Постанова № 74493497, 04.06.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/3176/18 Головуючий у І інстанції Кабанячий Ю. В.Провадження № 33/780/532/18 Доповідач у 2 інстанції ГабрієльКатегорія 429 04.06.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 червня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Габрієля В.О., із участю представника Київської митниці ДФС України Захарова А.О., особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника Київської митниці ДФС України Рунова Т.В. на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 травня 2018 року, -

ВСТАНОВИВ :

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 травня 2018 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, місце народження: Україна, м. Донецьк, адреса проживання: Україна, АДРЕСА_1, тимчасово не працюючу, паспорт громадянки України для виїзду за кордон НОМЕР_1, виданий 05.11.2015 року, орган що видав 8027, паспорт: НОМЕР_2, -

визнано винною у скоєні правопорушення, передбаченого ст.471 МК України, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп.

Вилучену валюту, згідно протоколу про порушення митних правил №0331/12500/18, а саме: долари США, згідно курсу НБУ станом на 11.04.2018 року за 100 доларів США - 2597-5527 грн., кількістю 9700, вартістю 251962 грн. 61 коп., повернуто ОСОБА_3

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь державного бюджету України судовий збір в розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 коп.

Відповідно до постанови ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 11.04.2018 року о 19 год. 00 хв. під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Приліт» терміналу «D» ДПМА «Бориспіль» громадянка України ОСОБА_3, яка прилетіла до України з Ізраїлю м. Тель-Авів рейсом 776 літаком а/к «МАУ» своїми діями обрала канал, позначений символами - «зелений коридор», тим самим, відповідно до ч.5 ст.366 МК України, заявила про те, що переміщувані нею через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України та засвідчила про факти, що мають юридичне значення.

Після перетину пасажиркою «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор», на підставі п.4 ст.336, ст.342 МК України їй було задано питання щодо наявності в неї готівкових коштів, на що вона заявила, що має 22061 доларів США. Після цього пасажирку було запрошено до службового приміщення митниці залу «Приліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль», де нею була видана та власноручно перерахована готівка в розмірі 22061 доларів США, які знаходились у прозорому поліетиленовому пакеті, що містився в одному з відділень жіночої сумки пасажирки (ручна поклажа). Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування. Пасажирка обрала проходження митного контролю «зеленим коридором», де передбачено наявність у громадян готівки у сумі, що не перевищує 10000 євро (чи еквівалент цієї суми в іншій валюті).

Із виявленої суми ОСОБА_3 було пропущено 12361 доларів США (еквівалент 10 000 євро згідно курсу НБУ станом на 11.04.2018 року). За протоколом про порушення митних правил вилучено 9700 доларів США. На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації пасажирка не надала, до моменту перетину нею «білої лінії» до інспекторів митниці не зверталася.

Зазначені дії, що полягають у переміщенні через митний кордон України ОСОБА_3, яка формою проходження митного контролю обрала проходження через «зелений коридор», готівкових коштів в обсязі, що підлягає обов'язковому письмовому декларуванню у повному обсязі, передбаченому відповідно до Інструкції про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, затвердженою Постановою Правління НБУ №148 від 27.05.2008 року зі змінами внесеними Постановою Правління НБУ №312 від 25.07.2012 року, мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ст.471 МК України.

У зв'язку з цим працівниками митниці 11.04.2018 року складено протокол про порушення митних правил №0331/12500/18, один примірник якого вручено під підпис ОСОБА_3

На підставі ст.511 МК України за протоколом №0331/12500/18 вилучено: долари США, згідно курсу НБУ станом на 11.04.2018 року за 100 доларів США - 2597-5527 грн., кількістю 9700, вартістю 251962 грн. 61 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням представником Київської митниці ДФС України Руновим Т.В. подано апеляційну скаргу, у якій він просить постанову місцевого суду скасувати в повному обсязі, прийняти нову постанову, якою ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні порушення митних правил за ст.471 МК України, застосувати до неї стягнення у вигляді штрафу розміром 1700 грн. 00 коп. та конфіскації вилученої валюти.

Свої вимоги мотивує тим, що оскаржувана постанова винесена з порушенням чинного законодавства. Зокрема, суд першої інстанції жодним чином не перевірив реальний майновий стан особи, що притягається до адміністративної відповідальності та прийшов до необґрунтованого висновку про покладення «індивідуального надмірного тягаря» на ОСОБА_3 у зв'язку із застосування конфіскації вилучених коштів.

Заслухавши доповідь судді, думку представника митниці на підтримку поданої апеляційної скарги, доводи особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За наслідками перевірки рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, встановлено, що при розгляді матеріалів справи про порушення митних правил, місцевим судом належним чином були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, зокрема, дані протоколу про порушення митних правил №0331/12500/18 від 11.04.2018 року (а.с.2-5), пояснень ОСОБА_3 до протоколу (а.с.6-8), доповідної записки головного державного інспектора відділу оперативного реагування УПМП та МВ Київської митниці ДФС ОСОБА_5 щодо складання протоколу про ПМП №0331/12500/18 (а.с.10-11), переліку затриманої валюти (а.с.12-13) та опису предметів по протоколу про ПМП №0331/12500/18 (а.с.14), яким суд першої інстанції дав належну оцінку та обґрунтовано визнав ОСОБА_3 винуватою у порушенні митних правил, відповідальність за яке передбачена ст.471 МК України.

Із тексту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ» вбачається, що суди використовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до положень ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

ЄСПЛ у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року, зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі ЄСПЛ зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (рішення щодо Брумареску (Brumaresku), параграф 78).

Таким чином, оцінюючи дотримання права на мирне володіння своїм майном, передбаченого ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ЄСПЛ, перш за все виходить із оцінки дотримання принципу правомірності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном та оцінки забезпечення «справедливого балансу» / дотримання принципу пропорційності (справедливої рівноваги між інтересами суспільства і основними правами окремої людини) (п.п.69, 73 рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982 року, п.п.31, 34 рішення у справі «Ісмаїлов проти РФ» від 06.11.2008 року).

Згідно зі ст.471 МК України за дане правопорушення передбачено накладення адміністративного стягнення в виді штрафу і конфіскації не задекларованої валюти.

Разом з тим, при вирішення питання про конфіскацію певного предмета правопорушення мають значення, зокрема: характеристика безпосереднього предмету правопорушення чи загалом можливе його законне переміщення через митний кордон України, у тому числі чи підлягають сплаті митні платежі, інші податки, у зв`язку з переміщенням предмета правопорушення через митний кордон; джерело походження безпосереднього предмета правопорушення; причини, які призвели до порушення порядку проходження митного контролю в зонах спрощеного митного контролю; мета переміщення порушником предмета через митний кордон України; наявність завданої державі шкоди; вартість безпосереднього предмета правопорушення; майновий стан порушника.

Із аналізу матеріалів справи вбачається, що дані, які б давали підстави вважати, що шляхом застосування конфіскації буде попереджена інша незаконна діяльність - легалізація злочинних доходів, торгівля наркотиками, фінансування тероризму, ухилення від сплати податків, тощо - відсутні.

Шкода, яку ОСОБА_3 потенційно могла завдати державі була незначною: вона не ухилялася від сплати мита та інших зборів і не завдала державі іншої шкоди. Якби вона ввозила гроші не задекларувавши їх, органи влади лише не отримали б інформацію про те, що ці кошти опинилися на території держави. Таким чином, метою конфіскації було не відшкодування майнової шкоди, завданої державі, оскільки вона не зазнала ніяких збитків, внаслідок невнесення заявником відомостей до митної декларації. Отже, застосування конфіскації в даному випадку є не компенсаційною, а стримуючою та карною мірою.

Також, у ході судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_3 до прильоту на територію України перебувала в Ізраїлі, де її чоловік ОСОБА_6 перебував на діагностиці та лікуванні в період з 23.01.2018 року по 11.04.2018 року, що підтверджується виписками та довідками з медичного центру «Ассута», м. Тель-Авів, Ізраїль.

Крім того ОСОБА_7 повинен був прибути в Ізраїль 20.05.2018 року для проходження медичної діагностики і лікування у лікаря Фефер Рафаєль в клініці «Ассута», м. Тель-Авів, Ізраїль.

Грошові кошти перед від'їздом в Ізраїль були зняті з банківського вкладу ПАТ «Комерційний Банк» ЕКСПОБАНК».

Таким чином грошові кошти, які мала при собі ОСОБА_3 при перетині державного кордону України у сумі 22061 доларів США, є приватною власністю її сім'ї та мають легальне походження.

Дані грошові кошти вона ввозила на територію України для можливості забезпечити своє існування та своєї родини, а також для покращення їх сімейно-побутових умов проживання. Конфіскація цих коштів, поставить її в скрутне матеріальне становище та позбавить можливості забезпечувати та утримувати себе і свою родини на належному рівні відповідно до життєвих стандартів, що взагалі ставить під загрозу їх гідне людське існування.

Обтяжуючих відповідальність ОСОБА_3 обставин встановлено не було. При прийнятті рішення суд першої інстанції врахував наявність у неї документів, підтверджуючих легальне походження, розмір та призначення валюти, ввезення якої намагалася здійснити остання.

Враховуючи обставини правопорушення, дані про особу, яка притягується до відповідальності, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність правопорушника, докази наявні у матеріалах справи, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за ст.471 МК України та на законних підставах, із дотриманням вимог ст.33 КУпАП, наклав на неї стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн. без конфіскації вилученої валюти. За своїм видом та розміром накладене на ОСОБА_3 стягнення сприяє досягненню визначеній у ст.23 КУпАП меті адміністративних стягнень та відповідає принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.

Із огляду на викладене, апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги представника Київської митниці ДФС України, адже втручання в право ОСОБА_3 на мирне володіння майном не відповідатиме принципу правомірності, сумісного з гарантіями ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки покладає на неї «індивідуальний надмірний тягар».

Враховуючи вищезазначене, постанова Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 травня 2018 року щодо ОСОБА_3 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд апеляційної інстанції не вбачає, у зв'язку із чим залишає постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.294 КУпАП, ст.ст. 462, 487 МК України апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу представника Київської митниці ДФС України Рунова Т.В. залишити без задоволення.

Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 травня 2018 року відносно ОСОБА_3 - без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Київської області В.О. Габрієль