Рішення № 74493816, 05.06.2018, Олександрівський районний суд Кіровоградської області

Копія

Справа № 397/79/18

н/п : 2/397/91/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.06.2018 року. Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді – Мирошниченка Д.В.,

за участю: секретаря судового засідання – Петренко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК «НІКА» про стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельними ділянками, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом в якому просить:

- стягнути з ТОВ «АПК «НІКА» на її користь заборгованість з орендної плати за 2012-2017 роки в загальній сумі 23722 грн. 25 коп. за договором оренди землі від 08.12.2012 року, щодо оренди земельної ділянки площею 5,3849 га, кадастровий номер 3520586000:02:000:2109;

- стягнути з ТОВ «АПК «НІКА» на її користь заборгованість з орендної плати за 2012-2017 роки в загальній сумі 16411 грн. 75 коп. за договором оренди землі від 08.12.2012 року, щодо оренди земельної ділянки площею 2,3589 га, кадастровий номер 3520586000:02:000:2108 та судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог вказала на те, що 18.12.2012 року між нею та ТОВ «АПК «НІКА» укладено договори оренди земельних ділянок, що зареєстровані відділом Деркомзему у Олександрівському районі за № 352050004004216 та № 352050004004217. Згідно даних договорів орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 5,3849 га та 2,3589 га, кадастровий номер 3520586000:02:000:2109 та кадастровий номер 3520586000:02:000:2108, які знаходяться на території Родниківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області. Однак, починаючи з 2012 року відповідач в порушення умов договору не здійснював виплату орендної плати за користування земельними ділянками, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 40134 грн.

Ухвалою суду від 18.01.2018 року відкрито спрощене провадження у даній справі та призначено справу до першого судового засідання та роз?яснено відповідачу, що протягом п?ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали, вони мають право надіслати до суду та позивачу відзив на позовну заяву, а також заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 19-20).

26.02.2018 року директором ТОВ «АПК «НІКА» до суду направлено клопотання, в якому заперечує проти заявлених вимог та просила призначити справу до розгляду в судовому засіданні (а.с. 37).

26.02.2018 року справу призначено до розгляду в загальному позовному провадженні та роз?яснено відповідачу, що протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали, має право надіслати відзив до суду та позивачу відзив на позовну заяву (а.с. 39-40)

Відповідачем відзив на позовну заяву не подано. Надано заперечення в якому зазначено, що позивач заперечує проти позову у повному обсязі заявлених позовних вимог та вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими, оскільки, відповідно до інформації отриманої з публічної кадастрової карти, вказані земельні ділянки перебувають в користуванні на праві оренди в ТОВ «Агроконтракт-Н». Крім того, зазначила, що позивач виходить за межі позовної давності при звернення з позовом до суду (а.с. 50).

Позивач у судові засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, надала клопотання про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі (а.с. 60, 107).

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулося 16.05.2018 року, позовні вимоги підтримав та пояснив, що 08.12.2012 року між позивачем та відповідачем укладено договори оренди земельних ділянок. Однак, відповідач жодного разу не виплачував орендну плату за користування земельними ділянками, у зв’язку з чим у 2017 році виникла заборгованість. Звернувшись у грудні 2017 року до відповідача про виплату орендної плати, позивач жодної відповіді не отримала, тому вимушена була звернутися до суду за захистом своїх прав. За час укладення договорів оренди між позивачем та відповідачем договори не розривалися. Не заперечив, що між позивачем та ТОВ «Агроконтракт-Н» у 2016 році укладено договори оренди на такі ж земельні ділянки, проте, обов?язки відповідача за попередніми договорами продовжували існувати, відповідач з позовами про визнання договорів між позивачем та ТОВ «Агроконтракт-Н» недійсними до суду не звертався, попередні договори не розірвані, а тому повинен був оплачувати орендну плату. Зазначив, що строк позовної давності при звернення до суду не пропущений, оскільки строк дії договорів закінчився у 2017 році і позивач мала право звернутися до суду як під час дії договорів, так і після їх закінчення.

