Постанова № 74487897, 31.05.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/5340/17

Категорія: 5.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Гусев О. Г.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Косцової І.П.

за участю секретаря - Худика С.А.

за участю позивача - ОСОБА_1

за участю представника апелянта - Безсмертної В.В.

за участю представника відповідача - Безсмертної В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2018 року (повний текст рішення виготовлено 23 січня 2018 року ) по справі за позовом арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи - Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач - арбітражний керуючий ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи - Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ( далі -ГТУЮ в Миколаївській області) , в якому просив: визнати протиправним та скасувати Наказ від 26 червня 2017 року № 2018/5 "Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 "; зобов'язати відповідача вилучити запис про припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) ОСОБА_1, з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).

В обґрунтування позову зазначив про відсутність підстав для проведення позапланової невиїзної перевірки його діяльності, порушення відповідачем процедури притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Крім того, вказав, що під час визначення виду дисциплінарного стягнення не враховано ступінь вини позивача та тяжкість вчиненого ним проступку.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2018 року - позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано Наказ Міністерства юстиції України від 26.06.2017 року №2018/5 про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) НОМЕР_1 від 08.02.2013 року, виданого ОСОБА_1.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Міністерства юстиції України за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі - 640 (шістсот сорок) гривень 00 коп.

В апеляційній скарзі, Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду від 15.01.2018 року - скасувати, та прийняти нову постанову - про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що при виконанні позивачем як арбітражним керуючим повноважень ліквідатора ТОВ ПКМ «ПРГ», він як посадова особа зобов'язаний направляти відомості до Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, та перевіркою було встановлено грубе порушення позивачем законодавства під час виконання повноважень арбітражного керуючого. Крім того, під час визначення виду дисциплінарного стягнення, враховано ступінь вини арбітражного керуючого, тяжкість вчиненого ним проступку, а також те, що раніше ОСОБА_1 неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності за порушення, аналогічні вчиненому.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, де зазначив, що належними доказами в судовому засіданні підтверджено відсутність його вини у невнесенні відомостей до Єдиного державного реєстру підприємств, щодо яких було порушено провадження у справі про банкрутство по ТОВ ПКМ «ПРГ». Крім того, також зазначив, що суб'єкт владних повноважень видав оскаржуваний наказ про анулювання свідоцтва, за відсутності відповідного рішення структурного підрозділу Мін'юсту про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та висновку про наявність підстав для анулювання відповідного свідоцтва про право на зайняття діяльністю арбітражного керуючого.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції не входить в обговорення та оцінку рішення суду першої інстанції в тій частині, якою в задоволенні позову відмовлено, та щодо якої воно сторонами не оскаржене.

Судом встановлено, що на підставі наказу Міністерства юстиції України від 25.01.2013 року №175/5 ОСОБА_1 видано свідоцтво про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 08.02.2013 року НОМЕР_1.

На підставі доручення Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 26.12.2016 року, останнім було призначено та проведено з 11.01.2017 року по 13.01.2017 року позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1

За результатами вищевказаної перевірки Головним територіальним управлінням юстиції у Миколаївській області було складено Довідку про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 13.01.2017 року №59 та було складено Акт позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 24.01.2017 року №59.

У зв'язку з цим, 26.01.2017 року Головним територіальним управлінням юстиції у Миколаївській області було видано Розпорядження №59 про усунення порушень, які підлягають усуненню, шляхом внесення до 24.02.2017 року до Єдиного реєстру підприємств по справі про банкрутство форм подання інформації №2,3,4 за період з січня по листопад 2016 року, а також будо винесено Припис №59 від 26.01.2017 року про недопущення повторних порушень.

На підставі Доручення № 6 від 16.03.2017 р. Головним територіальним управлінням юстиції у Миколаївській області, було призначено та проведено з 03.04.2017 року по 05.04.2017 року позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 Предметом позапланової невиїзної перевірки визначено виконання Розпорядження №59 від 26.01.2017 року.

Повідомленням Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про проведення позапланової невиїзної перевірки 16.03.2017року № 5-38/1241 арбітражного керуючого ОСОБА_1 повідомлено про проведення перевірки у період з 03 квітня 2017 р. по 05 квітня 2017 р.

