховування від суду, можливість вчинення ним нових злочинів, відсутність доброї репутації, його належний стан здоров'я.

Згідно 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м’який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов’язки, передбачені частиною п’ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Потреби досудового розслідування щодо забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків виправдовують відповідний ступінь втручання у його права і свободи; у обвинуваченого є процесуальний обов'язок брати участь у судовому провадженні; тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у цьому кримінальному провадженні, може обумовити його переховування від суду; у обвинуваченого є соціальні зв’язки за місцем проживання у смт Онуфріївка, він працює неофіційно у м. Кременчук, співмешкає з "цивільною" дружиною та її дитиною; негативна характеристика обвинуваченого відсутня; докази його попередніх судимостей відсутні; докази ухилення від суду відсутні; доказів поважності тривалого (майже 3 місяці) розшуку обвинуваченого судові не надано; обов’язку жити за зареєстрованим місцем проживання не має будь-яка особа.

Відтак суд робить висновок, що прокурором не доведено необхідність застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Клопотання слід задоволити частково шляхом застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді не цілодобового домашнього арешту за його фактичним місцем проживання строком по 02 серпня 2018 року з покладенням на нього окремих обов’язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 22, 132, 176-178, 181, 193, 194, 196, 205, 315, 331, 372, 392 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Семенівського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_2 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 на строк два місяці задоволити частково.

Застосувати стосовно обвинуваченого ОСОБА_1, народився 04.02.1983 у с. Якимово Великобагачанського району Полтавської області, громадянин України, зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_2, запобіжний захід у виді домашнього арешту на строк по 02 серпня 2018 року (включно), заборонивши ОСОБА_1 відлучатися з місця проживання та залишати домогосподарство, враховуючи житло та господарські споруди з присадибною ділянкою за адресою: Кіровоградська область, Онуфріївський район, смт Онуфріївка, вул. М.Скляра, 54, у період часу із 20:00 год. по 06:00 год.

Покласти на ОСОБА_1 строком по 02 серпня 2018 року (включно) обов'язок прибувати до суду за кожним викликом, повідомляти прокурора і суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; не відвідувати розважальні заклади /кафе, бари, ресторани тощо; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну (у разі наявності); носити електронний засіб контролю (у разі його встановлення).

ОСОБА_9ОСОБА_1, що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з’являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов’язаних із виконанням покладених на неї зобов’язань, використовувати електронні засоби контролю.

Виконання ухвали доручити органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_1.

Контроль за виконанням ухвали здійснює прокурор – старший прокурор групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Суддя В.Ф.Харченко