Постанова № 74492430, 06.06.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 364/1050/17 Головуючий у І інстанції Ткаченко О. В.Провадження № 22-ц/780/1393/18 Доповідач у 2 інстанції Таргоній Д. О.Категорія 24 06.06.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 червня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Приходька К.П.,

за участі секретаря Вергелес О.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» на заочне рішення Володарського районного суду Київської області від 14 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім», третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог ОСОБА_3, про визнання рішення страховика незаконним.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів,

У С Т А Н О В И Л А :

у вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що внаслідок ДТП, яке сталося 11 листопада 2014 року в с. Березна Володарського району Київської області по вул. Леніна, за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та пішохода ОСОБА_4 останній загинув. У зв'язку із вищезазначеним ДТП було відкрито кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та постановою про закриття кримінального провадження від 27.06.2015 року дане кримінальне провадження було закрито у зв'язку із відсутністю в діянні ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. У зв'язку із смертю сина ОСОБА_4, позивачу було завдано матеріальної та моральної шкоди. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля НОМЕР_1, ОСОБА_3 була застрахована у відповідача.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, оскільки останнім було відмовлено у виплаті, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_2 просив визнати рішення ПрАТ «Київський страховий дім» №812 від 06.04.2017 року про відмову у виплаті страхового відшкодування - незаконним, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Заочним рішенням Володарського районного суду Київської області від 14 грудня 2017 року позов задоволено.

Визнано рішення Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» № 812 від 06 квітня 2017 року, про відмову у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_2, недійсним.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_2 судові витрати за надання правової допомоги в розмірі 4800 грн.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» на користь на користь держави 640 грн. судового збору.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ПАТ «Київський страховий дім» подано апеляційну скаргу, в якій відповідач просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, а також просив вирішити питання судових витрат пов'язаних із розглядом апеляційної скарги. Зокрема, в обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову, не врахував, що цивільно-правова відповідальність застрахованої особи в даному випадку не настала, оскільки відсутній склад правопорушення. Вважає, що суд першої інстанції не врахував положень ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності», відповідно до яких страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності.

Крім того, судом першої інстанції не було враховано, що відповідно до постанови Слідчого Управління ГУ МВС України в Київській області від 27.06.2015 року, саме пішоходи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 порушили ряд вимог правил дорожнього руху та їхні невідповідні правилам дії стали причиною вказаної ДТП.

У судове засіданні по розгляду апеляційної скарги позивач та відповідач не з'явились. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується зворотніми повідомленнями про отримання судової повістки-повідомлення.

Колегія суддів визнала можливим розглядати справу за відсутності нез'явившихся сторін, оскільки відповідно до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судді першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того що, шкода, пов'язана зі смертю ОСОБА_4 була завдана джерелом підвищеної небезпеки - автомобілем «Mercedes-Benz 212D», державний номерний знак НОМЕР_2, яким правомірно володів ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальності якого була застрахована відповідачем.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Судом встановлено, що 11 листопада 2014 року, близько 05.30 год. по вул. Леніна, на відстані 65,9 м від повороту до вул. Нова, в с. Березна, Володарського району Київської області, стався наїзд автомобіля НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався в напрямку смт. Володарка, Київської області, на пішоходів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які вийшли із-за задньої частини автомобіля НОМЕР_4, який стояв на проїзній частині на смузі руху, по напрямку до центра с. Березна, Володарського району Київської області.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди, що стверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 (а.с.10).

11 листопада 2014 року, вказаний факт внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014110000000360, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Постановою про закриття кримінального провадження від 27 червня 2015 року (а.с.5-9) кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014110000000360 від 11 листопада 2014 року закрито у зв'язку із відсутністю в діянні ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Судом також встановлено, що відповідальність ОСОБА_3, як власника транспортного засобу «Mercedes-Benz 212D», державний номерний знак НОМЕР_2, застрахована відповідно до полісу №АС/8599253 обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів у відповідача (а.с.12).

10 січня 2017 року позивач, як батько потерпілого ОСОБА_4, що стверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 (а.с.11), звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с.13). Рішенням №812 від 06 квітня 2017 року ПрАТ «Київський страховий дім» відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на п. 32.1 ст. 32 Закону України № 1961-ІV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с.14).

Страхове відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого в ДТП, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюється в порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 ЦК України та розділом ІІІ Закону № 1961-ІV.

Страховим випадком згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Згідно зі статтями 22, 23 Закону № 1961-ІV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема шкода, пов'язана із смертю потерпілого.

Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України вбачається, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, при цьому, вина заподіювача шкоди не вимагається.

Таким чином, відсутність вини та закриття кримінального провадження відносно водія забезпеченого страховиком транспортного засобу не звільняє страховика від відповідальності відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті судом до уваги.

Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що оскільки шкода, пов'язана зі смертю ОСОБА_4 була завдана джерелом підвищеної небезпеки - автомобілем «Mercedes-Benz 212D», державний номерний знак НОМЕР_2, яким правомірно володів ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальності якого була застрахована відповідачем, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги про те, що саме з вини ОСОБА_4 сталася ДТП, оскільки відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 27 червня 2015 року встановлено, що саме пішоходи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 порушили ряд вимог Правил дорожнього руху, зокрема, п.1.5, 4.4., 4.10, 4.14 ПДР, що стало причиною ДТП, в результаті якої пішохід ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події, є безпідставними, так як зі змісту даної постанови про закриття кримінального провадження не вбачається наявність в діях ОСОБА_4 умислу на спричинення дорожньо-транспортної пригоди та свідомого створення умов для завдання йому шкоди транспортним засобом.

Щодо доводів апеляційної скарги про неправомірне стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції.

Виходячи з аналізу змісту статей 84, 88 Цивільного процесуального кодексу України, що діяв до прийняття Закону України № 2147-VII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, судові витрати на правову допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено ний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах, Законом України від 20 грудня 2011 року «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано квитанцію (т. 1, а.с.17) та розрахунок суми винагороди за правову допомогу (т. 1, а.с.16), тобто підтвердження, що позивачем сплачено 4800,00 грн. за надану правову допомогу.

Вказана сума витрат, з урахуванням загальної кількості витраченого часу за надання правової допомоги, не перевищує розміру, передбаченого у цивільних та адміністративних справах, Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Саме тому судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно стягнув судові витрати за правову допомогу.

Посилання відповідача на відсутність заяви про уточнення позовних вимог є такими, що не відповідають дійсності, як вбачається з матеріалів справи 29 листопада 2017 року позивачем подано вищевказану заяву (т.1, а.с. 166).

Доводів які б спростували правильні висновки суду першої інстанції апеляційна скарга в собі не містить.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Згідно ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» залишити без задоволення.

Заочне рішення Володарського районного суду Київської області від 14 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді: