Ухвала суду № 74487302, 31.08.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6475/17 Справа № 191/1133/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Бараннік О.П.

Категорія 53/55

31 серпня 2017 року

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2017 рік серпень 31 дня Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - Бараннік О.П.,

суддів - Пономарь З.М., Посунся Н.Є.,

при секретарі - Гречишниковій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, посилаючись на те, що рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2015 року її позовні вимоги до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки з їх виплат та моральної шкоди – задоволені частково. З Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» на її користь заробітна плата у сумі 4 412 гривень 86 копійок, сума середнього заробітку за весь час затримки з виплати заробітної плати у розмірі 81 680 гривень 40 копійок та моральна шкода у розмірі 1 000 гривень.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2016 року рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2015 троку в частині стягнення середнього заробітку за час затримки з виплати заробітної плати змінено шляхом зменшення суми стягнутих коштів з 81 680 гривень 40 копійок до 16 336 гривень 08 копійок та відповідно змінена загальна сума стягнутих коштів з 87 093 гривень 26 копійок до 21 748 гривень 94 копійок.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2016 року рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2016 року скасовано, а рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2015 року – залишено без змін.

Посилаючись таким чином на зазначені обставини, а також на те, що рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2015 року відповідачем було виконано лише 30 січня 2017 року, позивачка вимушена була звернутись з даним позовом до суду, в якому просила стягнути з Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» на свою користь середній заробіток на весь час затримки, тобто з 26.05.2015 року по 30 січня 2017 року 127 571 гривню.

В уточнюючому позові позивачка просила стягнути з Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 10.06.2015 року по 30.06.2015 року, з 01.07.2015 року по 31.12.2015 року та з 01.01.2016 року по 30.01.2017 року у розмірі 125 848 гривень 32 копійок.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2017 року з Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» стягнуто суму заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати з 10 червня 2015 року по 29 січня 2017 року у розмірі 125 848 гривень 32 копійки.

В апеляційній скарзі Державне міжрайонне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас», посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, просило його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позовних вимогах ОСОБА_2 у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області вважає, що апеляційна скарга Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції – залишенню без змін.

Суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, перевірив доводи сторін та давши їм належну правову оцінку обґрунтовано, згідно з процесуальним і матеріальним законом постановив рішення, яким стягнув з Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» на користь позивачки ОСОБА_2 середній заробіток за час його затримки розрахунку при звільненні.

Доводи Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» про допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору по суті, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Відповідно рішення Верховного Суду України від 22 січня 2014 року, постановленого по справі № 6-159цс13 і яке у відповідності до положень статті 360-7 ЦПК України за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх суддів України, за змістом статі 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій частині відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Конституційний Суд України у рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у зв’язку з положеннями статті 117, 237-1 цього Кодексу роз’яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов’язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже працівник може визначати остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, невиконання рішення суду про стягнення на користь звільненого працівника недоплаченої заробітної плати є підставою для накладення на власника або уповноваженого ним органу відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, за весь період невиплати цієї заробітної плати, оскільки вимоги звільненого працівника щодо її виплати є трудовим спором і регулюються нормами трудового права.

Крім того, оскільки моментом припинення правопорушення є день фактичного розрахунку, не може бути підставою для скасування рішення суду і посилання Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» на те, що 01.04.2016 року підприємством позивачці було здійснено виплату 4 412 гривень 86 копійок.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об’ємі з’ясував права та обов’язки учасників спору, обставини справи, перевірив доводи сторін та давши їм належну правову, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313 – 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів –

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» відхилити.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2017 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але на неї може бути принесена касаційна скарга протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :