Рішення № 74490830, 21.05.2018, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/656/17

Провадження № 2/444/47/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Зеліско Р. Й.,

секретар судового засідання Мамедова Г. І.

з участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4

представника третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовкві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, третя особа: орган опіки та піклування Жовківської районної державної адміністрації Львівської області про визнання такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_6 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 про визнання їх такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, а саме будинком № 1 по вулиці Лугова в с. Великі Грибовичі, Жовківського району Львівської області.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що житловий будинок з господарськими будівлями в с. Великі Грибовичі, вул. Лугова, 1, Жовківського району. Львівської області належить йому на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 лютого 2016 року, виданого ОСОБА_8, державним нотаріусом Жовківської державної нотаріальної контори Львівської області.

Вказаний житловий будинок ним був успадкований після його дружини ОСОБА_9, яка померла 31 липня 2015 року, що підтверджено вищезгаданим свідоцтвом про право на спадщину за законом від 04.02.2016 року.

Зазначає, що ще при житті його покійної дружини у їх житловому будинку було зареєстровано місце проживання відповідачів ОСОБА_2, який являється рідним братом померлої ОСОБА_9, ОСОБА_3, яка є племінницею померлої ОСОБА_9, ОСОБА_7, який є сином ОСОБА_3.

Однак, будучи зареєстрованими, відповідачі не проживають у будинку, не несуть жодних витрат по його утриманню, зніматись із реєстраційного обліку в добровільному порядку не бажають.

Стверджує, що жодних речей відповідачів в будинку на даний час немає, ніяких перешкод в користуванні будинком відповідачам ніхто і ніколи не чинив, що підтверджується відповіддю на адвокатський запит, листом № 7336/03/8-16 від 11.08.2016 року Жовківського відділення поліції Кам’янка-Бузького ВП ГУНП у Львівській області, відповіддю на адвокатський запит - листом № 02-18/210 від 28 липня 2016 року Грибовицької сільської ради. Крім того, всі фактичні витрати з утримання житлового приміщення несе він, як теперішній власник будинку, відповідачі в свою чергу уникають участі в оплаті послуг, пов’язаних з утриманням житла.

Вказує, що факт не проживання відповідачів у будинку підтверджується актами обстеження місця проживання за вих. № 53 від 28.07.2016 року та вих. № 16 від 07.02.2017 року виданими Грибовицькою сільською радою Жовківського району Львівської області.

Звертає увагу, що відповідачі, без його на це згоди в даний час використовують належний йому на праві власності житловий будинок для свого реєстраційного обліку. Вважає, що ця реєстрація місця проживання відповідачів є для нього перешкодою для повного розпорядження і користування належною власністю - житловим будинком, тобто ця реєстрація порушує його право власності.

Враховуючи все вищевикладене а також те, що відповідачі відсутні без поважних причин у будинку вже понад один рік, вважає, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 втратили право на користування житловим приміщенням та підлягають зняттю з реєстраційного обліку в його будинку, а тому просить позов задоволити.

Позивач, його представник- Дем’яновська Ю. Д. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві. Представник позивача додатково зазначила, що син відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_10 не зареєстрований в житловому будинку № 1 по вулиці Лугова в с. Великі Грибовичі, Жовківського району Львівської області, а тому позовні вимоги жодним чином не порушують його прав.

Відповідач ОСОБА_11 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі, оскільки він та інші відповідачі постійно проживали разом із попереднім власником будинку-Русаковою ОСОБА_12 почали виникати після смерті останньої і на даний час позивач чинить перешкоди для їх проживання в будинку. Вважає, що факт проживання в будинку підтверджується тими речами, які в ньому залишені, покращеннями, які ними зроблені, також постійним доглядом за будинком.

Відповідач ОСОБА_3, яка є законним представником відповідача ОСОБА_7, надала в судовому засіданні пояснення аналогічні тим, що викладені нею у письмовому вигляді і знаходяться в матеріалах справи (а.с.-46).

Зокрема, зазначила, що будинок № 1 в селі Великі Грибовичі по вул. Лугова належав ОСОБА_9, яка була її тіткою, та був подарований її дідом ОСОБА_13 У 2015 році ОСОБА_9 померла і ОСОБА_6, який був чоловіком ОСОБА_9, успадкував за законом даний будинок. Стверджує, що вона була прописана і фактично проживала в даному будинку з 2008 року. В неї не було конфліктів з власницею будинку - ОСОБА_9, вона дозволяла жити в цьому будинку, адже з розумінням ставилась до ситуації в якій вони (відповідачі) були - фактично єдиним можливим місцем проживання для них окрім цього будинку могла бути тільки кімната в гуртожитку, в якій проживає її мама.

Стверджує, що конфліктні ситуації почали виникати у них із ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_9, оскільки останній сказав, що вона не має права проживати в будинку, хоча й зареєстрована, і повинна з усією своє родиною покинути будинок.

Всупереч цьому, вони не виїхали з будинку та залишили свої речі, і сказали, що будуть в ньому жити. Зрештою досягли усної домовленості про те, що протягом 10 років вони викуплять цей будинок, а оскільки були зареєстровані, там знаходяться всі їх речі, вони залишились жити в будинку, вели там господарство, обробляли присадибну ділянку.

Проте в лютому 2017 року ситуація кардинально змінилась, оскільки позивач ОСОБА_6 змінив замок в будинку та повісив навісний замок на ворота, а тому вона разом із сім’єю змушена тимчасово переїхати проживати до мами в гуртожиток.

Вказує, що про перешкоди зі сторони відповідача у доступі до будинку вони неодноразово повідомляли працівників поліції. Вважає, що докази, які надані позивачем на обгрунтування позовних вимог, не є належними.

Звертає увагу, що в будинку зареєстрована малолітня дитина, яку позивач також хоче виселити, що, на її думку, суперечить всім чинним нормам законодавства, які охороняють дитинство та права дитини.

А тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представники відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_14 та ОСОБА_4 в судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечували, оскільки є виключні підстави, визначені законом, а саме ст. 405, 406 ЦК України для припинення права користування житловим приміщенням. Звернули увагу, що факт не проживання відповідачів позивачем підтверджується обстеженням місця проживання, всупереч цьому зазначають, що не було проведено обстеження матеріально-побутових умов сім’ї, а також просять врахувати, що із складених комісією сільської ради документів вбачається тільки про те, що відповідачі не проживають 5 місяців 10 днів, а не один рік, як про це зазначено у позовних вимогах та ч. 2 ст. 405 ЦПК України на яку посилається позивач як правову підставу. А тому просять у позові відмовити.

Представники третьої особи- органу опіки та піклування Жовківської районної державної адміністрації Львівської області ОСОБА_15, ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог в частині, яка стосується дитини, заперечили, пояснивши, що їх обов’язком є насамперед захист прав дитини, а тому посягання на такі є неприпустимими.

В судовому засіданні були допитані свідків як ті, про допит яких клопотала сторона позивача, так і свідки про допит яких клопотала сторона відповідачів.

Так, допитані в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_16, ОСОБА_17 показали, що власником будинку № 1 по вулиці Лугова в с. Великі Грибовичі, Жовківського району Львівської області була ОСОБА_9, на даний час такий успадкований позивачем і він є його власником. Зазначили, що в даному будинку постійно лише проживав ОСОБА_6, ОСОБА_9 та її батько. Відповідачі ніколи там постійно не проживали, не здійснювали покращення умов самого будинку, а лише приїжджали в гості до ОСОБА_9

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 показали, що відповідачі постійно проживали в ІНФОРМАЦІЯ_1 до смерті ОСОБА_9, остання завжди стверджувала, що оформила всі документи так, що після її смерті власником будинку буде відповідач ОСОБА_3. Зазначили, що відповідачі докладали зусиль для покращення побутових умов в будинку, обробляли город, який знаходиться біля будинку. В них навіть не виникало сумнівів, що будинок буде належати ОСОБА_3 Однак, після смерті ОСОБА_9 відповідачі ще протягом незначного часу проживали безперешкодно в спірному будинку, в подальшому їм чиняться перешкоди у користуванні таким, оскільки позивач та його мати вигнали відповідачів з будинку, закрили його. Через такі дії позивача, відповідачі неодноразово викликали поліцію. На даний момент відповідачі проживають в гуртожитку у м. Львів, однак, і надалі приїжджають обробляти землю, яка знаходиться поряд із будинком № 1 по вулиці Лугова в с. Великі Грибовичі, Жовківського району Львівської області. Ствердили, що позивач приїжджав у будинок після роботи, однак в такому фактично ніколи не проживав, не здійснював в ньому жодних покращень.

Заслухавши пояснення позивача, його представника, відповідача ОСОБА_3, яка водночас є законним представником відповідача ОСОБА_7, її представників, відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи, а також покази свідків, дослідивши матеріали справи, перевіривши їх доказами, а відтак, з’ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Ч. 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З копії свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 04.02.2016 року ОСОБА_8, державним нотаріусом Жовківської державної нотаріальної контори Львівської області, вбачається, що спадкоємцем майна гр. ОСОБА_9, а саме житлового будинку з господарськими будівлями в с. Великі Грибовичі, вул. Лугова, 1, Жовківського району Львівської області є ОСОБА_6, тобто позивач по справі.

Власником земельної ділянки за цією ж адресою є також позивач, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна № 62109467 від 24.06.2016 року.

З копії довідки про склад сім’ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 695/02-28 виданої Грибовицькою сільською радою Жовківського району Львівської області року 28.07.2016 року вбачається, що в склад сім’ї зареєстрованих за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 крім позивача ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, входять також ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, тобто відповідачі по справі.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім’ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить ч. 1 статті 405 ЦК України, а саме зазначено, що члени сім’ї власника житла, які проживають з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім’ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім’ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім’ї власника ( подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Разом з цим, згідно положень ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

В межах розгляду справи учасниками не оспорювалося право власності позивача на житловий будинок № 1 по вулиці Лугова в с. Великі Грибовичі, Жовківського району Львівської області.

Виходячи з положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Відтак за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК України слід дійти до висновку що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинок, квартиру тощо, від будь-яких осіб, у тому числі осіб, які, не є , не були членами його сім’ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім’ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім’ї власника без поважних причин понад один рік.

Наведені норми в сукупності дають підстави для висновку, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім’ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

Виникнення у членів сім’ї власника жилого будинку права на користування житлом є похідним від виникнення у власника права власності на будинок, а тому припинення права власності особи на будинок припиняє право членів його сім’ї на користування житлом.

З актів обстеження місця проживання № 53 від 28.07.2016 року та № 16 від 07.02.2017 року виданих Грибовицькою сільською радою вбачається, що згідно погосподарського обліку в Грибовицькій сільській раді за адресою с. В. Грибовичі, вул. Лугова, 1 зареєстровані ОСОБА_6 (власник житлового будинку), ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_2, брат дружини, ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_3, племінниця, ІНФОРМАЦІЯ_9, ОСОБА_7, син племінниці, ІНФОРМАЦІЯ_10, але фактично на день обстеження комісіями встановлено, що проживає лише ОСОБА_6.

Суд враховує, що і відповідачі в судовому засіданні визнавали, що протягом тривалого часу не проживають в ІНФОРМАЦІЯ_11, а проживають у гуртожитку у м. Львів, хоча і пояснювали таке чиненням перешкод зі сторони відповідача про що неодноразово повідомляли працівників поліції.

В той же час, відповідачами не подано жодного доказу на підтвердження своїх слів, а навпаки з матеріалів справи, а саме з листа Жовківського відділення поліції Кам’янка-Бузького відділу поліції ГУНП у Львівській області на адвокатський запит ОСОБА_1- представника позивача ОСОБА_6, вбачається, що згідно журналів обліку заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події з 07.11.2015 року до 10.08.2016 року звернення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 з приводу чинення їм перешкод у користуванні житловим будинком № 1 по вулиці Луговій у с. Великі Грибовичі Жовківського району Львівської області не зареєстровано (а. с. 8).

Аналогічно і Грибовицька сільська рада у листі № 02-18/210 від 28.07.2016 року повідомила, що звернень від відповідачів з приводу чинення перешкод в користуванні житловим будинком за адресою с. В. Грибовичі, вул. Лугова, 1 в сільську раду не надходило (а. с. 9).

Суд бере до увагу і те, що відповідачі визнали в судовому засіданні, що і на час розгляду справи в суді вони не проживають у спірному будинку.

Суд враховує, що відповідачі визнали в судовому засіданні, що вони не є членами сім’ї ОСОБА_6, а були членами сім’ї ОСОБА_9.

А тому суд вважає помилковими посилання відповідачів, представника ОСОБА_3 на ч. 2 ст. 405 ЦК України як підставу заперечення позовних вимог як таку, оскільки дана норма не поширюється на спірні правовідносини щодо відповідачів, оскільки вони не є членами сім’ї теперішнього власника житлового будинку, яким є позивач ОСОБА_6

А тому, суд враховує те, що згідно ст. 383 ЦК України власник житлового будинку № 1 по вулиці Луговій у с. Великі Грибовичі Жовківського району Львівської області ОСОБА_6 має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб, норми ст. 391 ЦК України згідно якої ОСОБА_6 як власник даного житлового будинку має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Суд захищає його права як власника житлового будинку, оскільки право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

При вирішенні спору, суд поряд із наведеним вище додатково враховує і те, що відповідачі не проживають, відсутні у житловому будинку № 1 по вулиці Луговій у с. Великі Грибовичі Жовківського району Львівської області понад 1 рік.

Також, слід зазначити, що реєстрація малолітньої дитини в житловому будинку жодним чином не може впливати на права власника такого житлового будинку, які передбачені ст. 383, ч. 1 ст. 319 ЦК України, а тому немає жодних перешкод для визнання відповідача ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

На підставі вищенаведеного, враховуючи те, що позивач не може володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, беручи до уваги таке його право, а також враховуючи, що відповідачі відсутні, не проживають за зареєстрованим місцем проживання протягом тривалого часу, більше ніж встановлено законодавством для визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_6 про визнання ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком № 1 по вулиці Лугова в селі Великі Грибовичі, Жовківського району Львівської області слід задоволити.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, суд враховує, що розгляд справи здійснюється в межах позовних вимог.

Позивачем не ставиться питання про стягнення судового збору з відповідачів, а тому таке не є предметом вирішення при винесенні даного рішення.

Керуючись ст. ст. 23, ст. 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 150, 156 ЖК України, ст. 383, 391, 405 ЦК України суд,

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком № 1 по вулиці Лугова в селі Великі Грибовичі, Жовківського району Львівської області.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком № 1 по вулиці Лугова в селі Великі Грибовичі, Жовківського району Львівської області.

Визнати ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком № 1 по вулиці Лугова в селі Великі Грибовичі, Жовківського району Львівської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, подається до Апеляційного суду Львівської області через Жовківський районний суд Львівської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Зеліско Р. Й.