Постанова № 74487900, 05.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1935/18 Справа № 183/1159/17 Головуючий у 1 й інстанції - Городецький Д. І. Доповідач - Єлізаренко І.А.

Категорія 30

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.,

за участю секретаря Черкас Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Моторне (транспортне) страхове бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 третя особа МТСБУ про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог, які уточнювалися в ході судового розгляду, позивач посилався на те, що 19 вересня 2016 року о 13 годині 15 хвилин водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем ВАЗ-21063 державний номерний знак НОМЕР_1, виїжджаючи з другорядної дороги вул. Островського на головну дорогу - вул. Гетьманську в м.Новомосковську Дніпропетровської області, порушуючи вимоги п.16.11 Правил дорожнього руху України та дорожнього знаку 2.1 «Надати дорогу», не надав переваги у русі автомобілю ВАЗ-2107 державний номерний знак НОМЕР_2 під його керуванням, рухаючись з правого боку по головній дорозі вул. Гетьманська. При цьому, водій він, помітивши небезпеку для руху автомобіля під його керуванням - автомобіль ВАЗ-21063 державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, застосував екстрене гальмування, але сталося зіткнення транспортних засобів, в результаті чого автомобіль ВАЗ-2107 під його керуванням в некерованому стані відкинуло вправо де він зіткнувся з автомобілем MG-350 державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4 В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні ушкодження, а пасажиру автомобіля ВАЗ-2107 державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_5 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді забою лівої гомілки. Він є власником автомобіля ВАЗ-2107 державний номерний знак НОМЕР_2. Діями відповідача ОСОБА_3 йому були спричинені матеріальні збитки та завдана моральна шкода. ДТП сталася з вини водія ОСОБА_3, який у відповідності до постанови Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2016 року був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Вказана постанова суду була залишена без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2016 року. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 не була застрахована, у зв'язку з чим він, як потерпілий, звернувся до МТСБУ, яке за рахунок коштів захисту потерпілих відшкодувало йому збитки в сумі

19 854,69 грн. Однак, вказане відшкодування не покриває всіх матеріальних збитків, завданий йому як потерпілому. Ним були понесені витрати на юридичну допомогу в розмірі 8 000 грн. Крім того, діями відповідача ОСОБА_3 йому була спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що він переніс душевні страждання внаслідок пошкодження належного йому майна, був порушений його звичайний спосіб життя, оскільки він не мав можливості користуватися належним йому транспортним засобом, переживань, оскільки відповідач не відшкодував завдані збитки. На підставі викладеного, ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь матеріальну шкоду в розмірі 11793 грн. 77 коп., яка складається із - 3 793 грн. 77 коп. витрати на лікування та 8 000 грн. витрати на правову допомогу і 20 000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2017 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на відшкодування завданої моральної шкоди 2 000 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2018 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Моторне (транспортне) страхове бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в частині позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди - витрат лікування в сумі 3 793 грн. 77 коп. (а.с.165, 166).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду від 04 грудня 2017 року змінити, стягнути з відповідача на його користь 8 000 грн. матеріальної шкоди та 20 000 грн. моральної шкоди, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно п.9 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

На підставі п. 1 статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката. Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулюються відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Згідно вимог ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхових сум відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом п. 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачено, що Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

З постанови Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2016 року вбачається, 19 вересня 2016 року о 13 годині 15 хвилин ОСОБА_3, керуючи автомобілем ВАЗ-21063 державний номерний знак НОМЕР_1, виїжджаючи з другорядної дороги вул. Островського на головну дорогу - вул. Гетьманську у м.Новомосковську Дніпропетровської області, грубо порушуючи вимоги п.16.11 Правил дорожнього руху України та дорожнього знаку 2.1 «Надати дорогу», не надав переваги у русі автомобілю ВАЗ-2107 державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6, який рухався з правого боку по головній дорозі вул. Гетьманська. При цьому, водій ОСОБА_6, помітивши небезпеку для руху автомобіля під його керуванням - автомобіль ВАЗ-21063 державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, застосував екстрене гальмування, але сталося зіткнення транспортних засобів, в результаті чого автомобіль ВАЗ-2107 під керуванням водія ОСОБА_6 в некерованому стані відкинуло вправо, де він зіткнувся з автомобілем MG-350 державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4 В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні ушкодження. ОСОБА_3 був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на нього було накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу сумі 340 грн. (а.с.14, 15).

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2017 року постанова Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2016 року залишена без змін (а.с.16).

Власником автомобіля ВАЗ-2107 державний номерний знак НОМЕР_2 є ОСОБА_2 (а.с.10).

На момент ДТП вказаний автомобіль ВАЗ-2107 державний номерний знак НОМЕР_2 був застрахований у ПрАТ «СК «Провідна» відповідно до полісу № АК/0358051 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі, розмір страхової виплати заподіяний майну становить 100 000 грн. (а.с.34).

На час скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 не була застрахована.

ОСОБА_2, скориставшись своїм правом, звернувся до МТСБУ із заявою на виплату страхового відшкодування (а.с.19, 49).

Згідно завіту експерта-товарознавця ОСОБА_7 від 18 січня 2017 року матеріальна шкода, спричинена власнику транспортного засобу ВАЗ-2107 державний номерний знак НОМЕР_2 в результат ДТП складає 23 465 грн. 81 коп. Загальна вартість ремонтно-відновлювальних робіт складає 35 214 грн. 94 коп. (а.с.20-22).

Судом встановлено та позивачем визнається, що МТСБУ, відповідно до вимог п. 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на підставі рішення від 27 грудня 2016 року виплатили ОСОБА_2 на відшкодування завданої матеріальної шкоди 19 854 грн. 69 коп. (а.с.30).

На підставі ч.1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Пунктом 1 частини 2 статті 22 ЦК України визначено, що збитками є витрати, яка особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Звернувшись з даними позовними вимогами, позивач посилався на те, що для відновлення свого права він був змушений нести витрати на правову допомогу, тому просив суд стягнути на його користь з відповідача на відшкодування матеріальної шкоди 8 000 грн. - витрати на правову допомогу

Згідно Договору про надання адвокатських послуг від 19 жовтня 2016 року, укладеного між адвокатом Берест О.М. та ОСОБА_6, адвокат Берест О.М. зобов'язався надавати ОСОБА_6 адвокатські послуги, в тому числі приймати участь при розгляді адміністративної справи за ст. 124 КУпАП (а.с.11).

Згідно Договору про надання адвокатських послуг від 13 січня 2017 року, укладеного між адвокатом Берест О.М. та ОСОБА_2, адвокат Берест О.М. зобов'язався надавати ОСОБА_2 адвокатські послуги (а.с.12).

На підставі акту-розрахунку вартості послуг за надану правову допомогу та звіту про виконану роботу від 10 лютого 2017 року, адвокатом надані послуги ОСОБА_6 за договором від 19 жовтня 2016 року та ОСОБА_2 за договором від 13 січня 2017 року (а.с.36).

Слід зазначити із наданого акту-розрахунку взагалі не вбачається, які саме послуги адвокатом надавалися саме позивачу у даній цивільній справі - ОСОБА_2

Відповідно до квитанції № 544871 від 19 жовтня 2016 року позивач ОСОБА_2 сплатив адвокату 4 000 грн. за надані послуги за участь в адміністративній справі (а.с.13).

Відповідно до квитанції № 544881 від 13 січня 2017 року позивач ОСОБА_2 сплатив адвокату 4 000 грн. за надані послуги за участь у цивільній справі (а.с.13).

Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року №4191-VI, який був чинний на момент виниклих відносин та на момент ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції, встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін..), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Слід зазначити позивачем у даній справі ОСОБА_2 не було надано суду належних доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу у цивільній справі, що переглядається, а саме не надано доказів на підтвердження дійсного виконання послуг, перелік складових наданих послуг саме позивачу у справі ОСОБА_2, розрахунок вартості складових наданих відповідних послуг саме позивачу ОСОБА_2, оскільки із наданого акту-розрахунку вартості послуг, який складено адвокатом стосовно двох осіб - ОСОБА_6 та ОСОБА_2, взагалі не вбачається, які ж послуги адвокатом надавалися саме позивачу у даній цивільній справі - ОСОБА_2

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача в цій частині.

Стосовно позовних вимог позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди слід зазначити, згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З роз'яснень, викладених у п.п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами), убачається, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, враховуючи, що безпосереднім заподіювачем моральної шкоди, яка полягає в тому, що позивач зазнав душевних страждань у зв'язку із пошкодженням належного йому автомобіля в результаті ДТП, є ОСОБА_3, та якого визнано винним у скоєнні ДТП, суд, враховуючи принцип розумності та співмірності, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 2 000 грн.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування судом обставин справи, необґрунтованої відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу, понесених позивачем, є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги про доведеність вимог позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 20 000 грн. є необгрунтованими.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

Судді