Рішення № 74487968, 06.06.2018, Баранівський районний суд Житомирської області

Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 273/718/18

Провадження № 2/273/329/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Новицького Є. А. секретаря судових засідань ОСОБА_1, розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Баранівка справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на малолітню дитину,-

В С Т А Н О В И В:

В травні 2018 року до Баранівського районного суду звернулася ОСОБА_2 (надалі також позивач) з позовом до ОСОБА_3 (далі також відповідач) про розірвання шлюбу.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що між нею та відповідачем 17.10.2009 року було укладено шлюб.

Від спільного шлюбу вони мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Спільне життя з відповідачем ОСОБА_3, не склалося, адже у них різні погляди на сімейне життя та обов’язки, відсутні взаєморозуміння та повага один до одного, стали частими сварки, вони відмовилися одне від одного та стали зовсім чужими. З лютого 2016 року позивач та відповідач проживають окремо, спільного господарства не ведуть.

Примирення та збереження шлюбу неможливо, як зазначає сам позивач.

З огляду на викладене вирішила звернутися до суду із позовом про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на малолітню дитину.

Позивач в судове засідання не з'явилася, при цьому, через канцелярію суду подала заяву згідно якої наполягала на задоволенні заявлених позовних вимог, справу просила розглядати без її участі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав заяву згідно якої заявлений позов визнав у повному обсязі, розгляд справи просив здійснювати без його участі.

Суд вважає, що судове засідання можливо провести без участі сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ч.2ст.247 ЦПК України.

За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем, що відповідає приписам ч. 2ст. 200 ЦПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 17.10.2009 р. між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб, що підтверджується оригіналом свідоцтва про шлюб серії 1-ТП №061613 (а.с.5).

Згідно свідоцтва про народження серії 1-ТП №117213 ОСОБА_3 являється батьком, а ОСОБА_2 матір’ю-Муравського ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6).

На теперішній час подружні відносини між позивачем та відповідачем припинені, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить їх інтересам, позивач та відповідач не бажають зберігати шлюб, позивач на розірванні шлюбу наполягає, відповідач проти розірвання шлюбу не заперечує.

Отже, відповідно до ч.3ст. 105 Сімейного Кодексу Українишлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно достатті 110 цього Кодексу.

Згідно зіст. 24 СК Українишлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Відповідно дост. 112 ч.2 СК Українисуд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 3ст. 115 Сімейного кодексу України- документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Згідно ч.2ст.114 СК Україниу разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

Під час прийняття рішення суд враховує те, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач не заперечує, а також те, що збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Крім того, за змістом статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Кошти на утримання дитини (аліменти) за рішенням суду присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Згідно ч. 1ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Суд враховує той факт, що відповідач перебуває у працездатному віці, а отже, може і зобов'язаний надавати дитині матеріальну допомогу. Крім того, не надав суду жодних доказів на спростування доводів позивача, більше того, заявлений позов визнав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, згідно якої держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідач являється батьком дитини, а отже, відповідає за її належний рівень життя.

Відповідно до ст.180, ч.3 ст.181 СК Українибатьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 2 ст. 182 СК України передбачено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Відповідно до положень Постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними та чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховуються судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

З урахуванням фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства щодо обов'язку обох батьків брати участь в утриманні своїх дітей до їх повноліття, якому кореспондує право дитини на належний рівень життя, достатній для її соціального розвитку, зважаючи визнання позову з боку відповідача, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення аліментів на утримання дитини є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно принципу 6 Декларації прав дитини, малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матірю, а тому, суд вважає, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 слід залишити на виховання позивача до його повноліття.

Крім того, керуючись ч. 1ст. 141 Цивільного процесуального кодексу Українисуд стягує з відповідача на користь позивача 704.80 грн. сплаченого судового збору (а.с. 1).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,7,8,10,11,12,13,83,247,258,259,263,265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Шлюб укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, зареєстрований 17 жовтня 2009 року виконавчим комітетом Кашперівської сільської ради Баранівського району Житомирської області про що зроблено відповідний запис №10- розірвати.

Змінити ОСОБА_2 шлюбне прізвище «Муравська» на дошлюбне «Івасюк».

Неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити на виховання ОСОБА_4 (ОСОБА_6) до його повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 704 (сімсот чотири) грн.80 коп.

Копію рішення після набрання ним законної сили направити до відділу РАЦСу для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер платника податків: НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі ? частинивід заробітку (доходу) ОСОБА_3, але не менше п’ятдесяти відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду 21.05.2018 року і до досягнення ОСОБА_4 повноліття, тобто до 03.04.2028 року.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. (одержувач УДКСУ у Баранівському районі, ЄДРПОУ 37573026, банк одержувача ГУДКСУ у Житомирській області МФО 811039, рахунок 31217206700037, код класифікації доходів 22030101, ЄДРПОУ суду 02896041, призначення платежу: судовий збір для Баранівського районного суду код ЄДРПОУ 02896041).

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Є.А. Новицький