За результатами проведеної перевірки було складено Довідку від 05.04.2017 року № 6 про результати позапланової невиїзної перевірки виконання арбітражним керуючим ОСОБА_1 Розпорядження про усунення порушень від 26.01.2017 року №59 (Довідка №59) та Акт від 14.04.2017 року №6 позапланової невиїзної перевірки, відповідно до яких, перевіркою було встановлено порушення позивачем абз. 2 розділу ІІ Порядку подання арбітражним керуючими (розпорядниками майна, керуючими санацією, ліквідаторами) обов'язкових відомостей (інформації), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 18.01.2013 № 130/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 січня 2013 року № 148/22680 ; пункту 1.9 розділу І Положення про Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 15.09.2011 № 3018/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.09.2011 за № 1106/19844.

На підставі встановлених в ході перевірки порушень, Головним територіальним управлінням юстиції у Миколаївській області було складено Пропозицію № 5-02/1241 від 19.04.2017 та матеріали позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1, які направлено на адресу Міністерства Юстиції України щодо внесення до Дисциплінарної комісії подання про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.

01.06.2017 року відбулося засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, за наслідками якого комісією було прийнято рішення про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого.

26.06.2017 року Міністерством Юстиції України було видано Наказ № 2018/5, відповідно до якого на підставі Подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 01.06.2017 року №718 та з урахуванням протоколу засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 01.06.2017 року №60/06/17, було анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого НОМЕР_1 від 08.02.2013 року, видане ОСОБА_1

Не погоджуючись з цим наказом в частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на арбітражного керуючого ОСОБА_1 , позивач оскаржив його до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що ч. 1 ст. 109 Закону №2343-ХІІ передбачено вичерпний перелік дисциплінарних стягнень, які можуть бути застосовані до арбітражного керуючого, однак, відповідачем був застосований до позивача вид дисциплінарного стягнення не передбачений чинним законодавством, а саме: анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого НОМЕР_1 від 08.02.2013 року. Крім того, ані в рішенні Дисциплінарної комісії, ані в наказі Міністерства юстиції України від № 2008/5 від 26.06.2017 року, не зазначено, який саме з виявлених комісією недоліків в роботі позивача, по своїй суті є грубим порушенням законодавства під час виконання його повноважень, що призвело до грубого порушення ним прав та законних інтересів боржника та кредиторів.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правова основа діяльності арбітражних керуючих врегульована Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Організація та порядок проведення державним органом з питань банкрутства перевірок діяльності арбітражних керуючих, а також порядок накладання на них дисциплінарних стягнень за результатами заходів контролю визначений Порядком контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 червня 2013 року № 1284/5 (далі - Порядок № 1284/5).

Згідно п.п. 1.1 Цей Порядок розроблено відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Контроль за діяльністю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), здійснюють Мін'юст як державний орган з питань банкрутства та за його дорученням головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі як територіальні органи з питань банкрутства ( П.п. 1.3).

Мін'юст та його територіальні органи з питань банкрутства є органами контролю.

Так, за змістом розділу ІІ Порядку № 1284/5 встановлено, що контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється шляхом проведення планових і позапланових перевірок.

Контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється на предмет дотримання ними вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, Закону, іншого законодавства з питань банкрутства та законодавства про оплату праці.

Здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих складається з таких етапів:

проведення перевірки, складання довідки про результати перевірки діяльності арбітражного керуючого ( далі Довідка);

надання арбітражним керуючим комісії заперечень щодо Довідки та (або) усунення зазначених у Довідці порушень;

складення акта перевірки з урахуванням Довідки, заперечень та усунутих арбітражним керуючим порушень.

Строк проведення перевірки не може перевищувати для позапланової - трьох робочих днів.

Відповідно до абз. 5 пункту 2.6. Порядку №1284/5 підставами для проведення позапланової перевірки є неподання або подання не в повному обсязі в установлений строк арбітражним керуючим документів обов'язкової звітності або виявлення недостовірності даних у документах обов'язкової звітності, поданих арбітражним керуючим.

Посилання позивача на невідповідність абз. 5 п. 2.6 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2013 року № 1284/5, на підставі якого прийнято оскаржуваний наказ, вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», та, як наслідок, відсутність підстав для призначення спірної перевірки, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на викладене.

