Рішення № 74489799, 31.05.2018, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/14929/17

Категорія 26

2/295/155/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2018 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира

в складі головуючого судді Гумен Н.В.

за участю секретаря судового засідання Скришевської О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість по кредитному договору. При цьому посилається на те, що відповідно до укладеного договору від 11.07.2006 року відповідачем отримано кредит у розмірі 4900,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% річних на суму залишку заборгованості. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що вказана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною картою та Тарифами становить собою укладений договір про надання банківських послуг.

Умови договору відповідач не виконує належним чином, щомісячно кредит не погашає, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 31.10.2017 р. становить 16218,23 грн., з яких: 2109,79 грн. - заборгованість за кредитом, 12859,95 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом, 4750,00 грн. - заборгованість за пенею та комiсiєю; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 748,49 грн. штраф (процентна складова).

Позивач просить стягнути на свою користь заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

31.05.2018 року відповідач подав до суду письмові пояснення, у яких вказав, що позивач не довів належними та допустимими доказами той факт, що саме з Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які були викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, відповідач був ознайомлений під час подання заяви на отримання міжнародної платіжної картки, а тому відсутні підстави для безапеляційного висновку про те, що саме з цими Умовами і правилами відповідач був ознайомлений і саме в цій редакції вони були прийняті сторонами при укладенні договору. Також відповідач зазначає, що позивачем не надано первинного документу (виписки з карткового рахунку), що підтверджує факт отримання відповідачем кредитних коштів, внаслідок чого не можливо достовірно встановити дату отримання відповідачем коштів, без чого будь-які розрахунки заборгованостей, в тому числі і розрахунок заборгованості, який наданий позивачем разом з позовною заявою, є безпідставним та є неналежним доказом. Позивачем в позовній заяві не вказано і не обґрунтовано, за яке саме порушення, допущене відповідачем, він просить стягнути вказану ним суму штрафу та коли таке порушення було допущене відповідачем, а тому вважає, що в цій частині позовні вимоги є недоведеними та відповідно відсутні підстави для їх задоволення. Крім того, підпунктом 3.1.4. пункту 3.1. розділу «Пользование картой» глави «II. Правила користування платіжною карткою» встановлено, строк дії картки миттєвого випуску продовженню не підлягає, тому відповідач зазначив, що в день подачі ним заяви одразу була видана міжнародна платіжна картка, що свідчить про те, що вона була картою миттєвого випуску. Після строку закінчення її дії відповідач не пам'ятає, щоб позивач видавав нову картку. Також позивачем не надано доказів повторної видачі відповідачу платіжної картки. Враховуючи вищенаведене, відповідач вважає, що строк дії укладеного договору припинений з 18 липня 2009 року. ОСОБА_1 також зазначає, що останній платіж за кредитом було здійснено 11 липня 2013 року, то з 12 липня 2013 року у позивача виникло право на пред'явлення цього позову до суду, тобто почав обчислюватися встановлений в три роки строк позовної давності передбачений статтею 257 Цивільного кодексу України, який сплив 12 липня 2016 року, тому відповідач просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності до позовних вимог, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання представник позивача не з’явився, у матеріалах справи міститься заява, у якій він просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримав та присив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з’явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його учаті, у якій також вказав, що проти позову заперечує та просив суд відмовити у задоволенні позову на підставі, викладеній у письмових поясненнях.

Процесуальне право учасників справи про розгляд справи за їх відсутності унормовано в ч. 3 ст. 211 ЦПК України, водночас, якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

У відповідності до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, та на які послався відповідач у своїх письмових поясненнях, які були досліджені судом, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що 11.07.2006 року між ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 4900,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та тарифами банку, що складає між ним та банком Договір, про що свідчить його підпис у заяві (а.с. 6).

ПАТ КБ «Приватбанк» є правонаступником прав та обов'язків ЗАТ КБ «Приватбанк» у зв'язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року змінено найменування позивача із ЗАТ КБ «Приватбанк» на ПАТ «КБ «Приватбанк» (а.с. 17).

У зв'язку із невиконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором, банком нараховано заборгованість, яка станом на 31.10.2017 р. становить 16218,23 грн., з яких: 2109,79 грн. - заборгованість за кредитом, 12859,95 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом, 4750,00 грн. - заборгованість за пенею та комiсiєю; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 748,49 грн. штраф (процентна складова).

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому "Тарифами Банку", викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/tenris/pages/70/, з розрахунку 360 календарних днів на що підтверджується п. 5.5 "Правил користування платіжною карткою".

Зі змісту розрахунку заборгованості за кредитним договором від 11.07.2006 року вбачається, що сторони кредитного договору встановили строки виконання зобов’язань за щомісячним погашенням платежів.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності до позовних вимог, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити, обгрутовучи заяву тим, що останній платіж за кредитом було ним здійснено 11 липня 2013 року, та з 12 липня 2013 року у позивача виникло право на пред'явлення цього позову до суду, тобто почав обчислюватися встановлений в три роки строк позовної давності передбачений статтею 257 Цивільного кодексу України, який сплив 12 липня 2016 року.

Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Як зазначено позивачем у позовній заяві, сторони погодили, що кінцевий термін повернення заборгованості за кредитом відповідає строку дії картки.

У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 23.11.2016 року у справі №6-2104цс16.

В даному випадку судом встановлено та визнано сторонами, що останній платіж по спірному кредиту здійснений позичальником 11.07.2013 року (а.с. 5).

Отже, у зв'язку із несплатою до кінця серпня 2013 року чергового платежу, початок перебігу строку позовної давності слід обраховувати з 1 вересня 2013 року.

Проте, з цим позовом банк звернувся до суду 15.12.2017 року, тобто з пропуском цього строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене та у зв'язку із поданням відповідачем заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд дійшов висновку, що позовна заява ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволенню не підлягає, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір у разі відмови в позові покладається на позивача, у зв'язку з чим суд не вирішує питання розподілу судових витрат.

На підставі ст. ст. 3, 6, 11, 253, 256, 257, 261, 267, 525, 526, 530, 549, 553, 550, 610, 623, 625, 626, 627, 628, 629, 638, 1054, Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 6, 7, 10-13, 18, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352-353 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5 Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Богунський районний суд м. Житомира.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (місце знаходження: 01001 м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570).

Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОККП НОМЕР_1).

Повне судове рішення складено 04.06.2018 року.

Суддя Н.В. Гумен