Рішення № 74493011, 25.04.2018, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/6288/17

Провадження № 2/369/242/18

РІШЕННЯ

Іменем України

25.04.2018 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Усатова Д.Д.,

за участі секретарів Кузьменко П.О., Ярмак О.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 сільської ради Києво - Святошинського районного суду Київської області, ОСОБА_5, третя особа: Державний реєстратор ОСОБА_6 про визнання недійсним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсним державного акту на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася з даним позов, з поданими в подальшому уточненнями в суд до відповідачів, в якому свої вимоги обґрунтовує тим, що на підставі Договору дарування та рішення Києво-Святошинського суду від 20.07.2005 року їй належить 1/3 частина Будинку за адресою с. Горенка, вул. Київська, 138.

На час коли позивачка набула право власності на частину будинку, земельна ділянка приватизованою не була.

Одним з співвласників будинку є ОСОБА_5, якому також належить 1/3 частина, який намагався захопити більшу частину земельної ділянки ще при попередньому власнику, про що свідчить рішення Київо-Святошинського районного суду від 25.08.1998 року.

Це продовжувалось і після того, як власником 1/3 частини будинку стала позивачка. Тому у 2004 році позивачка була змушена звернутися до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. 25 січня 2006 року Києво-Святошинський районний суд ухвалив рішення згідно якого було проведено розділ земельної ділянки сумісного користування з визначенням меж та розмірів земельних ділянок, які повинні належати кожному з співвласників, а також тих, що повинні знаходиться у сумісному користуванні.

Рішення набрало законної сили 19.09.2006. Однак після цього протягом тривалого часу родина ОСОБА_7 постійно порушувала межі земельної ділянки, захоплюючі значну частину, яка була у користуванні позивачки згідно рішення суду. Навесні 2017 року син ОСОБА_7 почав городити металевий паркан на відстані 0.5 метра від частини будинку позивачки, чим унеможливив їй користуватися своєю частиною земельної ділянки на якій розташовано вигрібну яму та каналізацію. Коли позивачка намагалась йому перешкодити він заявив, що це їх земельна ділянка. У подальшому з’ясувалось, що у 2016 році ОСОБА_7 приховав існування рішення суду від 2006 року, а ОСОБА_4 сільська рада, незважаючи на те, що в них знаходилась копія рішення суду дала дозвіл на приватизацію земельної ділянки площею 0.0234 га. 20.10.2016 року ОСОБА_8 отримав право власності на земельну ділянку площею 0,0234 га розташовану за адресою: с. Горенка, вул. Київська, 138, яка за рішенням суду від 25 січня 2006 року повинна бути у користуванні позивачки. Крім того ним самим Рішенням 12-ої сесії 7-го скликання ОСОБА_4 сільської гади від 06.10.2016 ОСОБА_5 надано у власність земельну ділянку площею 0,0189 га, чим повністю, на думку позивачки, перекрито доступ до її частини будинку зі сторони вулиці Київська. Всі ці події призвели до того, що позивачка тривалий час не може користуватися належним їй майном у вигляді частини будинку. Позивачка просила суд визнати недійсним та скасувати Рішення 12 сесії ОСОБА_4 сільської ради 7-го скликання в частині надання дозволу на приватизацію ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,0234 га за адресою с. Горенка. вул. Київська, 138.,визнати недійсним та скасувати Державний акт на земельну ділянку площею 0,0234 га, кадастровий № 3222482401:01:002:5026 за адресою с. Горенка, вул. Київська, 138, на ім’я ОСОБА_7 Тімофійовича.визнати недійсним та скасувати Рішення 12 сесії ОСОБА_4 сільської ради 7-го скликання в частині надання дозволу на приватизацію ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,0189 га за адресою с. Горенка, вул. Київська, 138.визнати недійсним та скасувати Державний акт на земельну ділянку площею 0,0189 га, № 3222482401:01:002:5027 за адресою с. Горенка, вул. Київська, 138, на ім’я ОСОБА_7,скасувати Державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0234 га за адресою с. Горенка, вул. Київська, 138, на ім’я ОСОБА_7, стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 880 (дві тисячі вісімсот вісімдесят) грн. та моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав наведених у позовній заяві з уточненнями та просив його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення позову у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 сільської ради Києво-Святошинського району Київської області в судове засідання не зявився з невідомих причин, про дату судового засідання повідомлені належним чином.

Третя особа в судове засідання не з’явилась, надіслала на адресу суду клопотання про слухання справи у його відсутність.

Суд, заслухавши пояснення сторін, з’ясувавши обставини справи, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. ст.13,81,82 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому, кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справі, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 158 ЗК України передбачено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Частинами першою та другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Так, за змістом частин першої, другої, шостої - десятої цієї статті (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (частина перша статті 126 ЗК України в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Як встановлено в судовому засіданні позивачка на підставі Договору дарування та рішення Києво-Святошинського суду від 20.07.2005 року належить 1/3 частина Будинку за адресою с. Горенка, вул.Київська, 138, що підтверджується договором дарування 1/3 частини житлового будинку від 27.09.2002.

На час коли позивачка набула право власності на частину будинку, земельна ділянка приватизованої не була. Одним з співвласників будинку є ОСОБА_5, якому також належить 1/3 частина, який намагався захопити більшу частину земельної ділянки ще при попередньому власнику, про що свідчіть рішення Київо-Святошинського районного суду від 25.08.1998 року.

Це продовжувалось і після того, як власником 1/3 частини будинку стала позивачка. Тому у 2004 році вона була змушена звернутися до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. 25 січня 2006 року Києво-Святошинський районний суд ухвалив рішення згідно якого було проведено розділ земельної ділянки сумісного користування з визначенням меж та розмирів земельних ділянок, які повинні належати кожному з співвласників, а також тих, що повинні знаходиться у сумісному користуванні.

Це рішення набрало законної сили 19.09.2006 року. Однак після цього протягом всього часу відповідач порушував межі земельної ділянки, захоплюючі значну частину, яка була у користуванні позивачки згідно рішення суду. Весною 2017 року син ОСОБА_7 почав городити металевий паркан на відстані 0.5 метра від її частини будинку, чим унеможливив їй користуватися своєю частиною земельної ділянки на якій розташовані вигрібна яма та каналізація. У подальшому з’ясувалось, що у 2016 зоці ОСОБА_7 приховав існування рішення суду від 2006 року, а ОСОБА_4 сільська рада, незважаючи на те, що в них знаходилась копія рішення суду, дала дозвіл на приватизацію земельної ділянки площею 0.0234 га. та 20.10.2016 року ОСОБА_8 отримав право власності на земельну ділянку площею 0,0234 га розташовану за адресою: с. Горенка, вул. Київська, 138, яка за рішенням суду від 25 січня 2006 року повинна бути у користуванні позивачки.

Відповідно до статей 21,393 ЦК України визнання судом незаконним і скасування акта органів державної влади, влади Автономної Республіки Крим або місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, належить до способів захисту права власності.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Стаття 152 Земельного кодексу України надає власнику земельної ділянки або землекористувачу право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому, такий захист здійснюється шляхом: визнання прав відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів (ч.2, 3ст. 152 ЗК України).

Відповідно до вимог ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Враховуючи вищенаведене, з огляду на те, що в судовому засіданні було встановлено, що рішення ОСОБА_4 сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 06.10.2016 12 сесії 7-го скликання постановлено неправомірно, без врахування рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.01.2006 про визначення меж та порядку користування спірною земельною ділянкою, внаслідок чого порушуються законні права позивача, тому і спірний державний акт слід визнати недійсним.

Оскільки право, яке посвідчене державним актом, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, то з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист права позивача на земельну ділянку не може бути здійсненим лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого виданий цей державний акт, не визнано незаконним у встановленому порядку. У зв'язку із цим, рішення 12 сесії 7-го скликання ОСОБА_4 сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 06.10.2016, на підставі якого було видано спірний державний акт, слід визнати незаконним.

За правилами ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 (із змінами та доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3 ст.23 ЦК України).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 наведеної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4).

У зв'язку з порушенням прав позивачки в частині користування її майном у вигляді частини будинку погіршився стан її здоров’я, про що свідчать довідки з лікарні. Цим самим їй заподіяна моральна шкода. Враховуючи вищезазначене, та з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивачки в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 1000 грн.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, встановивши правовий характер спірних правовідносин, шляхом дослідження всебічно, повно, безпосередньо та об’єктивно наявних у справі доказів, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний звязок у сукупності, з’ясувавши усі обставини по справі, які складають правову підставу позову, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати слід розподілити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі ст.ст. 16,21,373,391,393 ЦК України, ст.ст.12,116,126,158 ЗК України, керуючись ст.ст.3,12,13,81,89,141,259,263-265,268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати Рішення 12 сесії ОСОБА_4 сільської ради 7-го скликання в частині надання дозволу на приватизацію ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0234 га за адресою с. Горенка. вул. Київська, 138.

Визнати недійсним та скасувати Державний акт на земельну ділянку площею 0,0234 га, кадастровий № 3222482401:01:002:5026 за адресою с. Горенка, вул. Київська, 138, на ім’я ОСОБА_5.

Визнати недійсним та скасувати Рішення 12 сесії ОСОБА_4 сільської ради 7-го скликання в частині надання дозволу на приватизацію ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0189 га за адресою с. Горенка, вул. Київська, 138.

Визнати недійсним та скасувати Державний акт на земельну ділянку площею 0,0189 га, № 3222482401:01:002:5027 за адресою с. Горенка, вул. Київська, 138, на ім’я ОСОБА_5.

Скасувати Державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0234 га за адресою с. Горенка, вул. Київська, 138, на ім’я ОСОБА_5.

Стягнути з відповідача ОСОБА_4 сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на користь ОСОБА_3(ІПН НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 1440(одна тисяча чотириста сорок) грн.

Стягнути з відповідача ОСОБА_5(ІПН НОМЕР_2) на користь ОСОБА_3(ІПН НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 1440(одна тисяча чотириста сорок) грн.

Стягнути з відповідача ОСОБА_4 сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 1000 грн.

Стягнути з відповідача ОСОБА_5(ІПН НОМЕР_2) на користь ОСОБА_3(ІПН НОМЕР_1) моральну шкоду у розмірі 1000 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його виготовлення.

Суддя Д.Д.Усатов