Перелік повноважень відповідача як державного органу з питань банкрутства не є вичерпними, зокрема, відповідно до абз. 10 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» державний орган з питань банкрутства може здійснювати інші передбачені законодавством повноваження.

Згідно пп. 50 п. 4 Положення про Міністерство юстиції України Мін'юст відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).

Отже, іншим підзаконним актом визначено повноваження відповідача щодо здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих.

З огляду на викладене, оскільки суд першої інстанції не надав оцінки законності перевірки, колегія суддів зазначає, що така підстава для проведення позапланової перевірки діяльності арбітражних керуючих, як неподання або подання не в повному обсязі в установлений строк арбітражним керуючим документів обов'язкової звітності не виходить за межі вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки відповідно до вимог статей 102, 103 цього Закону та Положення про Міністерство юстиції України Мін'юст, як державний орган, який здійснює державну політику з питань банкрутства, організовує систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), установлює вимоги для отримання свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та за результатами складеного кваліфікаційного іспиту видає офіційний документ (свідоцтво), який надає право особі здійснювати діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), про що вносить запис до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, тому цей же орган має право і контролювати дотримання вимог Закону при здійсненні цих функцій особою, яка отримала такий дозвіл.

Окрім того, оскільки Мін'юст відповідно до абз. 16 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є учасником у справі про банкрутство, користується процесуальними правами та несе процесуальні обов'язки учасника у справі про банкрутство (п.п. 50 п. 4 Положення про Міністерство юстиції України), то як учасник у справі, у разі виявлення ознак невиконання чи неналежного виконання арбітражним керуючим покладених на нього обов'язків, може ініціювати перевірку діяльності арбітражного керуючого.

Дана позиція фактично кореспондується з нормами ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», якою передбачено, що підставами для здійснення позапланових заходів державного нагляду є виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання; перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю); неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала справа № 826/17472/14 за позовом арбітражного керуючого до Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб - ВСО АК «Асоціація антикризового менеджменту», ГО «Всеукраїнська самоврядна організація фахівців конкурсного процесу» про визнання протиправними, такими, що не відповідають нормативно-правовим актам вищої юридичної сили та нечинними з моменту прийняття: абзаців 6, 7 та 8 підпункту 2 пункту 1; абзаців 1, 2 та 3 підпункту 3 пункту 3; пункту 6 змін до Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затверджених наказом Міністерства юстиції України № 1446/5 від 01.09.2014 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.09.2014 року за № 1052/25829.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від по справі № 826/17472/14 від 13 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року, в задоволенні позовних вимог арбітражного керуючого відмовлено повністю.

При цьому, вирішуючи спірне питання, суди у вказаній справі дійшли висновку, що якщо орган наділений повноваженнями видавати документ дозвільного характеру на здійснення певних функцій, цей же орган має право і контролювати дотримання вимог закону при здійсненні цих функцій особою, яка отримала такий дозвіл.

З огляду на викладене, суди у вказаній справі дійшли висновку, що відповідачем в межах повноважень, визначених чинним законодавством, оскаржуваними змінами розширено перелік раніше зазначених підстав перевірки.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідач обґрунтовано мав підстави для призначення та проведення позапланової перевірки діяльності позивача на підставі неподання ним у встановлений строк документів обов'язкової звітності згідно з абз. 5 п. 2.6 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2013 року № 1284/5.

Відповідальність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) передбачена у статті 107 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у відповідності до частин другої, третьої якої арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому цим Законом.

Державний орган з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії накладає на арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарні стягнення.

Приписами частин п'ятої, шостої статті 108 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" обумовлено, що рішення Дисциплінарної комісії приймаються на її засіданнях шляхом голосування простою більшістю голосів від кількості присутніх на засіданні членів комісії. Дисциплінарна комісія вважається повноважною у разі присутності не менше п'яти членів комісії.

Рішення Дисциплінарної комісії оформлюються протоколом, що підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії.

Згідно зі статтею 109 вказаного Закону дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є: 1) попередження; 2) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховується ступінь вини арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення.

Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Про накладення на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарного стягнення робиться запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Аналогічні положення закріплені в пунктах 7.4-7.5 Порядку №1284/5.

В силу статті 112 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", підставою для припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) є накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого. У разі припинення діяльності арбітражного керуючого він виключається з Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, а його свідоцтво анулюється.

Статтею 113 Закону регламентовано порядок припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), зокрема, що у разі наявності підстав для позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарна комісія вносить державному органу з питань банкрутства відповідне подання.

Державний орган з питань банкрутства приймає рішення про позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та вносить до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Державний орган з питань банкрутства зобов'язаний не пізніше ніж на третій день повідомити арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) про припинення його повноважень.

Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний припинити діяльність з дня внесення до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запису про припинення його повноважень.

Рішення державного органу з питань банкрутства про позбавлення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) може бути оскаржено арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дію.

Як було зазначено вище, Розпорядженням про усунення порушень від 26.01.2017 № 59 було, зобов'язано арбітражного керуючого ОСОБА_1 усунути такі порушення та виконати вимоги:

абзацу 2 розділу II Порядку подання арбітражними керуючими (розпорядниками майна, керуючими санацією, ліквідаторами) обов'язкових відомостей (інформації), згідно якого арбітражний керуючий зобов'язаний підписувати форми подання інформації електронним цифровим підписом (далі - ЕЦП) та направляти підписані форми до Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство;

пункту 1.9 розділу І Положення про Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 15.09.2011 №3018/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.09.2011 за №1106/19844 (із змінами) (далі - Положення), відповідно до якого відомості до Єдиного реєстру підприємств вносяться арбітражними керуючими шляхом подання через он-лайн систему електронної звітності арбітражних керуючих відомостей, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» за формами та у порядку, визначеними Міністерством юстиції України.

Арбітражному керуючому ОСОБА_1 надано термін до 24.02.2017 усунути вищезазначені порушення.

20.02.2017р. до Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області надійшло клопотання № 01-20/33 від 14.02.2017, яким арбітражний керуючий ОСОБА_1 просив продовжити строк виконання Розпорядження про усунення порушень № 59 від 26.01.2017 строком на 1 місяць, у зв'язку зі зверненням арбітражного керуючого ОСОБА_1 до відповідних відокремлених пунктів реєстрації користувачів в м. Одесі.

Розглянувши вищезазначене клопотання, Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області не знайшло доказів вжиття заходів щодо звернення ОСОБА_1 до відповідних відокремлених пунктів реєстрації користувачів АЦСК інформаційно-довідкового департаменту ДФС в м. Одесі; відсутні докази запису на прийом до вищезазначених пунктів реєстрації користувачів для усунення технічних причин збоїв в роботі он-лайн системи тощо, а тому було відмолено на підставі абзацу 2 пункту 6.10 розділу IV Порядку контролю.

Для підтвердження виконання вказаного Розпорядження на адресу Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області 03.04.2017 надійшли пояснення арбітражного керуючого від 31.03.2017 № 01-20/51 до позапланової невиїзної перевірки.

Так, арбітражним керуючим ОСОБА_1 до перевірки надані пояснення, в яких зазначено, що причиною невнесення форм подання інформації до Єдиного реєстру підприємств стали невідомі технічні причини.

Також, комісії подано лист арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 03.06.2016 за вих. № 01-20/75 адресований до Міністерства юстиції України з повідомленням, в якому зазначено, що у зв'язку з невідомими технічними причинами протягом останніх місяців не вдається внести необхідні форми звітності по підприємствам-боржникам до реєстру електронної звітності арбітражних керуючих та проханням надати роз'яснення, яким чином подавати відповідну звітність, якщо зазначені технічні причини не вдасться усунути до наступного звітного періоду.

На що 25.07.2016 за вих. № 1148/18696-0-3316/9.4 Міністерством юстиції України надано відповідь з рекомендаціями звернутися до адміністратора Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, державного підприємства «Національні інформаційні системи» у телефонному режимі та письмовим повідомленням з описом проблеми на електронну адресу державного підприємства «Національні інформаційні системи», долучивши скріншот помилки системи.

Досліджуючи пояснення арбітражного керуючого ОСОБА_1, комісія не знайшла жодного підтвердження щодо звернення останнього до організатора Єдиного реєстру Державного підприємства «Національні інформаційні системи». До перевірки не надано письмових звернень і відповідей, електронних звернень та електронних відповідей ДП «НАІС».

Таким чином, за результатом розгляду письмових пояснень та вивчення копій документів, комісія під час проведення перевірки дійшла до висновку, що арбітражним керуючим ОСОБА_1 протягом 2016 року вжито недостатньо заходів щодо своєчасного внесення форм подання інформації до Єдиного реєстру підприємств та не надано жодних доказів існування технічних проблем на протязі тривалого періоду, якщо такі технічні проблеми мали місце, відсутні докази, що їх причина не залежала від арбітражного керуючого та він не мав змоги виправити її в розумні строки.

З огляду на наведене, колегія суддів частково погоджується з доводами апелянта стосовно того, що, всупереч п. 6.11 Порядку контролю, арбітражним керуючим ОСОБА_1 не усунено вищезазначені порушення у строки встановлені Розпорядженням № 59, яке винесено Головним територіальним управлінням юстиції у Миколаївській області.

Однак, стосовно причин невиконання Розпорядження № 59 та наявності вини позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 105 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 2343-XII від 14.05.1992 року (надалі Закон № 2343-XII) встановлено, що дисциплінарними проступками арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) є винне невиконання або неналежне виконання обов'язків арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

В судовому засіданні позивач стверджував, що у строк наданий на виконання Розпорядження №59 від 26.01.2017 року він звернувся до усіх компетентних органів, які здійснюють технічне забезпечення та обслуговування роботи програми СЕЗАК, а саме акредитованого центру сертифікації ключів інформаційно-довідкового департаменту ДФС, відокремленого пункту реєстрації користувачів в м. Одесі та ДП "Національні інформаційні системи", втім незважаючи на виконання усіх рекомендацій та інструкцій даних органів, зазначені технічні проблеми усунуті не були та подібні факти технічного збою у роботі арбітражних керуючих є не поодинокі.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач дійсно здійснював певні дії щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру підприємств, щодо яких було порушено провадження у справі про банкрутство №2/250/09 по ТОВ ПКМ "ПРГ", що підтверджується численними скріншотами веб-сторінок програми СЕЗАК, листом ОСОБА_1 до Міністерства Юстиції України, роздруківкою телефонних розмов зі службою технічної підтримки акредитованого центру сертифікації ключів інформаційно-довідкового департаменту ДФС, інформацією щодо повторного отримання нового пакету електронних ключів та сертифікатів.

Крім того, в матеріалах справи містяться письмові докази: рекомендаційні листи Міністерства Юстиції України щодо усунення проблем з доступом до системи електронної звітності арбітражних керуючих, адресовані Головним територіальним управлінням юстиції в областях та у м. Києві, зважаючи на непоодинокі звернення арбітражних керуючих, що свідчить про існування проблеми в межах всієї України.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вина позивача по факту невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру підприємств, щодо яких було порушено провадження у справі про банкрутство №2/250/09 по ТОВ ПКМ "ПРГ", спростовується зазначеними доказами.

Однак , колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідач законодавчо взагалі був позбавлений права застосовувати такий вид дисциплінарного стягнення як анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, з наступних підстав.

Згідно до п. 6.13 Порядку контролю у разі виявлення за результатами перевірки порушень, які є підставою для внесення державним органом з питань банкрутства до Дисциплінарної комісії подання щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарних стягнень, орган контролю протягом трьох робочих днів з дня підписання акта перевірки вносить пропозицію до структурного підрозділу Мінюсту, який забезпечує організацію роботи Дисциплінарної комісії, щодо внесення до Дисциплінарної комісії подання про накладання на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення.

Відповідно п. 7.1. Підставами для накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення є:

встановлення факту подання арбітражним керуючим у документах, які подаються для отримання свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого, неправдивих відомостей;

вчинення арбітражним керуючим протягом року після винесення припису або розпорядження повторного порушення, аналогічного раніше вчиненому;

невиконання арбітражним керуючим розпорядження про усунення порушень законодавства з питань банкрутства в строки, визначені органом контролю;

відмова арбітражного керуючого в проведенні перевірки;

грубе порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута);

встановлення за результатами перевірки неможливості арбітражного керуючого виконувати повноваження, а саме: втрата громадянства України, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо арбітражного керуючого за вчинення корисливого злочину або яким арбітражному керуючому заборонено здійснювати цей вид господарської діяльності чи займати керівні посади;

винесення Дисциплінарною комісією двох або більше попереджень.

Порядок утворення при Міністерстві юстиції України, як державному органі з питань банкрутства Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), її завдання, функції та порядок діяльності визначає Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затверджене наказом Міністерства юстиції України від 11 січня 2013 року №81/5.

Відповідно до пункту 2, 3 Положення №81/5 затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 січня 2013 року (далі - Положення № 81/5) у своїй діяльності Дисциплінарна комісія керується Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, цим Положенням, а також наказами Міністерства Юстиції України. Основними завданнями Комісії є здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), перевірка організації їх роботи, дотримання ними вимог законодавства з питань банкрутства та правил професійної етики арбітражного керуючого.

Згідно з пунктом 15 Положення №81/5 на засідання Комісії, на якому буде розглянуто подання про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого, запрошується арбітражний керуючий, який має право давати додаткові пояснення по суті питання. На засідання Комісії, на якому буде розглянуто подання про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого, внесеного структурним підрозділом за результатом позапланової перевірки, підставою для проведення якої була заява або скарга фізичної або юридичної особи, може бути запрошений відповідний заявник або скаржник, який може давати додаткові пояснення по суті питання. Комісія може прийняти рішення за відсутності заявника, скаржника або арбітражного керуючого, стосовно якого розглядаються подання про застосування дисциплінарного стягнення.

У цьому зв'язку доречно зазначити, що повідомлення про участь у засіданні Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих позивач отримав вже після проведення даного засідання, а тому він фактично був позбавлений можливості особисто приймати участь у процесі прийняття рішення відносно нього та надавати особисті пояснення, тому колегія суддів вважає, що це є суттєвим порушенням прав позивача з боку суб'єкту владних повноважень та негативно вплинуло на об'єктивність Рішення Міністерства Юстиції України.

У разі прийняття Комісією рішення про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, протокол її засідання та її подання про застосування до арбітражного керуючого такого виду дисциплінарного стягнення, у триденний строк направляються до структурного підрозділу Мін'юсту для анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та виключення з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України відомостей про арбітражного керуючого, стосовно якого Комісією прийнято рішення ( ст. 27 Положення №81/5 ).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що чинним законодавством закріплено право державного органу з питань банкрутства та його територіальних органів проводити перевірку діяльності, зокрема, арбітражних керуючих, направлення матеріалів такої перевірки на розгляд Дисциплінарної комісії, яка, у свою чергу, наділена повноваженнями приймати рішення про застосування до арбітражних керуючих дисциплінарних стягнень.

Так, Дисциплінарною комісією було вирішено внести подання до Міністерства юстиції України про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Відповідно до пункту 16 Порядку видачі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), затвердженого наказом Міністерства юстиції України 14.01.2013 № 93/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2013 за № 117/22649, у разі припинення діяльності арбітражного керуючого на підставі його письмової заяви про припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку та з інших підстав, передбачених статтею 112 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", структурний підрозділ готує висновок про наявність підстави для анулювання свідоцтва та проект наказу Мін'юсту України про анулювання такого свідоцтва.

З огляду на наведені норми законодавства, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо недотримання суб'єктом владних повноважень порядку прийняття та форми рішення, оскільки спірним наказом було анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, а дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого накладено рішенням Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами апелянта стосовно того, що компетенція Міністерства юстиції України щодо накладення дисциплінарних стягнень у вигляді припинення діяльності арбітражного керуючого, яка реалізується наказом про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, законодавчо визначена.

Водночас, колегія суддів погоджується з мотивами суду першої інстанції про те, що оскільки висновки відповідача щодо порушення позивачем Порядку подання арбітражним керуючими (розпорядниками майна, керуючими санацією, ліквідаторами) обов'язкових відомостей (інформації), Положення про Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, що слугували підставою для прийняття оскарженого наказу, спростовано під час вирішення справи, то Наказ Міністерства юстиції України від 26.06.2017 року №2018/5, є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з положеннями ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку колегії суддів, відповідач не довів правомірність прийнятого ним наказу № 2018/5 від 26.06.2017 «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1». Водночас, апеляційна скарга містить доводи щодо часткового спростування висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає зміні в мотивувальній частині.

Керуючись статтями 34, 243, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2018 року - змінити, зазначивши, що підстави для часткового задоволення позовних вимог викладені в мотивувальній частині даної постанови.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 01.06.2018р.

Суддя - доповідач :

Судді: