Постанова № 74487832, 05.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/1666/16-ц 22-ц/774/571/К/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2018 року м. Кривий Ріг

Справа № 214/1666/16-ц

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.,

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.

секретар судового засідання - Чубіна А.В.

сторони: позивач - ОСОБА_1,

відповідачі -Виконавчий комітет Криворізької міської ради, Виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 05 жовтня 2017 року, яке ухвалене суддею Поповим В.В. у м. Кривому Розі,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року ОСОБА_1звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Криворізької міської ради, Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної здоров`ю.

В обґрунтування позову зазначив, що 22 січня 2016 року, приблизно о 9 годині ранку, коли він йшов пішки із зупинки міського транспорту «Центральний ринок», що знаходиться у Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, до КЗ «Криворізька міська лікарня №3», що розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Пушкіна, 13к, не доходячи 10-15 метрів до вул. Ладигіна по провулку, що знаходиться між будинком №27а, розташованому по вул. Лермонтова (дитячий садок №121) та будинком №48к, розташованому по вул. Пушкіна (школа «Ор-Авнер») з ним стався нещасний випадок - він підсковзнувся та впав на льодовій поверхні дороги, яка не була оброблена протиожеледною сумішшю або посипаною піском. Внаслідок падіння він отримав травму лівої руки.

Посилаючись на те, що травму він отримав з вини відповідачів, у зв'язку з чим в період з 22 січня по 22 лютого 2016 року він перебував на амбулаторному лікуванні в КЗ «Криворізька міська лікарня №3», витративши на лікування грошові кошти в розмірі 382 грн. 07 коп., просив суд стягнути з відповідачів на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 382 грн. 07 коп., моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн., а також 182 грн. 10 коп. судових витрат.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 23 листопада 2016 року залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи Управління благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 05 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу на користь ОСОБА_1 381 грн. 99 коп. у рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди та 2000,00 грн. у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу в дохід держави судовий збір у розмірі 1102 грн. 40 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу ставить питання по скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд безпідставно застосував до врегулювання спірних правовідносин положення Порядку виявлення, взяття на облік,збереження та використання безхазяйного майна, затвердженого рішенням міської ради від 23.07.2008 року № 2639, ст. 16 Закону України «Про автомобільні дороги», дійшовши помилкового висновку про відповідальність Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу перед позивачем за завдану шкоду. Також послався на недоведеність факту заподіяння шкоди, вини відповідача у її заподіянні, необґрунтованість розміру заподіяної шкоди. Крім того, зазначив, що суд стягнув шкоду з відповідача, а не за рахунок коштів місцевого бюджету.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційній суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін та їх представників в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, через стан здоров'я не може бути присутнім в суді.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22 січня 2016 року, приблизно о 9 годині ранку, позивач ОСОБА_1 йшов пішки із зупинки міського транспорту «Центральний ринок», що знаходиться у Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, до КЗ «Криворізька міська лікарня №3», що розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Пушкіна, 13к, для отримання ліків, однак не доходячи 10-15 метрів до вул. Ладигіна по провулку, що знаходиться між будинком №27а, розташованому по вул. Лермонтова (дитячий садок №121) та будинком №48к, розташованому по вул. Пушкіна (школа «Ор-Авнер») з ним стався нещасний випадок - він підсковзнувся та впав на дорозі, на якій був суцільний лід, вкритий снігом, який не був оброблений протиожеледною сумішшю або посипаний піском, внаслідок чого позивач отримав травму лівої руки, що підтверджується актом № 7 про нещасний випадок невиробничого характеру від 22.01.2016 року, складений ТОВ «Дивобуд» (а.с. 13-15).

Згідно довідки КЗ «Криворізька міська лікарня №3» ДОР» від 07.03.2016 року №1952, позивач ОСОБА_1 з приводу отриманої травми перебував на лікуванні в період з 22.01.2016 року по 22.02.2016 року та йому було призначено лікування, на яке він витратив грошові кошти у розмірі 381 грн. 99 коп. (а.с. 3, 8).

Позивач звертався до органів місцевого самоврядування, а саме Виконавчого комітету Криворізької міської ради та Виконавчого комітету Центрально-Міської районної ради м.Кривого Рогу, проте відповіді щодо балансоутримувача території на якій із ним стався нещасний випадок не отримав (а.с.4,5).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок бездіяльності Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу, до адміністративно-територіальної підвідомчості якого належить провулок, на якому з позивачем стався нещасний випадок, що виразилось в неналежному утриманні території в зимовий період, позивач отримав травму, а тому саме на нього й повинен бути покладений обов'язок з відшкодування спричиненої позивачу матеріальної та моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначені права та обов'язки громадян у сфері благоустрою населених пунктів.

Зокрема, в пунктах 6, 7 ч. 1 ст. 17 даного Закону зазначено, що громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право вимагати негайного виконання робіт з благоустрою населених пунктів у разі, якщо невиконання таких робіт може завдати шкоду життю, здоров'ю або майну громадян, звертатися до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров'ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об'єктів благоустрою.

Згідно частини 2 ст. 18 цього Закону підприємства, установи, організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані утримувати в належному стані об'єкти благоустрою(їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об'єктів територію; дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів; не порушувати права і законні інтереси інших суб'єктів благоустрою населених пунктів; відшкодовувати в установленому порядку збитки, завдані порушенням законодавства з питань благоустрою населених пунктів.

Відповідно до п.3.1. Правил благоустрою в місті Кривому Розі, затверджених рішенням міської ради №4038 від 21 жовтня 2015 року (далі Правила), управління у сфері благоустрою міста здійснюють виконкоми міської ради та районних у місті ради.

Пунктами 3.6.2, 3.6.3.4 Правил передбачений обов'язок виконкому районної у місті ради, здійснювати підтримання дорожнього покриття в літній період, снігоочищення, видалення снігу, ліквідацію ожеледі - у зимовий.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач не виконав вимоги нормативних актів щодо дотримання правил благоустрою, а саме 22 січня 2016 р. не було здійснено ліквідацію ожеледі, посипанням шляхів пішохідної зони, по вул. Ладигіна по провулку, що знаходиться між будинком №27а, розташованому по вул. Лермонтова та будинком №48к, розташованому по вул. Пушкіна, внаслідок чого було завдано шкоди здоров'ю позивача.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог статті 1166 ЦК України покладено на відповідача.

Відповідачем не надано доказів, що територія на якій стався нещасний випадок із позивачем не відноситься до його відання та обслуговування, не перебуває у нього на балансі, оскільки не надано ані договору, ані іншого розпорядчого документа про закріплення, відання, балансоутримання даної території, будь-якою організацією або суб'єктами господарювання.

В силу ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 1667 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, та моральна шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вказаними нормами закону встановлені загальні підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань.

Для настання відповідальності за спричинення майнової та моральної шкоди необхідні наявність майнової шкоди, протиправне діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні.

Внаслідок недотримання відповідачем правил благоустрою та своєчасного усунення ожеледі шляхом посипки дорожнього покриття у пішохідній зоні , спричинило шкоду здоров'ю позивача, суд вірно дійшов висновку, що спричинена цим шкода підлягає відшкодуванню Виконавчим комітетом Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу, оскільки наявний та доведений факт завдання шкоди, вина, протиправна поведінка ( бездіяльність) заподіювача шкоди, безпосередній причино наслідковий зв'язок між такою поведінкою ( бездіяльність) та отриманням травми позивачем.

В силу ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідачем не доведено, що шкода, завдана здоров'ю позивача, була завдана не з вини товариства, що виключає звільнення останнього від її відшкодування.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про доведення позивачем належними та допустимими доказами розрахунковими чеками та призначеннями лікаря, що розмір витрачених ОСОБА_4 коштів становить381,99 грн., що спростовує посилання в апеляційній скарзі відповідача про не доведення розміру майнової шкоди.

Колегія суддів також погоджується з рішенням суду першої інстанції, щодо відшкодування моральної шкоди та визначеного судом розміру її компенсації, враховуючи наступне.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як роз'яснено в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вирішуючи спір, суд вірно визначив розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з глибини, характеру та обсягу моральних страждань позивача, їх тривалості, вимушених змін у звичайному житті.

Як встановлено судом, через отриману з вини відповідача травму, позивач тривалий час лікувався, переносив фізичний біль та страждання, зазнав душевних страждань через протиправну поведінку відповідача і відмову останнього від відшкодування шкоди в добровільному порядку, був позбавлений можливості вільно рухатися, що є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Тому доводи апеляційної скарги про недоведеність позивачем факту моральної шкоди є безпідставними. Колегія суддів вважає визначений судом першої інстанції розмір компенсації моральної шкоди 2000 грн., є виваженим, справедливим, таким, що відповідає перенесеним позивачем стражданням через шкоду здоров'ю та обмеженням у звичайних життєвих стосунках.

З'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями сторін, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду обґрунтоване і підтверджується матеріалами справи, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, Апеляційний суд Дніпропетровської області, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради - залишити без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 05 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 червня 2018 року.

Головуючий:

Судді: