Постанова № 74493536, 06.06.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/5463/16-ц Головуючий у І інстанції Саранюк Л. П.Провадження № 22-ц/780/1833/18 Доповідач у 2 інстанції Таргоній Д. О.Категорія 26 06.06.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів:

Таргоній Д.О., Голуб С.А., Приходька К.П.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за розпискою.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів,

УСТАНОВИВ:

у липні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому зазначив, що 13 липня 2013 року ОСОБА_5 отримав грошові кошти від ОСОБА_4 в сумі 80 000 грн., для власних цілей, а саме - для погашення заборгованості за проведений фестиваль, що проходив у м. Києві 27-30 червня 2013 року.

При цьому, розписку, підтверджуючу отримання відповідачем коштів у розмірі 80 000,00 грн., позивач отримав лише у вигляді гарантійного листа від 18 грудня 20013 року.

В зазначеному гарантійному листі відповідач підтвердив отримання ним коштів у розмірі 80000,00 грн., при цьому дещо викрививши саму ціль отримання коштів. Але факт отримання зазначеної суми підтверджується самим ОСОБА_5

Оскільки відповідач відмовляється повернути позивачу наданні у борг кошти, позивач ОСОБА_4, уточнивши свої позовні вимоги, просив суд стягнути з ОСОБА_5 на його користь борг у сумі 80000,00 грн., а також суму витрат від інфляції в розмірі 48 160,00 грн.; 3% річних в розмірі 4800,00 грн. та сплачену суму судового збору в розмірі 800,00 грн. + 529,60 грн., що разом становить 134 289,60 грн.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 16 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав неповноти встановлення обставин, які мають значення для справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Зокрема, в обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вважає помилковими висновки суду першої інстанції про відсутність між сторонами правовідносин, що випливають з договору позики. Зазначає, що саме гарантійний лист, наданий йому відповідачем, є єдиною борговою розпискою, підтверджуючою укладення між сторонами договору позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту гарантійного листа, виданого ТОВ «Студія мистецтв Смайл», не вбачається факту виникнення правовідносин, що випливають з договору позики.

З указаним висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що 18 грудня 2013 року директором ТОВ «Студія мистецтв «Смайл» ОСОБА_5 надано гарантійний лист, про те, що ТОВ «Студія мистецтв «Смайл» в особі директора ОСОБА_5, що діє на підставі статуту, підтверджує, що 13 липня 2013 року ОСОБА_4 передав директору ОСОБА_5 80 000 гривень знак гарантії продажу 9,99% долі у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Студія мистецтв «Смайл». (а.с. 4)

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_4 посилався на вищевказаний гарантійний лист, як на підтвердження існуючих між ним та відповідачем боргових зобов'язань, які останній відмовляється виконувати.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про обґрунтованість відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу незалежно від найменування документа і на підставі установлених результатів з робити відповідні правові висновки.

Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошових коштів із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15.

Наданий позивачем гарантійний лист, як доказ укладання договору позики, не містить умов отримання позичальником у борг грошових коштів із зобов'язанням їх повернення, а тому не є документом, що підтверджує наявність боргових зобов'язаннь.

За таких обставин висновки суду про недоведеність спірного зобов'язання відповідача відповідають матеріалам справи та вимогам чинного законодавства, а доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують та не дають підстав вважати, що рішення суду ухвалене з порушенням вимог матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає.

Судді :

____ _____ _____

Д.О. Таргоній С.А. Голуб К.П. Приходько