Представник відповідача у підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 28.03.2018 року, позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що відповідно до інформації отриманої з публічної кадастрової карти, вказані земельні ділянки перебувають у користуванні на праві оренди в ТОВ «Агроконтракт-Н» та вони направили запити до ТОВ «Агроконтракт –Н» щодо договірних відносин між ними та ОСОБА_1

У наступні судові засідання представник відповідача не з?явився, при цьому належним чином повідомлявся про час та місце судових засідань, про причини неявки жодного разу не повідомив (а.с. 76, 91, 95, 102, 105-106).

Дослідивши матеріали справи, виходячи з принципу розумності та справедливості, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок, кадастровий № 3520586000:02:000:2108, площею – 2,3589 га, та кадастровий № 3520586000:02:000:2109, площею – 5,3849 га, які розташовані на території Родниківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області за межами населеного пункту, згідно Державних актів на право власності на земельну ділянку, серії ЯК № 479411 та серія ЯК № 479412 (а.с. 9-10).

08.12.2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АПК «НІКА» укладено договір оренди землі, а саме: земельної ділянки загальною площею 2,3589 га, кадастровий № 3520586000:02:000:2108, на строк 5 років, зареєстрований відділом Держкомзему у Олександрівському районі за № 352050004004216 від 28.12.2012 року (а.с. 11-12).

Згідно п.п. 4.2., 4.5. зазначеного Договору, розмір орендної плати за кожен рік використання земельної ділянки складає 5 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості орендованої земельної частки (паю). Орендар проводить розрахунки на протязі терміну, зазначеному в договорі, але не пізніше 31 грудня кожного року. Пунктом 2.4 Договору передбачено, що грошова оцінка земельної ділянки на момент укладання договору становить 65647 гривень.

Також, 08.12.2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АПК «НІКА» укладено договір оренди землі, а саме: земельної ділянки загальною площею 5,3849 га, кадастровий № 3520586000:02:000:2109, на строк 5 років, зареєстрований відділом Держкомзему у Олександрівському районі за № 352050004004217 від 28.12.2012 року (а.с. 14-15).

Згідно п.п. 4.2., 4.5. зазначеного Договору, розмір орендної плати за кожен рік використання земельної ділянки складає 5 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості орендованої земельної частки (паю). Орендар проводить розрахунки на протязі терміну, зазначеному в договорі, але не пізніше 31 грудня кожного року. Пунктом 2.4 Договору передбачено, що грошова оцінка земельної ділянки на момент укладання договору становить 94889 гривень.

Згідно актів прийому-передачі земельних ділянок від 08.12.2012 року, орендодавець ОСОБА_1 передала, а орендар ТОВ «АПК «НІКА» прийняв земельні ділянки, щодо яких укладено договори оренди (а.с. 13, 16).

Відповідно до заяви від 08.12.2017 року, позивач зверталася до директора ТОВ «АПК «НІКА» про виплату орендної плати за вищезазначеними договорами (а.с. 7).

Правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, регулюються Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі».

Згідно ч. 1 ст. 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов?язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння, користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі», орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов?язковим для виконання сторонами, а згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, належними сторонами, у передбачений законом чи договором спосіб та термін, за відповідною ціною і інше. Вказані умови є істотними для зобов'язальних правовідносин, а отже повинні виконуватися безумовно, у точній відповідності до умов договору.

З вищевикладених норм вбачається, що відповідач повинен і зобов?язаний був здійснювати виплату орендної плати позивачу за користування земельними ділянками, відповідно до умов договорів.

Згідно ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов?язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов?язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У порушення зазначених вимог процесуального законодавства, відповідач не надав суду жодних обґрунтувань з приводу виплати позивачу орендної плати – не надав жодних доказів про те, чи виплачувалася орендна плата, якщо не виплачувалася, то з яких причин.

У своїх запереченнях відповідач посилається лише на те, що позивачем у 2016 році укладено договори оренди щодо тих самих ділянок з новим орендарем. Проте, таке укладення не звільняло обов?язку відповідача від виконання умов попередніх договорів, а саме: в частині сплати орендної плати, враховуючи при цьому, що відповідач про визнання недійсним укладених з позивачем договорів, чи їх розірвання, до суду не звертався, договори продовжували діяти до закінчення строку на який їх було укладено, а також не надав суду жодних доказів про те, чи користувалися вони земельними ділянками як до укладення позивачем нових договорів з новим орендарем, так і після.

Таким чином, позовні вимоги щодо несплати відповідачем орендної плати за користування земельними ділянками є обґрунтованими.

Разом з тим, відповідач у своїх запереченнях посилався на те, що позивач в позовній заяві виходить за межі позовної давності, яка становить три роки, тобто заявив клопотання про застосування строків позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України).

У правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 10 червня 2015 року у справі №6-267цс15, зазначено, що для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об’єктивні (сам факт порушення права), так і суб’єктивні (особа дізналась або повинна була дізнатись про це порушення) моменти.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов’язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов’язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 року у справі № 6-2469цс16.

Як вбачається із вищевикладеного, суб?єктивним і об?єктивним моментом виникнення у позивача права на стягнення орендної плати, був саме час, коли їй вперше, після укладення та державної реєстрації договорів і відповідно до їх умов (п. 4.5), не сплачено орендну плату - після закінчення 2013 року, тобто з 2014 року, однак до суду позивач звернулася лише у 2018 році, а до відповідача з вимогою сплатити орендну плату в кінці 2017 року.

Позивач об?єктивно знала про стан своїх майнових і немайнових прав, а факт, що вона не могла дізнатися про порушення свого цивільного права, позивач не довела.

Посилання представника позивача, що строк позовної давності при звернення до суду не пропущений, оскільки строк дії договорів закінчився у 2017 році і позивач мала право звернутися до суду як під час дії договорів, так і після їх закінчення, не спростовує обов?язку знати про порушене її право враховуючи вищевикладене, і заяву про поновлення строку позовної давності для звернення до суду, не надала.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Отже, заява про застосування позовної давності до стягнення орендної плати підлягає задоволенню, орендну плату необхідно стягнути за останні 3 роки перед зверненням позивача до суду, тобто за 2015-2017 роки.

Суд приймає до уваги, що у 2016 році між позивачем та новим орендарем – ТОВ «Агроконтракт-Н», укладено нові договори щодо тих самих земельних ділянок.

Однак, сторонами суду не надано будь-яких доказів, хто саме користувався земельними ділянками з 2016 року, клопотання про витребування таких доказів, суду також не надавалося, а суд позбавлений будь-якої можливості самостійно з?ясувати вказану обставину (те що державну реєстрацію права за ТОВ «Агроконтракт-Н» проведено 21.02.2017 року та з 27.10.2017 року, також не доводить того, хто саме користувався земельними ділянками до закінчення строку дії попередніх договорів).

Відтак, враховуючи грошові оцінки земельних ділянок, які зазначені у договорах, суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати за 2015-2017 роки у загальній сумі 24080 грн. 40 коп. (5% від 65647=3282,35х3=9847, 05; 5% від 94889=4744,45х3=14233, 35; 9847, 05 + 14233, 35 = 24080, 40).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у сумі 422 грн. 88 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 259, 264-265, 354-355 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК «НІКА» про стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельними ділянками – задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «АПК «НІКА» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за 2015-2017 роки в загальній сумі 14233 грн. 35 коп., за договором оренди землі від 08.12.2012 року, щодо оренди земельної ділянки площею 5,3849 га, кадастровий № 3520586000:02:000:2109.

Стягнути з ТОВ «АПК «НІКА» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за 2015-2017 роки в загальній сумі 9847 грн. 05 коп., за договором оренди землі від 08.12.2012 року, щодо оренди земельної ділянки площею 2,3589 га, кадастровий № 3520586000:02:000:2108.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ТОВ «АПК «НІКА» на користь ОСОБА_1 судовий збір, пропорційно до задоволених вимог, у сумі – 422 грн. 88 коп.

На рішення суду протягом 30 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрівський районний суд Кіровоградської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: ОСОБА_1, 25031, АДРЕСА_1, рнокпп - НОМЕР_1.

Представник позивача: ОСОБА_2, 25000, АДРЕСА_2, довіреність від 25.05.2018 року.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АПК «НІКА», 27630, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Обознівка вул. Польова, 2, код ЄДРПОУ- 13761835.

Представник відповідача : ОСОБА_3, 25030, АДРЕСА_3, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю КР № 000103 від 30.05.2017 року.

Суддя: /підпис/:

Копія вірна:

Рішення набуло законної сили "___"_______ року та підлягає виконанню.

Оригінал рішення зберігається у справі № 397/79/18.

Суддя Олександрівського районного суду

Кіровоградської області ОСОБА_4