Постанова № 74487810, 05.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/5615/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Федотова І.В.

Сорочка Є.О.

при секретарі: Архіповій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, Центрального об'єднаного управління пенсійного фонду України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління МВС України в Київській області (далі - відповідач 1), Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач 2), про: визнання протиправними дій Головного управління МВС України в Київській області стосовно відмові у наданні ОСОБА_3 довідки про заробітну плату в ІІІ зоні небезпеки зони відчуження ЧАЕС з 26 квітня 1986 року по 28 квітня 1986 року з урахуванням: збереженої заробітної плати у розмірі 29, 34 карбованці; зарплати за роботу у ІІІ зоні небезпеки у розмірі 223,68 карбованців; грошової винагороди у розмірі 200 карбованців як особі, яка брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; кратної винагороди за переопромінення у розмірі 615 карбованців, одноразової винагороди у розмірі 500 карбованців як особі, яка брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; 10.50 карбованців добових та 8.55 карбованців компенсації за час відчуження, що разом становить 1587,07 карбованців; зобов'язання Головного управління МВС України в Київській області провести перерахунок ОСОБА_3 заробітної плати за період перебування з 26 квітня 1986 року по 28 квітня1986 року у ІІІ зоні небезпеки зони відчуження ЧАЕС з урахуванням: збереженої заробітної плати у розмірі 29, 34 карбованці; зарплати за роботу у ІІІ зоні небезпеки у розмірі 223,68 карбованців; грошової винагороди у розмірі 200 карбованців як особі, яка брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; кратної винагороди за переопромінення у розмірі 615 карбованців, одноразової винагороди у розмірі 500 карбованців як особі, яка брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; 10.50 карбованців добових та 8.55 карбованців компенсації за час відчуження, що разом становить 1587,07 карбованців; зобов'язання Головного управління МВС України в Київській області видати ОСОБА_3 довідку про заробітну плату в ІІІ зоні небезпеки зони відчуження ЧАЕС з 26 квітня 1986 року по 28 квітня 1986 року з урахуванням: збереженої заробітної плати у розмірі 29, 34 карбованці; зарплати за роботу у ІІІ зоні небезпеки у розмірі 223,68 карбованців; грошової винагороди у розмірі 200 карбованців як особі, яка брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; кратної винагороди за переопромінення у розмірі 615 карбованців, одноразової винагороди у розмірі 500 карбованців як особі, яка брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; 10.50 карбованців добових та 8.55 карбованців компенсації за час відчуження, що разом становить 1587,07 карбованців; визнання протиправним дій Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у проведені ОСОБА_3 в перерахунку та осучасненні пенсії; зобов'язання Центрального об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати ОСОБА_3 та виплачувати пенсію відповідно до перерахованої заробітної плати за час роботи у ІІІ зоні небезпеки зони відчуження ЧАЕС з 26 квітня 1986 року по 28 квітня 1986 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач - ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, висновки суду, покладені в основу рішення, не відповідають обставинам справи, а також судом було неправильно застосовано норми матеріального і порушено вимоги процесуального права.

Станом на 05 червня 2018 року відповідачами не надано до суду письмових відзивів на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється учасниками справи, що позивач ОСОБА_3 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії, інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи, має право на відповідні пільги та компенсації, встановлені законодавством України .

23 листопада 2016 року позивач звернувся з зверненням до Голови ліквідаційної комісії ГУ в Київській області, в якому просив надати довідку для перерахунку пенсії з розрахунком зарплати за період з 26 квітня 1986 року по 28 квітня 1986 року в зоні відчуження - м. Прип'ять. При розрахунку зарплати просив врахувати роз'яснення Міністерства праці та соцполітики України № 03-3/1652.018.2 від 13квітня 2001 року.

Листом від 09 грудня 2016 року № 29/К-834 Головне управління МВС України в Київській області повідомило останнього, що довідки видаються відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7 на підставі довідки про підтвердження факту участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і розрахункового листа, який є первинним документом нарахування грошового забезпечення за період роботи в зоні ЧАЕС. Розрахунок проводиться виходячи із середньоденної тарифної ставки та фактично відпрацьованих днів. Так, установлено, що оплата праці працівників, зайнятих на роботах у третій, другій і першій зонах небезпеки, проводиться відповідно у чотирьох, трьох і двократному розмірах понад середньомісячну заробітну плату, виходячи з тарифної ставки (окладу), встановленої за основним місцем роботи, тобто без їх підвищення на 100%. Таким чином, довідка № 119 від 14 травня 2012 року видана Іванківським РВ правильна і підстав для видачі нової немає.

15 грудня 2016 року позивач повторно звернувся до Голови ліквідаційної комісії ГУ в Київській області з листом, в якому просив провести розрахунок заробітної плати за роботу в зоні відчуження ЧАЕС з 26 квітня 1986 року по 28 квітня 1986року.

Листом від 16 січня 2017 року № 29/К-928 Головне управління МВС України в Київській області повідомило останнього, що довідки видаються відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7 на підставі довідки про підтвердження факту участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і розрахункового листа, який є первинним документом нарахування грошового забезпечення за період роботи в зоні ЧАЕС. Розрахунок проводиться виходячи із середньоденної тарифної ставки та фактично відпрацьованих днів у зоні. Таким чином довідка № 119 від 14 травня 2012 року видана Іванківським РВ правильна і підстав для видачі нової немає.

27 січня 2017 року позивач звернувся до Голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області з зверненням, в якому просив надати йому довідку про заробітну плату в зоні відчуження ЧАЕС з 26 квітня 1986 року по 28 квітня 1986 року в ІІІ зоні небезпеки зони відчуження Чорнобильської атомної станції з урахуванням передбаченої подвійної виплати посадових окладів та окладів по спеціальним званням, у відповідь на яке отримав лист від 20 лютого 2017 року № 29/К-67 про відсутність підстав для видачі нової довідки.

Також, 27 січня 2017 року ОСОБА_3 звернувся з заявою до Подільського районного управління Пенсійного фонду України, в якій просив роз'яснити як проводиться перерахунок пенсії в разі зміни розміру заробітної плати та подачі нової довідки про заробіток в зон відчуження 1986 -1987 роках.

Листом від 02 лютого 2017 року № 217/13-167 Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України повідомило позивача, що розрахунок пенсії останньому проведено відповідно до Постанови КМУ від 23 листопада 2011 року № 1210,якою затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Вважаючи протиправними дії відповідача 1 щодо відмови видати ОСОБА_3 довідку про заробітну плату за період виконання ним службових обов'язків в зоні відчуження з 26 квітня 1986 року по 28 квітня 1986 року з урахуванням: збереженої заробітної плати у розмірі 29, 34 карбованці; зарплати за роботу у ІІІ зоні небезпеки у розмірі 223,68 карбованців; грошової винагороди у розмірі 200 карбованців як особі, яка брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; кратної винагороди за переопромінення у розмірі 615 карбованців, одноразової винагороди у розмірі 500 карбованців як особі, яка брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; 10.50 карбованців добових та 8.55 карбованців компенсації за час відчуження, що разом становить 1587,07 карбованців, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що довідка від 14 травня 2012 року № 119 відображає фактичний розмір сплачених у 1986 році сум грошового забезпечення позивача під час несення служби в зоні відчуження при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а підстави для включення інших виплат відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військоматами).

Після аварії на ЧАЕС 26 квітня 1986 року Уряд колишнього СРСР та Української РСР ухвалили рішення із грифом «таємно» щодо оплати праці осіб-ліквідаторів. Після зняття грифа «таємно» та для «службового користування» стало відомо, що при нарахуванні заробітної плати не були враховані вимоги нормативно-правових актів: розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964; постанови Ради Міністрів СРСР від 07 травня 1986 року № 524-156; розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року № 1031; постанови Ради Міністрів СРСР від 05 червня 1986 року № 655-195; постанови Ради Міністрів УРСР від 10 червня 1986 року № 207-7 та інші.

У вказаних нормативно-правових актах йде мова про умови оплати праці і матеріального забезпечення робітників підприємств, організацій і закладів, які брали участь у роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, дія яких поширюється на військовослужбовців та військовозобов'язаних запасу, яких було призвано на військові збори та які в 1986 - 1990 роках виконували роботи в зоні відчуження, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Так, пунктом 1 постанови Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 07 травня 1986 року № 524-156 «Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської атомної електростанції» передбачались виплати військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки СРСР, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, що виконують службові обов'язки в зоні Чорнобильської АЕС, посадові оклади і оклади за військовим або спеціальним званням в подвійному розмірі.

Розпорядженнями Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964-рс «Про виділення Міненерго СРСР додаткових фондів заробітної плати» дозволено керівникам міністерств і відомств, які брали участь у ліквідації аварії, за згодою представника урядової комісії проводити у виключних випадках оплату праці працівників, зайнятих роботах у III, II, I зонах небезпеки у 5, 4, 3 кратному розмірах.

Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 № 1031-рс було поширено порядок та умови підвищеної оплати праці, передбачені розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 № 964, на військовослужбовців, начальницький та рядовий склад органів внутрішніх справ.

Грошове забезпечення особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, що виконували службові обов'язки в зоні Чорнобильської АЕС, здійснювалося на підставі нормативно-правових актів МВС СРСР та МВС УРСР, зокрема, наказів МВС СРСР від 11 травня 1986 року № 0130, від 17 травня 1986 року № 0149, від 30 червня 1986 року № 0189 та інших.

Абзацом 1 пункту 1 наказу МВС СРСР від 17 травня 1986 року № 0149 «Про додаткові виплати особистому складу органів та внутрішніх військ МВС СРСР, які зайняті на роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» на виконання зазначених розпоряджень міністру внутрішніх справ Української РСР було дозволено за погодженням з головою Урядової комісії з ліквідації аварії здійснювати у виняткових випадках оплату праці робітників, службовців, а також призваних на збори військовозобов'язаних, які зайняті на особливо важливих і відповідальних роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у ІІІ зоні небезпеки - у 5-кратному розмірі у порівнянні зі встановленими чинним законодавством нормами, у II зоні - у 4-кратному розмірі, у І зоні - у 3-кратному розмірі.

Абзацом 2 пункту 1 цього наказу передбачалося у такому ж порядку і розмірах виплачувати грошове забезпечення військовослужбовцям, особам начальницького та рядового складу, що були зайняті на зазначених роботах у І - ІІІ зонах небезпеки, виходячи з посадових окладів, а особам офіцерського і начальницького складу, прапорщикам та мічманам - також окладів за військовим і спеціальним званням.

Надбавки за вислугу років та інші надбавки нараховувалися за основним місцем служби.

Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195 (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7) надано право керівникам міністерств і відомств та їх заступникам здійснювати оплату праці працівників, зайнятих на роботах у третій, другій і першій зонах небезпеки, відповідно в чотирьох-, трьох- і двократному розмірах понад середньомісячну заробітну плату, виходячи з тарифної ставки (окладу), встановленої за основним місцем роботи.

Оплата праці робітників і службовців, відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори, за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, провадилась відповідно абзацу 4 пункту 1 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195 (абз.4 п.п.1 п.1 Постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207/7) у відповідних зонах небезпеки в чотирьох-, трьох- і двократному розмірах (із врахуванням 100 % тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.

Якщо відрядженим особам за основним місцем роботи зберігали грошове забезпечення, то показник кратності для розрахунку оплати праці за роботу в зоні відчуження зменшувався на одиницю.

Таким чином, після прийняття розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964 робота працівників оплачувалась у кратному розмірі, виходячи з тарифної ставки за місцем роботи, без застосування підвищених тарифів та подвійного посадового окладу та окладу за спеціальними званнями згідно постанови Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 07 травня 1986 року № 524-156.

Отже, вказані нормативно-правові акти не застосовуються одночасно, оскільки розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964 для визначення зон небезпеки на території зони відчуження вводить нові умови оплати праці, замість попередніх, встановлених Постановою від 07 травня 1986 року № 524-156.

Нарахування грошового забезпечення за роботу в зоні відчуження військовослужбовців, рядового і начальницького складу ОВС проводилось відповідно до Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року № 1031 та листа Державного комітету УРСР з праці від 23 вересня 1986 року № 136 с «Про порядок матеріального забезпечення призваних на збори військовозобов'язаних».

Вказаними нормативно-правовими актами передбачено, що оплата фактично відпрацьованого часу (включаючи вихідні і святкові дні) у відповідних зонах небезпеки повинна проводитись виходячи із розрахункової денної тарифної ставки (посадового окладу), що враховується із тарифної ставки (посадового окладу) за даний місяць, поділеної на календарну кількість днів цього місяця.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 12 квітня 2016 року (К/800/38136/15) та в ухвалі від 21 січня 2016 року (К/800/43268/15).

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що довідка від 14 травня 2012 року № 119 відображає фактичний розмір сплачених у 1986 році сум грошового забезпечення позивача під час несення служби в зоні відчуження при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а тому підстави для включення інших виплат відсутні.

Що стосується позовних вимог про нарахування, виплату та включення у довідку про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження премії за роботу в зоні відчуження, одноразової грошової допомоги, винагороди за переопромінення, добових за час відрядження, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Виплата премії за участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС жодними нормативно-правовими актами не передбачена і могла мати місце відповідно до прийнятих у відомстві положень з питань преміювання.

Так, виплата одноразової винагороди у розмірі до 1000 руб. проводилася за рішенням голови урядової комісії з ліквідації аварії і лише тим працівникам, які відзначилися при виконанні особливо важливих і відповідальних робіт згідно розпорядження РС СРСР № 964 рс від 17 травня 1986 року та не поширювалася на працівників органів внутрішніх справ розпорядженням РМ СРСР № 1031 рс від 23 травня 1986 року.

Не була вона передбачена і розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1006-р від 25 листопада 1993 року, яким було дозволено МВС України перерахувати грошове забезпечення співробітників апарату МВС - учасників ЛНА на ЧАЕС, віднесених до категорії 1, а також тих, які отримали в 1986-1987 роках дозу опромінення в 25 бер і більше, за період роботи в зоні ЧАЕС, у кратних розмірах відповідно до зон небезпечності, де вони несли службу.

Розпорядженням РМ СРСР № 964 рс від 17 травня 1986 року було передбачено виплату особам молодшого начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ у розмірі 500 руб. лише в тому випадку, коли працівник отримує максимально допустиму дозу радіації в у зв'язку з цим не допускається для подальшої роботи у відповідних зонах небезпеки.

Пунктом 2 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС виплата добових у розмірі 3 руб. 50 коп. дозволялася за рішенням міністерств та відомств.

Таким чином, частина спірних виплат не була передбачена чинним на той час законодавством, а інші не мали обов'язкового характеру і могли здійснюватися за наявності відповідних рішень органів управління.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 У зв'язку з тим, що пенсія позивача вже була перерахована на підставі довідки № 119 від 14 травня 2012 року достовірність якої не оскаржувалась позивачем, а нова довідка для перерахунку пенсії позивач відповідачем не видавалась у зв'язку з відсутністю правових підстав для її видання, колегія суддів також вважає необґрунтованими позовні вимоги, заявлені до Центрального об'єднаного управління пенсійного фонду України.

Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

У зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Літвіна

Судді І.В. Федотов

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлено 05 червня 2018 року.