Ухвала суду № 74488057, 05.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/6191/17

Провадження №22ц/774/1072/К/18

У Х В А Л А

05 червня 2018 року м. Кривий Ріг

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі судді Зубакової В.П., розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2017 року позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації визнана неподаною та повернута позивачу (а.с. 13-14).

Копію зазначеної ухвали суду позивач ОСОБА_1 отримала 30 листопада 2017 року (а.с. 16).

12 березня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із апеляційною скаргою на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2017 року та, одночасно, просила суд поновити їй пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження, посилаючись на численні відрядження та зайнятість на роботі.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_3.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_3.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року за № 2147-VІІІ, яким викладено в нових редакціях тексти, зокрема, Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчиненні окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Враховуючи те, що оскаржуване судове рішення ухвалено судом під час дії Цивільного процесуального кодексу України в редакції від 18.03.2004 року, судом перевіряється дотримання скаржником процесуальних строків на апеляційне оскарження ухвали Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2017 року, встановлених цивільним процесуальним законодавством України, в редакції до набрання чинності Закону № 2147-VIII, тобто до 15 грудня 2017 року.

Згідно ч.2 ст. 294 УПК України, в редакції від 18.03.2004 року, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено позивачем в апеляційній скарзі, копію ухвали Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2017 року позивач ОСОБА_1 отримала 30 листопада 2017 року (а.с. 16), тобто саме з цього часу починається перебіг п’ятиденного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали суду від 24 листопада 2017 року, і останнім днем цього строку є 05 грудня 2017 року.

Апеляційна скарга була подана до суду 12 березня 2018 року, тобто з пропуском процесуального строку встановленого ч.2 ст. 294 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, більш ніж на три місяці.

Позивачем у клопотанні про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали суду зазначається, що строк було пропущено через те, що вона перебувала у численних відрядженнях та була зайнята на роботі (працює повний робочий день методистом методичного кабінету Нікопольської міської ради, є фізичною особою-підприємцем та депутатом Нікопольської міської ради), що не може бути визнано судом поважними причинами для задоволення клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, у зв’язку з чим ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2018 року апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2017 року була залишена без руху та надано позивачу строк для звернення до суду із клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку – десять днів з моменту отримання ухвали суду (а.с. 38-39).

Копія ухвали суду від 08 травня 2018 року вручена позивачу ОСОБА_1 18 травня 2018 року (а.с. 42).

24 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду апеляційної інстанції із клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку та надала докази, які, на її думку, об’єктивно перешкоджати поданню апеляційної скарги на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2017 року у строк, визначений нормами ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, а саме документи про зайнятість за основним місцем роботи та на виборній посаді за період з листопада 2017 року по квітень 2018 року.

Разом з тим, як встановлено судом, перебіг п’ятиденного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали суду від 24 листопада 2017 року закінчився 05 грудня 2017 року, тоді як апеляційна скарга була подана до суду 12 березня 2018 року, у зв’язку з чим для вирішення питання щодо наявності правових підстав для поновлення пропущеного позивачем ОСОБА_1 процесуального строку на подання апеляційної скарги на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2017 року судом враховуються лише ті докази, які стосуються зазначеного періоду, а документи, які стосуються періоду часу після подання апеляційної скарги, тобто після 12 березня 2018 року, не мають жодного правового значення для суду та не приймаються до уваги.

Так, позивачем надано суду копії наступних документів: копію свідоцтва про підвищення кваліфікації за період з 06 листопада 2017 року по 19 грудня 2017 року, копію Сертифікату серії СТ № ДН 41682253/349 про проходження 8-годинного навчання 07 лютого 2018 року, копію направлення на курси «Комунікативна компетентність педагога» 12 березня 2018 року, копію довідки Нікопольської міської ради від 23.05.2018 року за №2476 щодо участі ОСОБА_1 у пленарних засіданням 22 грудня 2017 року та 03 лютого 2018 року, а також щодо її участі у постійній комісії Нікопольської міської ради з питань містобудування та землекористування від 08.12.2017 року, 13.12.2017 року, 18.12.2017 року, 10.01.2018 року, 12.01.2018 року, 19.01.2018 року, 30.01.2018 року та 20.02.2018 року (а.с. 43-56), тобто дані документи стосуються лише 27 календарних днів, тоді як процесуальний строк позивачем пропущено більш ніж на три місяці, а саме на 97 днів, у зв’язку з чим вони не можуть бути прийняті судом, як доказ наявності об’єктивних обставин, що перешкоджали поданню апеляційної скарги в межах процесуальних строків.

Доводи ж позивача ОСОБА_1 про те, що вона зайнята на основній роботі та на вибірній посаді не можуть бути визнані поважними причинами пропуску процесуального строку, оскільки нормами ЦПК України передбачено строк, в межах якого учасники справи мають подати апеляційну скаргу, без можливості коригування такого строку в залежності від того, працює особа або ж ні, тобто законодавець чітко визначив строк, який є достатнім для подання апеляційної скарги, та поновлений такий строк може бути лише за наявності певних виняткових обставин, яких в даному випадку судом встановлено не було.

Більш того, згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», депутат місцевої ради здійснює свої повноваження, не пориваючи з виробничою або службовою діяльністю, у зв’язку з чим відсутні підстави вважати, що здійснення повноважень депутата Нікопольської міської ради VІІ скликання ОСОБА_1 є тією обставиною, яка перешкоджала оскарженню судового рішення з дотримання процесуальних строків.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".

Отже, позивачем не надано суду доказів щодо існування обставин,які об’єктивно перешкоджали оскаржити судове рішення в межах строків, визначених ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, у зв’язку з чим, з урахуванням принципу юридичної визначеності, відсутні підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строк на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Зазначені обставини є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження по справі за поданою апеляційною скаргою на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2017 року.

Керуючись ст. 358 ЦПК України, -

У X В А Л И В:

Відмовити позивачу ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження по поданій нею апеляційній скарзі на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації.

Апеляційну скаргу та додані до неї матеріали повернути особі, що її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя: