Ухвала суду № 74496006, 25.05.2018, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/5125/15-к

Провадження № 1-кс/496/730/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2018 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого – судді Буран В.М.,

за участю:

секретаря – Дигуляр А.С.,

обвинувачених – ОСОБА_1, ОСОБА_2

захисників – ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Біляївського районного суду Одеської області заяву ОСОБА_2 про відвід судді Трушиної О.І., -

В С Т А Н О В И В:

17 травня 2018 року до канцелярії суду надійшла заява обвинуваченого ОСОБА_2 про відвід судді Трушиної Ольги Іванівни в розгляді справи № 496/5125/15-к.

Розгляд заяви було призначено на 25 травня 2018 року, о 14.00 годині.

25 травня 2018 року, захисником ОСОБА_3 до канцелярії суду було подано додаткові пояснення по заяві про відвід.

В судовому засіданні ОСОБА_2, підримав свою заяву та оголосив її.

Захисник ОСОБА_4 пітримав заяву ОСОБА_2, та надав додаткові особисті пояснення щодо підстав для відводу судді Трушиної О.І. які були також викладені у письмовому зверненні до суду.

Захисники ОСОБА_3 та ОСОБА_5 також підримали заяву ОСОБА_2, та навели свої пояснення з цього приводу.

Обвинувачений ОСОБА_1 також підтримав заяву, та навів власні підстави для цього.

Прокурор у судове засідання не з'явився, але наддав заяву про те, що не зможе взяти участь у судовому засіданні, вважав заяву необгрунтованою та заперечував проти її задоволення.

Суддя Трушина О.І. була повідомлена про час та місце розгляду заяви, але у судове засідання не з'явилась.

Дослідивши заяву про відвід судді, заслухавши учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Як на підставу для відводу по зазначеному випадку заявник та його захисник вказують, що в судовому засіданні від 17.05.2018 року, під час дослідження письмових доказів, суддя Трушина О.І. усною ухвалою на місці відмовила в витребуванні клопотання органу досудового розслідування, на підставі якого 02.09.2015 року, слідчий суддя Суворовського районного суду м. Херсона – Головко О.В. надав дозвіл на огляд автомобіля «Хонда», н/з НОМЕР_1 в період 02.09.2015 року по 02.2015 року.

Відповідно до ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім’ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім’ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя безумовно підлягає відводу, визначений ст. ст. 75, 76 КПК України.

Суд залишає поза увагою пояснення, надані іншими учасниками, які стосуються підстав, інших ніж зазначені в заяві ОСОБА_2 для відводу.

Письмові та усні причини відводу судді Трушиної О.І. вказані іншими учасниками кримінального провадження в своїх поясненнях, суд не бере до уваги, так як судом розглядається саме заява про відвід ОСОБА_2 та викладені в ній підстави для відводу, щодо обгрунтованості якої інші учасники кримінального провадження можуть надати свої пояснення та висловити особисту думку, а не додатково вказувати та доповнювати заяву про відвід своїми мотивами для відводу, що чітко визначено ст. 81 ч. 3 КПК України.

Положеннями ст. 80 КПК України розкрито поняття заяви про відвід, а саме частиною 5 вказаної статті передбачено, що відвід повинен бути вмотивованим.

Вирішуючи питання про відвід суд виходить не лише з вимог КПК України, а й враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Білуха проти України» (Заява № 33949/02) від 09.11.2006 року Європейський суд з прав людини зазначає: п. 49 Рішення - Відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, повинна визначатися за суб’єктивним та об’єктивним критеріями. Відповідно до суб’єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об’єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду.

У пункті 50 вказаного Рішення ЄСПЛ також зазначається – стосовно суб’єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово постановляв, що «особиста неупередженість судді повинна вважатись присутньою доти, доки не доведено протилежного».

Системний аналіз норм діючого КПК України, дає підстави вважати поняття «неупередженість», в розумінні п. 4 частини 1 ст. 75 КПК України оціночним поняттям, яке різні суб’єкти його тлумачення, розуміють відповідно до власної меті, з урахуванням певних обставин.

Згідно до ч. 1 ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Виходячи із положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, які є частиною національного законодавства і джерелом права, що підлягають застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суд, який розглядає справу, має бути "безстороннім" і "незалежним"

Розглядаючи питання безсторонності з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначив, що по-перше, йдеться про суб'єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці. Зокрема, суд не повинен суб'єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне. По-друге, слід застосувати об'єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву; крім того, поняття незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою.

Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти ОСОБА_4», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти ОСОБА_4» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).

Заява ОСОБА_2, ґрунтується на пункті 4 частини 1 ст. 75 КПК України – наявність інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

В судовому засіданні, на запитання головуючого захиснику ОСОБА_2І – ОСОБА_4, чи є на його думку порушення, при яких постановлялась ухвала слідчого судді Суворовського районного суду м. Херсона від 02.09.2015 року – ОСОБА_6 очевидними для сторонього спостерігача, захисник відповів що так.

Таким чином, заявник своєю заявою про відвід здійснив на думку суду припущення, що суддя при ухваленні вироку не надасть належної оцінки наявним порушенням, не на користь обвинуваченого.

На підставі викладеного, суд дійшов до переконання, що заявлений відвід є необґрунтованим, оскільки не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про упередженість судді Трушиної О.І. та наявність інших підстав відводу, що передбачені зазначеними нормами КПК України, крім того з аналізу вищевказаних норм Закону та практики ЄСПЛ, в даному випадку вбачається, що суд не керувався особистими переконаннями в процесі розгляду справи, а слідував загальним засадам кримінального провадження та конкретним нормам національного та міжнародного права для повного та всебічного розгляду справи. Здійснення, відповідно до закону, процесуальної діяльності суддею в ході розгляду будь-якої справи, не може бути підставою для відводу цього судді, оскільки не свідчить про наявність ознак необ'єктивності чи упередженості.

Суд вважає, що постановлення ухвали не на користь будь-якої особи не свідчить про упереджене, необ’єктивне або не доброчинне ставлення до однієї із сторін у процесі і таким чином не може бути підставою для відводу судді. Факт наявності певної особистої заінтересованості судді, певних прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі, а також проведення захисту інтересів слідства та прокуратури під час розгляду заяви про відвід не підтверджені жодними доказами.

Викладені обставини у їх сукупності свідчать, що за об’єктивним та суб’єктивним критеріями будь-якої упередженості судді Трушиної О.І. під час кримінального провадження № 496/5125/15-к - не встановлено.

Інших обставин, які б були підставою для відводу, суду не надано та не доведено.

З огляду на викладене, заява про відвід задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 75, 76, 80, 81 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_2 про відвід судді Трушиної Ольги Іванівни від розгляду крімінального провадження № 42015160690000037 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 368 КК України та ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Буран В.М.

25 травня 2018 року