Вирок № 74489436, 05.06.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/15900/17 1-кп/335/302/2018

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 червня 2018 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Соболєвої І.П.,

за участю секретаря судового засідання Лєдової А.С.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Холодняк І.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Запоріжжя кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080050005225 по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, працюючого в сервісному центрі «FIX» на посаді водія, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

29.11.2017, приблизно о 18:15 год. водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснював рух по проїжджій частині вулиці Рекордна, зі сторони вулиці Миру в напрямку вулиці Лермонтова, в місті Запоріжжі.

Наблизившись по вказаній вулиці до перехрестя з вулицею Сталеварів, водій ОСОБА_1 почав виконувати маневр лівого повороту в напрямку вулиці Заводська.

В цей час, зліва-направо відносно руху автомобіля «Ланос», по лінії тротуарів, проїзджу частину вулиці Сталеварів перетинав пішохід ОСОБА_3

Під час руху, водій ОСОБА_1, виконуючи маневр лівого повороту на вищевказаному перехресті, діючи в порушення вимог п. 16.2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, де сказано:

- п. 16.2:на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку, не надав перевагу в русі пішоходу ОСОБА_3, виїхав на проїжджу частину вулиці Сталеварів, внаслідок чого, передньою правою частиною кузова керованого ним автомобіля допустив наїзд на останнього.

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 16.2 Правил дорожнього руху України, згідно висновку інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод № 9-815 від 12.12.2017, з технічної точки зору знаходиться в причинному зв’язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, пішохід ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований до КУ «МКЛЕ та ШМД м. Запоріжжя».

Згідно висновку судової медичної експертизи № 2980 від 15.12.2017:

- Імпресійно-уламковий внутрішньо суглобовий перелом латерального виростка правої великогомілкової кістки з незначним зміщенням кісткових фрагменті, з розвитком гемартрозу (скупчення крові в порожнині суглоба) правого колінного суглобу, набряк м’яких тканин в області правої нижньої кінцівки у гр.. ОСОБА_3 в сукупності кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що не були небезпечними в момент їх спричинення, але потягли за собою довготривалий розлад здоров’я, більш як 21 день.

- Дані ушкодження утворилися від дії тупих предметів та могли утворитися в результаті ударів виступаючими частинами рухаючого автомобіля в умовах дорожньо-транспортної пригоди.

- Давність утворення тілесних ушкоджень не суперечить строку, вказаному в обставинах справи.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у скоєному визнав повністю, суду пояснив, що дійсно 29.11.2017 о 18 годині 15 хвилин, керуючи автомобілем «Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_1, не помітив пішохода, здійснив наїзд на потерпілого. Після чого надав останньому першу медичну допомогу, свою вину визнає та щиро розкаюється.

Представник потерпілого ОСОБА_3 – ОСОБА_2М, повноваження якого судом перевірені, в судовому засіданні пояснив, що потерпілий ОСОБА_3 претензій матеріального та морального характеру к обвинуваченому не має, просив суворо не карати.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та розгляд кримінального провадження у спрощеному порядку. Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував проти розгляду кримінального провадження у спрощеному порядку.

Оскільки учасники судового провадження не оспорювали обставин вчиненого кримінального правопорушення та не заперечували проти судового розгляду в порядку ч.3 ст. 349 КПК України, відтак, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися. При цьому суд з’ясував, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз’яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. За таких обставин суд прийняв рішення про проведення судового розгляду в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Прийняття такого рішення свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку. Крім того, це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

На підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені показаннями обвинуваченого, наданими ним безпосередньо в судовому засіданні, які відповідають всім фактичним обставинам інкримінованого ОСОБА_4 діяння і ніким не оспорюються, суд приходить до висновку, що своїми діями ОСОБА_4, вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4, згідно з вимогами ст. ст. 65-67 КК України та роз’ясненнями, що містяться в п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, який, відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості.

Крім того, при призначенні ОСОБА_4 покарання суд враховує дані про особу обвинуваченого, який має сім’ю, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, працює, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, відшкодування збитків, а також думку потерпілого, який на суворому покаранні не наполягає.

Обставинами, що пом’якшують покарання ОСОБА_4 суд визнає його щире каяття, активне сприяння органу досудового розслідування, добровільне відшкодування шкоди.

Обставини, що обтяжували б покарання обвинуваченого, судом не встановлені.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суд призначає покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, суд вважає, що ОСОБА_4 повинен нести покарання, не пов’язане з позбавленням волі, оскільки його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів можливе без ізоляції від суспільства табез позбавлення права керування транспортними засобами.

Суд вважає за можливе застосувати до призначеного покарання ст. 75 КК України та звільнити ОСОБА_4 від відбуття основного покарання з іспитовим строком, поклавши на нього обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.

Цивільний позов не заявлено.

Запобіжний захід не обирався.

Зі змісту ч.2 ст. 124 КПК України, вбачається, що у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, тому з обвинуваченого слід стягнути в дохід держави витрати за проведення судово інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод № 9-815 від 15.12.2017 в сумі 1186 грн. 44 коп.

Долю речового доказу вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

А також, суд вважає за необхідним зняти арешт з автомобіля «Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_1, накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04.12.2017 (справа № 334/7951/17), після вступу вироку в законну силу, оскільки відпала потреба в забезпеченні даного кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 373-374КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді одного року обмеження волі, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробувальним терміном в 1 (один) рік.

Відповідно до п.п. 1,2 ч.1, п.2 ч.2 ст. 76 КК України зобов’язати ОСОБА_1 періодично з’являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти вказаний орган про зміну місця проживання або роботи; не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судово інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод № 9-815 від 15.12.2017 у розмірі 1186 грн. 44 коп.

Речові докази у справі: автомобіль «Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_1, повернути власнику ОСОБА_1.

Арешт на автомобіль «Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_1, накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04.12.2017 (справа № 334/7951/17) скасувати.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.

Суддя І.П. Соболєва