Рішення № 74487725, 28.09.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4517/17 Справа № 205/2696/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Нижний А. В. Доповідач - Бараннік О.П.

Категорія 48

28 вересня 2017 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2017 рік вересень 28 дня Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - Бараннік О.П.,

суддів - Пономарь З.М., Посунся Н.Є.,

при секретарі - Бондаренко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Третя дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним договору дарування, скасування державної реєстрації права власності, поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про припинення права на частку у спільному майні, визнання дійсним договору, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, посилаючись на те, що в період шлюбу з відповідачкою, який за рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2013 року розірвано, ними була спільно придбана квартира АДРЕСА_1 та автомобіль марки «Шевролет Лачеті», державний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску.

Посилаючись таким чином на вказані обставини, а також на те, що квартира АДРЕСА_1 та автомобіль марки «Шевролет Лачеті», державний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску, придбані за спільні кошти в період шлюбних відносин, ОСОБА_4 просив визнати за ним право власності на 1/2 частину спірної квартири та автомобіля.

У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним, в якому посилався на те, що відповідачка, в період судового розгляду його позову щодо розподілу спільного майна подружжя, 06.08.2015 року відчужила спірну квартиру шляхом її дарування ОСОБА_3 на підставі договору, посвідченого державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори Демуш Є.В., зареєстрованого в реєстрі за номером 3-636.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 вересня 2015 року справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування - об'єднані в одне провадження.

Не погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_4, у листопаді 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з зустрічним позовом, в якому посилаючись на те, що спірна квартира належала тільки ОСОБА_2, яка самостійно сплачувала за її придбання пайові внески, в той час, коли ОСОБА_4 усе життя дбав лише про себе та зловживав спиртними напоями, просили припинити право ОСОБА_4 на частку у спільній квартирі АДРЕСА_1.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2016 року визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2 в Дніпропетровську, який укладений 06 серпня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори Демуш Є.В. та зареєстрований за № 3-636. Скасовано державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_3 за № 10700065 від 06 серпня 2015 року. За ОСОБА_4 визнано право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, яка складається з : 1 - коридору, 2-житлової, 3 - туалету, 4-ванної, 5-житлової, 6-житлової, 7-кухні, 8-комори, 1-лоджиї, II-балкону, загальною площею 64, 6 кв.м., житловою площею - 36, 9 кв.м., з припиненням права власності ОСОБА_2 на таку частину. Цим же рішенням у задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відмовлено. З ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 у рівних частках стягнуто судовий збір у розмірі 732 гривні 20 копійок.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2016 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2016 року в частині задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 та стягнення з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судового збору у розмірі 732 гривень 20 копійок - скасовано. ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, скасування реєстрації права власності та визнання права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 - відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним договору дарування квартири, скасування державної реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_3 та в частині визнання за ОСОБА_4 права власності на 1/3 частину спірної квартири, просили його скасувати і у скасованій частині ухвалити нове рішення, яким зменшити частку ОСОБА_4 у спільному майні (квартирі) до 1/6 частини, припинити право ОСОБА_4 на частку у спільному майні (квартири) в цілому та визнати дійсним договір дарування, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині визначеного за ним розміру спірної квартири, на яке він має право власності, просив його скасувати і у скасованій частині ухвалити нове рішення, яким за ним визнати право власності саме 1/2 частину квартири АДРЕСА_1

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2016 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2016 року в частині поділу автомобіля залишено без змін. Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2016 року в частині поділу квартири, визнання договору дарування недійсним та скасування реєстрації права власності - скасовано і в цій частині справа передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягають задоволенню частково, а рішення суду в оскаржуваній частині - скасуванню, з послідуючим ухваленням у скасованій частині нового рішення, виходячи з наступного.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_2 з 1979 року є членом ЖБК № 278 і за період з листопада 1979 року по червень 1991 року у повному обсязі виплатила пайовий внесок у сумі 8 208 крб. за кооперативну квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22 січня 2007 року ОСОБА_2 одноособово набула право власності на вказану квартиру на підставі довідки ЖБК № 278 від 23 листопада 2006 року за № 128 та рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 2091 від 21 жовтня 1999 року.

06 серпня 2015 року ОСОБА_2 відчужила спірну квартиру на підставі укладеного з ОСОБА_3 договору дарування.

Згідно частини 1 статті 2 КпШС України, чинного на час набуття ОСОБА_2 майна (спірної квартири), майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права користування і розпорядження цим майном.

За пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» при вирішенні спорів про право власності на житловий будинок, на квартиру в житлово-будівельному або житловому кооперативі, на інші будівлі судам слід виходити з роз'яснень, які дані Пленумом Верховного Суду України у прийнятих ним постановах з цих питань. Крім цього, слід враховувати, що при повному внесенні пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового кооперативу, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, у особи, яка має право на частку в пайових внесках, виникає право власності на відповідну частку квартири, дачі, гаража чи іншої будівлі.

Крім того, у пункті 6-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 вересня 1987 року № 9 «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» роз'яснено, що відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про власність» при внесенні паю в ЖБК за рахунок коштів, одержаних внаслідок сумісної праці сім'ї члена кооперативу, паєнагромадження, а після повного внесення паю - квартира є спільною сумісною власністю членів сім'ї, якщо інше не було установлено письмовою угодою між ними.

Таким чином, визнаючи за ОСОБА_4 в порядку поділу майна подружжя право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, суд першої інстанції, не врахував того, що кожен із колишнього подружжя ОСОБА_4 має рівні права користування і розпорядження спірною квартирою, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції у цій частині не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про визнання за ОСОБА_4 права власності на 1/2 частину спірної квартири та припиненням права власності на цю частину ОСОБА_2, визнання недійсним договору дарування на 1/2 частину квартири та скасування державної реєстрації права власності спірної квартири за ОСОБА_3 на 1/2 частину спірної квартири.

При цьому, судова колегія, погоджується, що судом першої інстанції було надано належну оцінку довідці ЖБК № 278 № 109 від 28 липня 2015 року, відповідно до якої вказана довідка не є достатнім підтвердженням сплати пайового внеску виключно за рахунок особистих коштів ОСОБА_2.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, п.п. 1, 3 ст. 309, 313 - 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2016 року в оскаржуваній частині - скасувати.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири № 16 загальною площею 64,6 кв.м., житлової площею 36,9 кв.м., у житловому будинку АДРЕСА_1), яка складається з : 1-коридор, 2-житлова , 3-туалет, 4-ванна, 5-житлова, 6-житлова, 7-кухня, 8-комора, I-лоджія, II-балкон, припинивши право власності у цій частині ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 (після перейменування місто Дніпро).

Визнати недійсним договір дарування на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 (після перейменування місто Дніпро), укладений 06 серпня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори Демуш Є.В. та зареєстрований в реєстрі № 3-636.

Скасувати державну реєстрацію права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 (після перейменування місто Дніпро) за записом № 10700065 від 06 серпня 2015 року.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але на нього може бути принесена касаційна скарга протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді :