Ухвала суду № 74490516, 06.06.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7397/18

Провадження № 11-сс/779/195/2018

Категорія ст. 183 КПК України

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач Повзло

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області

в складі суддів Повзла В.В., Гриновецького Б.М., Гандзюка В.П.,

з участю секретаря Шандаловича А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 травня 2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави щодо ОСОБА_2,

за участю прокурора Баландіної Ю.Ю.,

захисника ОСОБА_3,

підозрюваного ОСОБА_2,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою обрати відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави.

Мотивує такі вимоги тим, що вважає рішення слідчого судді в частині визначення ОСОБА_2 застави в розмірі 125 прожиткових мінімумів для працездатних осіб з покладенням на нього відповідних обов’язків необґрунтованим внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Посилається на встановлені досудовим розслідуванням обставини кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_2 Вказує, що обираючи альтернативний запобіжний захід у вигляді застави слідчий суддя не врахував положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України про те, що при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою , враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 та 178 КПК України, слідчий суддя має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, у тому числі, й щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або з погрозою його застосування. Звертає увагу на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та серйозність покарання за такі дії, характеристику особи підозрюваного, зокрема те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, на шлях виправлення не став, у зв’язку з цим встановлено наявність ризику переховуватися від органів досудового розслідування. Зазначає, що на даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, встановлено інший епізод злочинної діяльності, по якому ОСОБА_2 не повідомлено про підозру, а також здійснюються процесуальні дії спрямовані на встановлення та розкриття злочинної діяльності інших осіб, залучених до вчинення зазначеного злочину. Вказує, що будучи на волі та маючи широке коло знайомств ОСОБА_2, з метою уникнення відповідальності за вчинене, буде мати можливість спілкуватися із свідками, потерпілими, іншими особами, залученими до вчинення злочину, чим перешкоджатиме досудовому розслідуванню. Також зазначає, що ОСОБА_2 ніде не працевлаштований та основним джерелом існування є грошові кошти, отримані від злочинної діяльності, при чому він і раніше вчиняв вимагання, що свідчить про ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення. Посилається на те, що під час вчинення кримінального правопорушення до потерпілого ОСОБА_4 та свідка Максим`юка Р.С. застосовано фізичне насильство, а також погрозу його застосування. За таких обставин, вважає, що слідчим суддею заставу як альтернативний запобіжний захід застосовано безпідставно.

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 травня 2018 року клопотання задоволено, застосовано щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів - до 27 липня 2018 року включно, визначено заставу – 125 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 220250 (двісті двадцять тисяч двісті п`ятдесят) гривень 00 копійок, у разі внесення застави визначено покласти на підозрюваного на строк до 27 липня 2018 року відповідні обов’язки.

Слідчий суддя виходив з того, що 30 травня 2018 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, відповідальність за який передбачено ч. 3 ст. 189 КК України, зокрема покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна. Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні вказаного вище злочину підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, в їх сукупності. При цьому доводи захисників підозрюваного фактично зводяться до оцінки зібраних органом досудового розслідування доказів на предмет доведеності його вини, що не стосується питань даного судового розгляду. Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Вирішуючи дане клопотання слідчий суддя врахував також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_2 зазначеного вище злочину, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров’я та майновий стан, міцність соціальних зв’язків, його репутацію, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, непрацює та раніше не судимий в силу ст. 89 К України. Вказав, що в той же час обставини, які зазначені підозрюваним та його захисниками, не можуть бути підставами для відмови в задоволенні даного клопотання та відповідно для застосування менш суворого запобіжного заходу, оскільки такі не виключають наявність обґрунтованості підозри та встановлених в судовому засіданні ризиків. Щодо клопотання прокурора про невизначення підозрюваному розміру застави (альтернативного запобіжного заходу), то зазначив, що вирішення даного питання відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України є правом слідчого судді, а не обов’язком. Крім того, дослідивши матеріали клопотання та враховуючи дані про особу підозрюваного, суд вважав за необхідне визначити заставу. При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, суд враховував майновий стан підозрюваного, практику Європейського суду з прав людини, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2 за інкримінований злочин. Дійшов висновку, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м’якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави – 125 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього передбачених у ст. 194 КПК України обов’язків.

Під час апеляційного розгляду:

- прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, з мотивів, викладених у ній, просив її задовольнити, наголосив на наявності ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_2 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а також на тому, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2, вчинено із застосуванням насильства та з погрозою його застосування;

- підозрюваний ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_3 заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважають, що слідчий суддя обґрунтовано визначив розмір альтернативного запобіжного заходу - застави.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали клопотання, обговоривши доводи й мотиви апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Прокурор висловив свою незгоду щодо застосування альтернативного запобіжного заходу триманню під вартою – застави.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами ч. ч. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ст. ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Також, відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вік та стан здоров'я підозрюваного, наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком слідчого судді про наявність достатніх підстав для застосування ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки в суді першої інстанції знайшли своє підтвердження обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а також підтвердження того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, буде недостатнім та не забезпечить запобігання цим ризикам. При цьому слідчим суддею враховано в повній мірі обставини згідно з ст. 178 КПК України.

Більше того, в цій частині жодних доводів чи заперечень прокурором в апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду не наведено.

В той час, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

За приписами ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

На думку суду апеляційної інстанції, слідчий суддя, вирішуючи питання про можливість визначення застави як альтернативного запобіжного заходу, у даному кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, не в повній мірі врахував підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу.

Як вбачається з копії повідомлення про підозру (а.п. 11-12), ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні вимагання передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою застосування насильства над потерпілим, за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах, за наступних обставин.

З січня 2018 року ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_5 та ОСОБА_6, погрожуючи застосуванням насильства, вимагали передачі грошових коштів у сумі 50000 (п’ятдесят тисяч) доларів США у потерпілого ОСОБА_4, та переоформлення права власності майна потерпілого на сторонніх осіб.

Так, 24 травня 2018 року в Івано-Франківській області, Тисменицькому районі, с. Старі Кривотули, вул. Пархоменка, 2А, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, будучи об’єднаними єдиним злочинним умислом на незаконне заволодіння майном потерпілого ОСОБА_4, застосовуючи фізичне насильство до останнього, вимагали передачі їм грошових коштів, а в подальшому того ж дня отримали 10000 (десять тисяч) гривень, якими розпорядилися на власний розсуд, та погрожуючи фізичним насильством щодо потерпілого, та вимагали в останнього передати їм грошові кошти у сумі 25000 (двадцять п’ять тисяч) доларів США, що на момент в чинення злочину становить 654 тис. 500 грн., тобто у великому розмірі.

29 травня 2018 року в обідній час, ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_5, з відома, та згоди ОСОБА_6 на автомобілі НОМЕР_1, прибули за адресою Івано-Франківська область, Тисменицький район, с. Старі Кривотули, вул. Пархоменка, 2А, де, погрожуючи застосуванням насильства, вимагали та отримали у потерпілого ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 130000 (сто тридцять тисяч) гривень.

У своїх поясненнях потерпілий ОСОБА_4 (а.п. 8-9) щодо кримінального правопорушення, крім іншого, зазначає, що 24 травня 2018 року ОСОБА_2 з іншими особами вимагали передачі грошей, погрожуючи, що вб’ють його, покалічать, вивезуть у ліс. Одночасно з висловлюванням погроз наносили удари кулаками та долонями по голові. Далі вказує, що сказали, якщо у вівторок не буде грошей, то відірвуть голову і пригрозили розправою.

Наведені встановлені органом досудового розслідування обставини кримінального правопорушення, в якому ОСОБА_2 повідомлено про підозру, та відомості, які вбачаються з матеріалів клопотання, а саме з пояснень потерпілого ОСОБА_4, дають підстави для беззаперечного висновку про здійснення кримінального провадження щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Санкція ч. 3 ст. 189 КК України, за якою ОСОБА_2 повідомлено про підозру, передбачає показання у виді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна, що відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Під час розгляду клопотання слідчого доведено наявність підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_2 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих чи свідків, вчинити інші кримінальні правопорушення.

На наведені ризики вказує сукупність відомостей, які вбачаються з клопотання та долучених до нього доказів, в тому числі, й про: тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та суворість покарання за такі дії; характеристику особи підозрюваного ОСОБА_2, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності та згідно з ст. 89 КК України несудимий, ніде не працевлаштований; встановлення нових обставин по кримінальному провадженні, а також необхідність здійснення процесуальних дій, спрямованих на встановлення та розкриття злочинної діяльності інших осіб, залучених до вчинення зазначеного злочину; можливість спілкуватися із свідками, потерпілими, іншими особами, залученими до вчинення злочину.

З огляду на необхідність обрання запобіжного заходу обумовленого підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 189 КК України, при якому мали місце застосування насильства та погроза його застосування, обставини кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, та інші обставини, які враховуються згідно з ст. 178 КПК України, суд апеляційної інстанції вважає, що застава як альтернативний запобіжний захід триманню під вартою не буде достатньою для забезпечення виконання ОСОБА_2 як підозрюваним, покладених на нього обов’язків, та не забезпечить виконання завдань кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Оскільки під час апеляційного розгляду знайшли своє підтвердження доводи прокурора про необхідність застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвалу слідчого судді суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти нову.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 12, 176-178, 182, 183, 194, 376, 404, 407, 419, 422 КПК України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 травня 2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави щодо ОСОБА_2 скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання задовольнити.

Застосувати щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів - до 27 липня 2018 року включно без визначення розміру застави.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_2 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_1

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді В.В. Повзло

ОСОБА_7

ОСОБА_8

Згідно з оригіналом

Суддя В.В. Повзло