Ухвала суду № 74491585, 23.05.2018, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/319/18

провадження № 4-с/368/10/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2018 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого судді Шевченко І.І.

при секретарях Гребеневич А.І. та Губенко А.П.

скаржника ОСОБА_1

представника скаржника адвоката ОСОБА_2

та представників Відділу ДВС ОСОБА_3 та ОСОБА_4

під час розгляду в судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик цивільну справу за скаргою ОСОБА_1, заінтересована особа: Кагарлицький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» на дії державного виконавця Кагарлицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, -

ВСТАНОВИВ:

скаржник та його представник просять суд визнати причини пропуску строку для подання даної скарги поважними та поновити строк звернення до суду з даною скаргою, визнати дії заступника начальника Кагарлицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_4 незаконними, визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 54898335, від 13.10.2017 року, заступника начальника Кагарлицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_4, визнати неправомірною та скасувати постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП № 54898335, від 06.12.2017 року, заступника начальника Кагарлицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_4, визнати неправомірною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 54898335, від 19.01.2018 року, заступника начальника Кагарлицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_4, на підставі п.13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" звільнити його від сплати судового збору, обґрунтовуючи скаргу наступним.

11 травня 2017 року Кагарлицьким районним судом Київської області у цивільній справі № 368/27/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, було ухвалено рішення, яким позов було задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк» в особі філії – Головного територіального управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" заборгованість в розмірі 92 936,36 грн. за кредитним договором № 2199 від 17.02.2012 року, яка складається з: 91 847,70 грн. - заборгованість по кредиту, 1056,50 грн. - заборгованість по процентам, 32,16 грн. – заборгованість за пенею, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Державний ощадний банк" в особі філії – Головного територіального управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" судовий збір в розмірі 1 673,67 грн.

13 жовтня 2017 року заступником начальника Кагарлицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_4 на підставі виконавчого листа №368/27/17, виданого 05.07.2017 року Кагарлицьким районним судом Київської області, було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

06 грудня 2017 року заступником начальника Кагарлицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_4 було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, та звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1, який отримує дохід у Київській регіональній спілці споживчої кооперації.

09 січня 2018 року заступником начальника Кагарлицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_4 було винесено постанову про стягнення виконавчого збору, та постановлено стягнути з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 9 293,63 грн.

Відповідно до статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур’єpoм, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про припинення виконавчого провадження, повідомлення про відмову у прийнятті виконавчого документа до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Таким чином, державний виконавець зобов’язаний надіслати постанову про відкриття виконавчого провадження на адресу боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення, і перед тим, як застосувати засоби і способи примусу, державний виконавець повинен пересвідчитись, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена на зазначену у виконавчому документів адресу боржника та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення.

В порушення вимог вказаної статті постанова про відкриття виконавчого провадження, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, та постанова про стягнення виконавчого збору на адресу скаржника не надходили.

Всупереч вимогам законодавства заступник начальника Кагарлицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_4 належним чином не повідомила боржника ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження, а отже позбавила його можливості добровільно виконати судове рішення.

Оскільки, держаний виконавець не надсилав скаржнику постанову про виконавче провадження, постанову про стягнення на заробітну плату, та постанову про стягнення виконавчого збору, скаржник – ОСОБА_1 про існування ухвалених виконавчих постанов не знав, і не отримував жодного процесуального документа, що інформував би його про факт відкриття цього виконавчого провадження та необхідність виконання вимоги виконавчого документа у встановлений законом строк.

Окрім цього, 02 листопада 2017 року скаржником ОСОБА_1 у добровільному порядку, в рахунок погашення заборгованості, на адресу ПАТ "Державний ощадний банк" було перераховано 7 667,84 гривні основного боргу та 52,16 грн. пені, а потім було здійснено ще кілька платежів в рахунок погашення заборгованості згідно рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 11.05.2017 року, а саме:

14.12.2017 року – 3 200,00 грн.

05.02.2018 року – 2 790,00 грн.

22.02.2018 року – 10 000,00 грн.

Отже, на сьогодні боржником ОСОБА_1 у добровільному порядку на адресу ПАТ "Державний ощадний банк" було перераховано загалом 23 567,84 грн. боргу, та 52,16 грн. пені.

Таким чином, державний виконавець під час здійснення вказаного виконавчого провадження не врахувала, що частина боргу, а саме: 23 567,84 грн. боргу, та 52,16 грн. пені, боржником вже сплачено у добровільному порядку на адресу ПАТ "Державний ощадний банк", і заборгованість зазначена у виконавчому документі зменшилась на вказану суму.

Окрім цього, у державного виконавця були відсутні підстави для винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, та підстави для винесення постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки виконуючи рішення суду, виконавець не в повній мірі використав свої повноваження, передбачені ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» та не вжив вичерпних заходів щодо розшуку майна, які носили ефективний характер, зокрема: не надіслав стягувачу постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій має бути зазначено номер виконавчого провадження та ідентифікатор доступу.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до роз’яснень, викладених в абзацах 1 та 3 п. 1, п. 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Згідно з п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов’язковість рішень суду, тому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року.

Відповідно до ч.2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

З огляду на вищенаведене, дії держаного виконавця - заступника начальника Кагарлицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області - ОСОБА_4 є протиправними, такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, а ухвалені постанови – незаконними, такими що підлягають скасуванню.

Державним виконавцем при здійсненні даного виконавчого провадження були порушені вимоги ст. ст. 2, 13, 28, 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у державного виконавця були відсутні підстави для винесення: постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, та постанови про стягнення виконавчого збору.

Відповідно до положень ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державному виконавцю надані широкі права та повноваження у процесі здійснення виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до п. а. ч.1 ст. 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк, коли особа дізналась, або повинна була дізнатись про порушення свого права.

Відповідно до ч.2 ст. 449 ЦПК України, пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Про ухвалення оскаржуваних постанов ОСОБА_1 дізнався у Кагарлицькому районному суді Київської області, під час розгляду цивільної справи № 368/1757/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_1, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, вважає, що строк для подання даної скарги пропущений з поважних причин, та підлягає поновленню.

Відповідно до п.13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Представники Кагарлицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області вимоги скарги не визнали та заперечували проти їх задоволення, оскільки ніяких порушень при виконанні рішення щодо скаржника не було. Так лише постанову про відкриття направляється рекомендованим листом, але в дійсності було направлено простим листом. Всі інші дії було виконані законні.

