Ухвала суду № 74490252, 01.06.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 334/1906/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №11-сс/778/385/18 Головуючий в 1-й інстанції – Гнатюк О.М.

Єдиний унікальний № 334/1906/18 Доповідач в 2-й інстанції – ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Фоміна В.А.,

суддів Тютюник М.С., Білоконева В.М.,

при секретарі Попрузі Ю.П.,

за участю:

прокурора Шелудько З.Л.

представника ПАТ «ЗЗБК» - адвокат ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку матеріали провадження за апеляційною скаргою представника юридичної особи, яка володіє майном та щодо майна якої вирішується питання про арешт, ПАТ «Завод залізобетонних конструкцій № 6» - ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2018 року,

в с т а н о в и л а:

ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2018 року задоволено клопотання прокурора Запорізької місцевої прокуратури №3 ОСОБА_4 про арешт майна.

Накладено арешт у вигляді заборони відчуження, розпорядження, на майно, що було вилучено під час огляду, проведеного 22 березня 2018 року за адресою: м. Запоріжжя, вул. Каховська, 40, а саме палі С140.35-НС4 - 39 шт., С140.35-ВС4 - 115 шт., палі С150.35-НС - 66 шт.

Згідно зі змістом судового рішення, до слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання прокурора Запорізької місцевої прокуратури №3 ОСОБА_4 про арешт майна. Клопотання обґрунтовано тим, що Дніпровським ВП проводиться досудове розслідування, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018080050000767 від 03.03.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364-1 КК України. До Дніпровського ВП ГУНП України в Запорізькій області надійшла заява ТОВ БК «Ольвія» разом з додатками про те, що посадова особа ПАТ «ЗЗБК №6» - ліквідатор ОСОБА_5, будучи службовою особою юридичної особи приватного права, використовуючи свої повноваження, всупереч інтересам вказаної юридичної особи відмовляється видати майно, яке зберігається на території ПАТ «ЗЗБК №6» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Каховська, 40, за умовами договору зберігання №20/04/2017-1 від 20.04.2017 року, та належить ТОВ «Ольвія», чим завдає вказаному підприємству матеріальну шкоду в сумі 1541268,61 грн., яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є істотною шкодою. Під час огляду, проведеного на підставі ухвали слідчого судді за адресою: м. Запоріжжя, вул. Каховська, 40, були виявлені та вилучені палі С140.35-НС4 - 39 шт., С140.35-ВС4 - 115 шт., палі С150.35-НС – 66 шт. Прокурор просив накласти арешт на вилучене під час огляду майно.

Задовольняючи клопотання прокурора, слідчий суддя дійшов висновку, що є достатні підстави вважати, що вилучені під час огляду палі належать ТОВ «БК «Ольвія», які були придбані в ТОВ «ЗЗБК №6» та зберігалися на території ПАТ «ЗЗБК №6» за адресою: м Запоріжжя, вул. Каховська 40, тому можуть мати доказове значення у кримінальному провадженні. Документів, що підтверджують належність вилученого майна іншим особам, надано не було. Таким чином, з метою недопущення приведення до втрати або пошкодження відповідного майна, що може мати доказове значення у кримінальному провадженні, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, слідчий суддя вважав за необхідне задовольнити клопотання прокурора про накладення арешту на майно.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «ЗЗБК № 6» - ОСОБА_3 вважає, що ухвала слідчого судді про арешт майна винесена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, у зв’язку з чим ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про арешт майна (палі С140.35-НС4 - 39 шт., С140.35-ВС4 - 115 шт., С150.35-НС - 66 шт.) у вигляді заборони відчуження, розпорядження та використання, із зазначенням порядку виконання вказаної ухвали, в частині визначення місця зберігання майна та покладення обов’язку зберігання. Апелянт вважає, що, задовольняючи клопотання прокурора, слідчим суддею не взято до уваги, що кримінальне провадження № 12018080050000767 за ч. 1 ст. 364-1 КК України зареєстровано на підставі заяви ТОВ «БК «Ольвія» про господарсько-правовий спір між юридичними особами, який безпідставно названо злочином. Зазначене беззаперечно підтверджується фабулою правопорушення та показаннями представника ТОВ «БК «Ольвія», наданими в суді. Зокрема, в заяві вказано, що службова особа юридичної особи приватного права – ліквідатор ПАТ «ЗЗБК №6» ОСОБА_5 використовує свої повноваження всупереч інтересам вказаної юридичної особи, що полягає у відмові видати майно Товариству з обмеженою відповідальністю «Ольвія», яке зберігається на території ПАТ «ЗЗБК №6», чим завдає ТОВ «Ольвія» шкоду. На думку органу досудового розслідування та прокурора, саме такі дії утворюють склад злочину. Разом із тим, предметом злочину, передбаченого ст. 364-1 КК України, є неправомірна вигода, а обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є мета її одержання. Обґрунтовуючи наявність підстав для арешту майна та доказове значення вилученого майна, стороною обвинувачення не взято до уваги відсутність предмету злочину, не перевірено обсяг повноважень ліквідатора ОСОБА_5, щоб стверджувати про їх використання всупереч інтересам ПАТ «ЗЗБК», не надано оцінку факту відсутності будь-якої шкоди від його дій, хоча стаття 364-1 КК України передбачає матеріальний склад, який є закінченим з моменту настання наслідків. Однак, розглядаючи клопотання прокурора про арешт майна, слідчим суддею не надано оцінку вищевказаним фактам, які вказують на відсутність підстав чи розумних підозр вважати, що майно є доказом злочину. Апелянт вказує, що майно (палі у кількості 220 шт.), яке на законних підставах знаходиться у володінні ПАТ «ЗЗБК №6» та належним чином зберігається на охоронюваній території, не відповідає жодному із критеріїв, визначених у статті 98 КПК України. Натомість, обґрунтовуючи ухвалу про арешт майна, слідчий суддя порушив принцип змагальності сторін, оскільки ігноруючи доводи представника ПАТ «ЗЗБК №6» про наявність спору юридичних осіб, який повинен вирішуватися у порядку господарського судочинства, посилався на надані ТОВ «Ольвія» документи та пояснення, як на встановлені юридичні факти, тим самим виходячи за межі розгляду клопотання. Судом не надано оцінку листуванню між сторонами з приводу документального підтвердження належності майна та взагалі існуванню договірних відносин між ТОВ «Ольвія» і ТОВ «ЗЗБК №6», відсутності маркування та спору щодо права власності на майно. Крім того, на порушення принципу змагальності вказує також той факт, що ухвала слідчого судді в частині обґрунтування права власності на палі слово в слово співпадає із листом ТОВ «БК «Ольвія» на адресу ПАТ «ЗЗБК №6» від грудня 2017 року, копія якого наявна в матеріалах справи. В оскаржуваній ухвалі не зазначено порядок виконання ухвали у вигляді арешту майна (палі С140.35-НС4 - 39 шт., С140.35-ВС4 - 115 шт., С150.35-НС - 66 шт.), а саме де воно повинно зберігатися та хто відповідає за його збереження. З огляду на те, що слідчий суддя погодився із доводами сторони обвинувачення щодо статусу речового доказу вилученого майна та фактично визнав за ТОВ «БК «Ольвія» право власності на нього, існує велика ймовірність передачі вказаного майна на відповідальне зберігання цьому підприємству. При цьому, слід зазначити, що ТОВ «БК «Ольвія» знаходиться в іншому регіоні, тому витрати на транспортування майна сягатимуть половини його вартості та зможуть окупитися лише шляхом його використання. В оскаржуваній ухвалі передбачено накладення арешту у вигляді заборони відчуження та розпорядження майном, що було вилучено з території ПАТ «ЗЗБК №6», однак з огляду на наведені доводи, такі обмеження в повній мірі не сприятимуть виконанню завдань арешту майна, зокрема: можливості його використання ТОВ «БК «Ольвія» з подальшим приховуванням, пошкодженням, псуванням, знищенням, перетворенням, тощо.

Враховуючи викладене, просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора про арешт майна, наклавши арешт у вигляді заборони відчуження, розпорядження та використання майна, що було вилучено під час огляду 22.03.2018 року за адресою: м. Запоріжжя, вул. Каховська, 40: палі С140.35-НС4 - 39 шт., С140.35-ВС4 - 115 шт., С150.35-НС - 66 шт. Визначити місце зберігання вказаного майна за адресою: м. Запоріжжя, вул. Каховська, 40, поклавши обов'язок зберігання майна на ліквідатора ПАТ «ЗЗБК №6».

Заслухавши в судовому засіданні суду апеляційної інстанції суддю-доповідача про суть судового рішення та доводи апеляційної скарги; прокурора, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував; представника ПАТ «ЗЗБК №6» адвоката ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити; перевіривши матеріали провадження, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга представника юридичної особи, яка володіє майном та щодо майна якої вирішується питання про арешт, ПАТ «Завод залізобетонних конструкцій № 6» - ОСОБА_3 задоволенню не підлягає у зв’язку з наступним.

Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Розглянувши клопотання прокурора про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, слідчий суддя, на думку колегії суддів, цілком вірно дійшов висновку про його обґрунтованість та вмотивовано задовольнив його, оскільки клопотання було подано з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а викладені у ньому обставини, з’ясування яких має істотне значення при вирішення даного питання, свідчать про існування законних підстав для накладення арешту на майно.

Так, встановлено, що 03.03.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080050000767 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364-1 КК України.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07.03.2018 року в рамках даного кримінального провадження надано дозвіл на проведення огляду території формувального цеху (полігону виготовлення паль) ПАТ «ЗЗБК №6» за участю посадових осіб ТОВ «Ольвія», ТОВ «ЗЗБК №6» та ПАТ «ЗЗБК №6» за адресою м. Запоріжжя, вул. Каховська, 40 з метою виявлення та фіксації факту привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном (залізобетонними виробами) шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, посадовими особами ПАТ ЗЗБК №6, які мають значення для кримінального провадження.

22.03.2018 року слідчим відділом Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області проведено огляд території формувального цеху (полігону виготовлення паль) ПАТ «ЗЗБК №6» за участю посадових осіб ТОВ «Ольвія», ТОВ «ЗЗБК №6» та ПАТ «ЗЗБК №6» за адресою м. Запоріжжя, вул. Каховська, 40, в ході якого виявлено палі С140.35-НС4 - 39 шт., С140.35-ВС4 - 115 шт., С150.35-НС - 66 шт. Вказані речі 22.03.2018 року слідчим визнані речовим доказом по вищезазначеному кримінальному провадженню та передані на відповідальне зберігання ТОВ БК «Ольвія».

Отже, колегія суддів вважає, що прокурором надано достатні на даній стадії кримінального провадження фактичні дані вважати, що вилучені під час огляду за адресою м. Запоріжжя, вул. Каховська, 40, палі у загальній кількості 220 шт. можуть бути об’єктом кримінально протиправних дій та/або набуті кримінально протиправним шляхом, тому накладення арешту на вищевказане майно є необхідною мірою для їх збереження, як речових доказів.

Встановивши зазначені обставини кримінального провадження, слідчий суддя дійшов до правильного висновку про необхідність накладення арешту на вищезазначені предмети з метою збереження речових доказів.

Що стосується доводів апелянта, про визначення місця зберігання майна та покладення обов’язку його зберігання, то відповідно до матеріалів клопотання постановою слідчого від 22.03.2018 року про визнання речовими доказами, у відповідності до вимог ст. 100 КПК України, палі С140.35-НС4 - 39 шт., С140.35-ВС4 - 115 шт., С150.35-НС - 66 шт. передано на відповідальне зберігання ТОВ БК «Ольвія», а відповідно до ухвали слідчого судді схоронність вилученого майна має бути забезпечена уповноваженою посадовою особою відповідно до порядку встановленому Кабінетом міністрів України. Таким чином, порядок зберігання речових доказів встановлено і він не потребує додаткового визначення.

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів прийшла до переконання, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та у межах чинного законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді, є необґрунтованими.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу представника юридичної особи, яка володіє майном та щодо майна якої вирішується питання про арешт, ПАТ «Завод залізобетонних конструкцій № 6» - ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2018 року, якою задоволено клопотання прокурора Запорізької місцевої прокуратури №3 ОСОБА_4 про арешт майна та накладено арешт у вигляді заборони відчуження, розпорядження, на майно, що було вилучено під час огляду, проведеного 22 березня 2018 року за адресою: м. Запоріжжя, вул. Каховська, 40, – залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

В.А. ОСОБА_6 ОСОБА_7 Білоконев