Рішення № 74489310, 01.06.2018, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/60/18

Провадження №: 2/332/357/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2018 р. м.Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Сінєльніка Р.В.,

при секретарі - Васильченко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Запорізький завод феросплавів» про скасування дисциплінарних стягнень та стягнення заробітної плати і моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

09 січня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м. Запоріжжя із зазначеним позовом, в якому просив скасувати п.14 «Наказу з адміністративно-господарської діяльності № 496» від 17.10.2017 року та п. 14 «Наказу з адміністративно-господарської діяльності № 544» від 16.11.2017 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 у виді догани та позбавлення премії за вересень місяць 2017 року» та зобов’язати відповідача нарахувати та сплатити йому виробничу премію за вересень місяць 2017 року; зобов’язати відповідача відшкодувати моральну та матеріальну шкоду, яка спричинена постійним психологічним впливом керівництва ПАТ «ЗФЗ» в розмірі 50000 грн. – моральна шкода; зобов’язати відповідача відшкодувати моральну шкоду, пов’язану зі спричиненням шкоди здоров’ю та необхідністю в екстреному лікуванні в розмірі 5024,94 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що з 19.01.1994 року він перебуває у трудових відносинах з ПАТ «ЗФЗ». З 05.05.2014 року він працює інженером І категорії відділу вхідного контролю (ВВК) у відповідача. 17.10.2017 року та 16.11.2017 року були видані: «Наказ з адміністративно-господарської діяльності № 496» та «Наказ з адміністративно-господарської діяльності № 544»про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 у виді догани та позбавлення премії за вересень місяць 2017 року», які вважає незаконними, через їх ідентичність. У наказах не конкретизована його вина у будь-яких противоправних діях, не зазначено які обов’язки, покладені трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, він не виконав. Крім того, з текстами наказів він ознайомлений 22.11.2017 року. 21.12.2017 року після чергового звернення до начальника юридичного відділу щодо незаконності накладення стягнення у нього піднявся тиск і його госпіталізували. Перебуваючи на стаціонарі з 21.12.2017 року по 29.12.2017 рік, він витратив на лікування 5024,94 грн.

19.02.18р. до суду надійшов відзив відповідача на позов, який мотивований тим, що позивач був притягнений до дисциплінарної відповідальності відповідно до розділу 4 Посадової інструкції за невиконання обов’язків, покладених зазначеною інструкцією, а саме за порушення п.п. 1.1., 2.2, тому вважає Наказ № 496 від 17.10.2017 року таким, що відповідає вимогам чинного трудового законодавства (п.1 ч. 1 ст. 147 КЗпП України) та прийнятий у відповідності до процедури застосування дисциплінарного стягнення (ч. 1 ст. 148, ст. 149 КЗпП України). Так, 01.08.2017 року на виконання умов договору поставки № 296 крану мостового електричного, вартістю 4 700 000,00 грн., укладеного 06 березня 2017 року між ПАТ ЗФЗ (покупець)та ТОВ НПО «АКРОС», комісією в склад якої входив ОСОБА_1 як представник відділу вхідного контролю, з метою прийняття зазначеного крану був проведений його вхідний контроль (огляд на відповідність заявленій якості вимогам договору поставки). Ця комісія встановила невідповідність поставленого ТМЦ та відмовила у прийнятті крану. 25.09.2017 року при наступному комісійному прийнятті крану мостового електричного виробництва ТОВ НПО «АКРОС», було встановлено, що позивач при проведенні перевірки якості крану 01.08.2017 року допустив порушення пунктів 2.2 та 2.9 розділу 2 «Завдання та обв’язки» Посадової інструкції, яке виразилося в тому, що він не перевірив наявність та правильність заповнення товаросупроводжувальних документів, не здійснив фактичного порівняння якості наданого до прийняття товару умовам договору поставки, паспортам на цей товар. З цього приводу позивач надав письмові пояснення 02.10.2017 року. Крім того, позбавлення премії позивача за вересень місяць фактично не відбулось. Відповідач також не визнає обставин позовних вимог щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди через недоведеність (т.1 а.с.63-67).

21.03.18р. позивачем надано суду відповідь на відзив на позов, в якому викладені доводи на обґрунтування позовних вимог, аналогічні тим, що викладені в позові (т.1 а.с.207-213).

10.04.18р. до суду надані заперечення на відповідь на відзив, в якому викладені доводи на обґрунтування заперечень проти позовних вимог, аналогічні тим, що викладені в первісному запереченні на позов (т.1 а.с.244-245).

23.04.18р. позивач надав суду відповідь на заперечення відповідача, в якій викладені доводи на обґрунтування позовних вимог, аналогічні тим, що викладені в позові (т.2 а.с.9-12).

В судовому засіданні позивач та представник позивача за довіреністю адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали та просили задовольнити в повному обсязі, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені в позові.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечувала, просила в позові відмовити, у зв'язку з не доведенням позицій позивача, згідно раніше поданих заперечень.

Свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що він працював на ПАТ «ЗФЗ» з 2016 по 2018 роки. Він приймав участь у третій прийомці крану, за прийняття якого був наказаний ОСОБА_1 В першій та другій прийомці свідок участі не приймав. В третій раз на прийомку прийшло три людини, а повинно бути десять, кворуму не було. При цьому недоліки в крану усунуті не були, робітник ЦРМО сам міняв гальма, оригіналів документів на кран не було, хоча за договором вони повинні були бути. Це і було зауваженням ОСОБА_1, оскільки якщо надають копії, отже можлива ймовірність, що поставлений не новий товар, а такий, що був раніше у використанні.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників процесу, встановивши фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з нижченаведених підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника абоуповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно ст. 140 КЗпП України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов’язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

В ст. 141 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Слід також зазначити, що згідно ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосоване тільки один з таких заходів стягнення: догана чи звільнення. Отже, позбавлення премії як вид дисциплінарного стягнення статтею 147 КЗпП України не передбачено.

У пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»(зі змінами та доповненнями) зазначено, що судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями147-1,148,149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. Згідно змісту роз’яснення наданого у пункті 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо. У наказі про накладання дисциплінарного стягнення - про оголошення працівникові догани обов’язково має бути зазначено, в чому саме полягає порушення трудової дисципліни, тобто вказано на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що п.14 наказу ПАТ «ЗФЗ» № 496 від 17.10.2017р. за невикористання у повному обсязі локальних нормативних документів підприємства з контролю за якістю та за відсутність принципової позиції при прийомці крана мостового електричного двухбалочного г/п 20/т інженеру 1-ї категорії ОСОБА_1 оголошено догану та його позбавлено премії за вересень 2017 року (т.1 а.с.6-10).

З пояснень позивача та свідка ОСОБА_4 судом встановлено, що при прийомці вказаного крана ОСОБА_1 були встановлені чисельні недоліки, в т.ч. відсутність оригіналів документів і паспортів на обладнання та устаткування вказаного крану, які також підтверджуються та були зафіксовані позивачем при першій прийомці крану та відображені в Акті № 1742 від 01.03.2017р. (т.1 а.с.229-231).

В подальшому, на ПАТ «ЗФЗ» була проведена друга прийомка вказаного крану при якій ОСОБА_1 знову були встановлені чисельні недоліки, в т.ч. відсутність оригіналів документів і паспортів на обладнання та устаткування вказаного крану, також в п.10 акту вказано, що на порушення п.2.6 договору поставки крану комплектуючі не нові, а 2013 року випуску. Ці порушення також підтверджуються та були зафіксовані позивачем та відображені в Акті № 1912 від 23.08.2017р. (т.1 а.с.233-234).

ПАТ «ЗФЗ» було організовано третю прийомку вказаного крану, яка оформлена актом № 2006 від 04.09.2017р., на якій ОСОБА_1 не було, але фактично був присутній свідок ОСОБА_4 За цим актом, кран мостовий електричний двухбалочний г/п 20/т, нібито, відповідає пред’явленим вимогам та документації і, нібито, прийнятий до експлуатації на ПАТ «ЗФЗ» (т.1 а.с.232).

Але, представник відповідача суду пояснила, що внаслідок вищезазначений подій, в т.ч. за участю ОСОБА_1 стосовно відмови підписувати документи про прийняття крану та неузгодженості по низці питань, на ПАТ «ЗФЗ» була організована та проведена четверта прийомка крана мостового електричного двухбалочного г/п 20/т, яка оформлена актом № 90 від 02.10.2017р. В ході вказаної прийомці були зафіксовані чисельні порушення та невідповідність технічного стану вказаного крану та комплектуючих до нього, а також відсутність паспортів на комплектуюче обладнання до крану (т.2 а.с.90-102).

Внаслідок цього вказаний кран так і не прийнятий в експлуатацію ПАТ «ЗФЗ» до сьогоднішнього дня, що підтверджує правильність позиції ОСОБА_1

Таким чином, в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано висловив свої претензії щодо неможливості прийняття крану та зафіксував свої зауваження в актах № 1742 від 01.03.17р. та № 1912 від 23.08.17р., що виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, оскільки порушень трудової дисципліни в його діях суд не вбачає, негативних наслідків для підприємства не настало, а скоріше навпаки, було зупинено прийняття неналежного обладнання.

Таким чином, п.14 наказу ПАТ «ЗФЗ» № 496 від 17.10.2017р., яким інженеру 1-ї категорії ОСОБА_1 оголошено догану та його позбавлено премії за вересень 2017 року за невикористання у повному обсязі локальних нормативних документів підприємства з контролю за якістю та за відсутність принципової позиції при прийомці крана мостового електричного двухбалочного г/п 20/т, є незаконним та підлягає скасуванню.

Що стосується інших позовних вимог суд вважає, що вони не підлягають задоволенню з нижченаведених підстав.

Стосовно вимог по стягненню премії за вересень 2017 року суд зазначає таке.

В судовому засіданні було встановлено, що наказ ПАТ «ЗФЗ» № 544 від 16.11.2017р. про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, копія якого додана позивачем до справи (т.1 а.с.11-15), насправді не існує. Як пояснив представник відповідача, така копія наказу була раніше помилково розміщена на сайті ПАТ «ЗФЗ». За такими реквізитами на ПАТ «ЗФЗ» у внутрішньовідомчій системі документообігу «Лотос» існує наказ про звільнення інших працівників від роботи через участь в семінарі, отже цей наказ ніякого відношення до ОСОБА_1 не має. Копія цього наказу долучена до справи (т.1 а.с. 237).

Премія позивачу за вересень 2017 року фактично була сплачена, що підтверджується довідкою відповідача (т.1 а.с.76) та не оспорюється самим позивачем, який підтвердив в судовому засіданні, що ПАТ «ЗФЗ» фактично виплатив йому премію за вересень 2017р., оскільки наказ № 496 від 17.10.2017р. в частині депреміювання ОСОБА_1 виконаний не був.

Стосовно вимог про стягнення моральної шкоди суд зазначає таке.

Відповідно до роз’яснень, що містяться у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються, характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Окрім того, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, окрім глибини фізичних та душевних страждань, також враховує характер правопорушення, форму та ступінь вини особи, яка завдала моральну шкоду, а також інші обставини, які мають істотне значення.

Суду не надано доказів того, що внаслідок оспорюваного наказу позивач змушений тривалий час знаходитися на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури, не міг вести активний спосіб життя, зміни у життєвих відносинах викликали у нього моральні страждання, він переносить фізичні страждання. Суду також не надані докази того, що оспорюваний наказ позивача призвела до моральних страждань відповідача, втрати нормальних життєвих зв'язків, що вимагало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя.

Представник відповідача пояснив, і це не оспорював позивач, що ОСОБА_1 періодично перебував на лікарняних внаслідок гіпертонічних кризів, оскільки це є особливістю його стану здоров’я. Отже, суду не надано доказів того, що перебування позивача на лікарняному з 21.12.17. по 29.12.17р. має причинний зв’язок із діями позивача по прийняттю наказу від 17.10.2017р., тому вимоги про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Стосовно вимог про стягнення витрат по оплаті послуг адвоката суд зазначає таке.

Позивач також в судовому засіданні просив стягнути на свою користь витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги. На думку суду в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню за таких підстав. Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони за результатами розгляду справи та підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

При цьому граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Вимоги позивача щодо стягнення витрат на правову допомогу адвоката не підлягають задоволенню, в зв’язку з тим, що суду не надано документального підтвердження та належних доказів, які б свідчили про оплату гонорару та інші витрати, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, поштовий переказ), належного розрахунку. Суду наданий попередній розрахунок судових витрат, підписаний ОСОБА_1 (т.1 а.с.236) та договір с адвокатом від 20.03.2018р., в п.3.1 якого зазначено, що оплата здійснюється за додатковою угодою (т.1 а.с.198). Відповідно до роз’яснень Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014р. № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що затрати на правову допомогу повинні буди документально підтверджені та доведені, а відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Отже, суд вважає, що належних доказів сплати послуг адвоката позивач суду не надав.

Однак суд зазначає, що судом задоволені позовні вимоги про скасування дисциплінарного стягнення. В цій частині позивач звільнений від сплати судового збору в силу ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача на підставі ст.141 ЦПК України підлягає стягненню на користь бюджету судовий збір в сумі 704 грн. 80 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 141, 258-273, ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Скасувати п.14 наказу Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» від 17 жовтня 2017 року № 496 «Про порушення при прийомці крана мостового електричного двох балочного г/п 20т», яким до інженера 1-ї категорії ОСОБА_1 застосовані дисциплінарні стягнення у вигляді догани та позбавлення премії за вересень 2017 року.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» на користь держави судовий збір у розмірі 704 грн. 80 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Запорізької області через Заводський районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 06 червня 2018 року.

Суддя Р.В. Сінєльнік