Представник заінтересованої особи в особі - Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в судове засідання не з’явився, подавши до суду заперечення, в якому просять суд у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Кагарлицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіальною управління юстиції у Київській області відмовити в повному обсязі, обґрунтовуючи наступним. Як вбачається зі скарги, що як на підставу для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.10.2017 р. постанови про звернення стягнення на заробітну плату від 06.12.2017 р. та постанови про стягнення виконавчого збору від 19.01.2018 р., що були винесені у виконавчому провадження № 54898335, скаржник вказує ту обставину, що вищевказані документи на адресу боржника не надходили. Не надходження на адресу боржника постанови про відкриття виконавчого провадження позбавила останнього можливості добровільно виконати судове рішення. Слід зазначити, що обов'язковість зазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження строку на самостійне виконання рішення суду була передбачена ст. 25 ЗУ України «Про виконавче провадження» в редакції Закону, що діяла до 05.10.2016 р. Нормами Закону України «Про виконавче провадження», (ст. 7 Закону), в редакції, що діяла на час відкриття виконавчого провадження № 54898335 та винесення оскаржуваних постанов, передбачено можливість добровільного виконання рішення виключно щодо стягнення періодичних платежів (заробітної плати, пенсії, стипендії та інші доходів). Суми, які стягують з боржника у виконавчому провадженні № 54898335 не є «періодичними платежами» в розумінні Закону «Про виконавче провадження». Крім того, згідно ч. 1 ст. ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону. Частиною 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. І тільки за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню) (ч. 6 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження»). З вищенаведеного вбачається, що нормами ЗУ «Про виконавче провадження» в діючій редакції не передбачений обов'язок державного виконавця надавати боржнику строк на добровільне/самостійне виконання судового рішення майнового характеру. При цьому, в оскаржуваній постанові про відкриття виконавчого провадження вказано всі необхідні дані та відомості, зазначення яких прямо передбачено ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження». Щодо направлення оскаржуваних постанов на адресу боржника. Як вказано в рішенні суду по справі № 368/27/17, а також в виконавчому листі, адресами боржника ОСОБА_1 є м. Кагарлик вул. Горького, 136 (адреса реєстрації) та м. Кагарлик вул. Довженка, 14 (фактичне місце проживання). Дані адреси також зазначені в кредитній заявці позичальника та в кредитному договорі № 2199. Слід зазначити, що про зміну фактичного місця проживання чи адреси реєстрації ОСОБА_1 не повідомлялось ні банку, ні під час розгляду судом справи №368/27/17. У відповідності до ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» копії постанов про відкриття виконавчого провадження надсилаються сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами зазначеними у виконавчому документі. Таким чином, оскільки строк на добровільне/самостійне виконання рішення, згідно діючої редакції ЗУ «Про виконавче провадження» в постанові про відкриття виконавчого провадження не вказується, то «неотримання» боржником постанови про відкриття виконавчого провадження жодним чином не може бути підставою для її скасування. Крім того, у випадку направлення державним виконавцем документів на адресу боржника, яка зазначена в виконавчому листі, останній вважається повідомленим належним чином про початок примусового виконання рішення. У відповідності до ч. 3 ст. 451 Цивільного процесуального кодексу України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Суд, вислухавши сторони та вивчивши надані до суду матеріали справи та письмові докази, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог скаржника виходячи з наступного.

Відповідно до частини пятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов’язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження» виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов’язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За умовами ч.1 ст.449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Згідно ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Пункт 16 Постанови № 6 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 року роз'яснює, що строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Відповідно до вимог ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню; виконання рішень, як передбачає ст. 2 згаданого Закону, покладено на державну виконавчу службу.

За ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що 11 травня 2017 року Кагарлицьким районним судом Київської області було ухвалене рішення про стягнення з ОСОБА_1 (паспорт: СК 284636 виданий кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській АТ «Ощадбанк» ЄДРПОУ 09322277 заборгованість в розмірі 92 936,36 грн. за кредитним договором № 2199 від 17.02.2012 року яка складається: 91847,70 грн. заборгованість по кредиту; 1056,50 грн. заборгованість по процентам; 32,16 грн. заборгованість за пенею.

Під час розгляду цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у Кагарлицькому районному суді Київської області відповідач був присутній на одному судовому засіданні, де його посвідчували як особу і він вказав адресу місця проживання як ІНФОРМАЦІЯ_2.

05 липня 2017 року представник ПАТ «Державний ощадний банк України» ОСОБА_6 отримав виконавчі листи, видані на підставі вищевказаного судового рішення.

12 жовтня 2017 року на виконання до Кагарлицького районного відділу примусового державної виконавчої служби Головного територіального управління у Київській області виконавчий лист, виданий Кагарлицьким районним судом Київської області від 05.07.2017 року № 68/27/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованості по кредитному договору № 2199 від 17.02.2012 року в сумі 92 936 грн. 36 коп. та судових витрат в сумі 1673 грн. 67 коп.

13 жовтня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 54898335.

Адресу боржника ОСОБА_1 у виконавчому листі зазначено - як м. Кагарлик, вул.. Довженка, 14 по якій він проживає та ІНФОРМАЦІЯ_2, де він зареєстрований.

Представником Кагарлицького РВ ДВС ГТУЮ у Київській області було повідомлено, що постанову про відкриття виконавчого провадження було направлено сторонам простим листом.

Одночасно з цим, 13 жовтня 2017 року, державним виконавцем на підставі ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

17 жовтня 2017 року державним виконавцем отримано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта, а саме щодо боржника ОСОБА_1

19 січня 2018 року державним виконавцем на підставі ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

Згідно ст.. 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено надсилання документів виконавчого провадження, а саме: копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур’єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Документи виконавчого провадження державним органам, органам місцевого самоврядування, банкам, іншим фінансовим установам, підприємствам, установам, організаціям, посадовим чи службовим особам можуть надсилатися у формі електронних документів.

Виходячи із аналізу наведених вимог закону, нова редакція Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає інституту самостійного виконання рішення та відповідно стягнення виконавчого збору за невиконання боржником рішення суду самостійно, а розмір судового збору безпосередньо залежить від фактично стягнутої із боржника суми.

За змістом ч. 5 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, до Єдиного реєстру боржників, вносяться відомості про боржника (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру).

При цьому, згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч. 7 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 ч. 1 ст. 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Після відкриття виконавчого провадження, державний виконавець вживає ряд заходів з метою виконання рішення суду, одним з яких є звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

За правилами ч. 1 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Згідно ч. 3 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» при зверненні стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Виходячи з вимог п. 3 ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що за наявності належно оформленого виконавчого документу та заяви стягувача державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження.

При цьому, обов'язок державного виконавця перевіряти правильність вказаних в виконавчому документі дати набрання рішенням законної сили, строку пред'явлення виконавчого листа до виконання та інших відомостей, відсутній.

В свою чергу, після відкриття виконавчого провадження, державний виконавець, в процесі виконання рішення суду, має право винести постанову про накладення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи боржника та направити її на виконання на підприємство, установу, організацію, які їх виплачують.

Згідно з частинами 1, 2 статті 25 Закону №606-ХІУ від 21 квітня 1999 року державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом і пред'явлений до виконання відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Частиною 5 статті 25 вказаного Закону України передбачено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржнику.

Згідно з ч. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржнику.

В матеріалах даної справи та в матеріалах виконавчого провадження № 54898335 докази направлення постанови про відкриття виконавчого провадження на ім’я боржника ОСОБА_1 та про її вручення відсутні, що свідчить про бездіяльність державного виконавця Кагарлицького ВДВС ГТУЮ в Київській області Барченко Д.Ю. щодо своєчасного повідомлення ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження від 13.10.2017 року ВП № 54898335, а тому таку бездіяльність слід визнати неправомірною.

Проте, в даному випадку суд вважає, що, саме по собі, не направлення постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику, не є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Ані скаржником, ані його представником не надано суду доказів іншого порушення державним виконавцем Барченко Д.Ю. вимог чинного законодавства при винесенні оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, які б могли слугувати підставою для її скасування.

Окрім того, при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору від 19.01.2018 р. не було враховано добровільне виконання рішення суду, що призвело до не правильного нарахування суми виконавчого збору, тому вказана постанова підлягає скасування.

Таким чином, вимоги скарги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а в іншій частині вимоги скарги задоволенню не підлягають.

За правилами ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Згідно частин 2,3 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Якщо оскаржуване рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Отже за змістом вказаних норм закону, обов'язковою умовою для задоволення скарги сторони виконавчого провадження є встановлення факту порушення прав заявника, тому необхідно визнати причини пропуску строку для подання скарги поважними та поновити строк звернення до суду із скаргою.

Керуючись ст.ст. 450-451 ЦПК України та Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1, заінтересована особа: Кагарлицький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» на дії державного виконавця Кагарлицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області – задовольнити частково.

Визнати причини пропуску строку для подання скарги поважними та поновити строк звернення до суду із скаргою.

Визнати дії заступника начальника Кагарлицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_4 в не надісланні на адресу ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення та у винесенні постанови про стягнення виконавчого збору незаконними.

Скасувати постанову ВП № 54898335 від 19.01.2018 року заступника начальника Кагарлицького відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_4 про стягнення виконавчого збору.

В задоволенні іншої частини скарги відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 29.05.2018 р.

Суддя І.І. Шевченко