Рішення № 74487275, 17.05.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12426/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2018 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді – Бенца К.К.,

при секретарі судового засідання – Вереш А.В.

за участю

представника позивача – ОСОБА_1

позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в особі уповноваженого представника ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, третя особа ОСОБА_3 про визнання членом сім`ї померлого наймача, визнання права користування житловим приміщенням , зобов'язання укласти договір найму ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 в особі уповноваженого представника ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до виконавчого комітету Ужгородської міської ради , третя особа ОСОБА_3 про визнання членом сім`ї померлого наймача, визнання права користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою м. Ужгород, вул. Волошина, 24а/3, зобов'язання укласти договір найму. Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що ОСОБА_4 був квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1, яка перебуває у комунальній власності та в який проживав з 1972 року і до дня смерті. Позивач посилається на те, що останні десять років до дня смерті ОСОБА_4 постійно проживала у ІНФОРМАЦІЯ_1, вселилася у вказану квартиру вона як член сімї наймача ОСОБА_4 , оскільки є його двоюрідною племінницею та проживала з останнім однією сім’єю, так як інших рідних у ОСОБА_4 не має. Позивач вказує, що іншого житла не має. Окрім того вказує на те, що ОСОБА_4 за життя оформив страхове свідоцтво по страхуванню від нещасних випадків серія Я № 570016 від 03.10.1989 року в якому зазначив як “ спадкоємця” за страховою виплатою страхової суми у випадку своєї смерті позивача – ОСОБА_5, що на її думку свідчить про наявність тісних зв’язків між ними. Після смерті ОСОБА_4, відповідач звернувся до суду з позовом про виселення її із займаного приміщення. Враховуючи наведене, просить суд : визнати ОСОБА_2 членом сім`ї померлого наймача ОСОБА_4, визнати за ОСОБА_2 права користування житловим приміщенням , зобов'язати виконавчий комітет Ужгородської міської ради укласти з ОСОБА_2 договір найму спірного житлового приміщення.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позові,просила їх задовольнити. Вказала на те, що у ОСОБА_4не було ні дружини, ні дітей. Останні десять років до дня смерті ОСОБА_4 постійно проживала у ІНФОРМАЦІЯ_1, вселилася у вказану квартиру вона як член сімї наймача ОСОБА_4 , оскільки є його двоюрідною племінницею та проживала з останнім однією сім’єю, здійснювала за ним догляд, купляла ліки. Просила врахувати той факт, що ОСОБА_4 за життя оформив страхове свідоцтво по страхуванню від нещасних випадків серія Я № 570016 від 03.10.1989 року в якому зазначив як “ спадкоємця” за страховою виплатою страхової суми у випадку своєї смерті її, що на її думку свідчить про наявність тісних зв’язків між ними, а також врахувати фотознімки їх родини.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити з підстав та мотивів викладених у позові. В своїх поясненнях посилався на обставини, що викладені в позові.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, проте надав заяву через канцелярію суду 16.05.2018 року про розгляд справи у їх відсутність, в якій зазначив, що враховуючи можливе примирення учасників справи , а саме ОСОБА_2 з виконавчим комітетом Ужгородської міської ради просять розглянути справу за їх відсутності без врахування поданих відповідачем відзиву та клопотання про витребування доказів.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, проте надала заяву через канцелярію суду 16.05.2018 року про розгляд справи у її відсутність, в якій зазначила, що не заперечує проти задоволення позову.

12.03.2018 року представником відповідача через канцелярію суду подано клопотання про відкладення розгляду справи.

19.04.2018 року представником відповідача через канцелярію суду подано письмовий відзив.

19.04.2018 року представником відповідача через канцелярію суду подано клопотання.

16.05.2018 року представником відповідача через канцелярію суду подано заяву про розгляд справи у їх відсутність, в якій зазначено, що враховуючи можливе примирення учасників справи , а саме ОСОБА_2 з виконавчим комітетом Ужгородської міської ради просять розглянути справу за їх відсутності без врахування поданих відповідачем відзиву та клопотання про витребування доказів.

16.05.2018 року третя особа ОСОБА_3 через канцелярію суду подано заяву про розгляд справи у її відсутність.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача,вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов до наступного.

За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5. даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи , а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить територіальній громаді м. Ужгорода на праві комунальної власності. Основним квартиронаймачем був ОСОБА_4 , який проживав у квартирі з 16.02.1972 року і до дня смерті, що стверджується поквартирними карточками форми А і Б.

Згідно відомостей, викладених у довідці ТОВ “ Підзамок” вих. №35 від 05.04.2017 року, зазначено, що у квартирі за адресою: м. Ужгород, вул. Волошина, 24а/3 був зареєстрований і проживав до дня смерті ОСОБА_4

Згідно відомостей, викладених у довідці ТОВ “ Підзамок” вих. №23 від 15.03.2017 року, зазначено, що квартира за адресою: м. Ужгород, вул. Волошина, 24а/3 - не приватизована.

Як встановлено судом, ОСОБА_4 помер 20 вересня 2016 року, що стверджується свідоцтвом про смерть серія І –ФМ № 214931 від 22.09.2016 року.

Наймач вказаної квартири ОСОБА_4 знятий з реєстрації у зв'язку зі смертю.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 не зареєстрована, але фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 та проживала однією сім’єю із ОСОБА_4 Даний факт стверджується поясненнями позивача , письмовими поясненнями сусіда померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Як встановлено судом, ОСОБА_4 за життя оформив страхове свідоцтво по страхуванню від нещасних випадків серія Я № 570016 від 03.10.1989 року в якому зазначив ОСОБА_5 як особу , якій буде виплачена страхова сума у випадку його смерті, що на думку суду свідчить про наявність тісних зв’язків між ними.

Статтею 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

За положеннями ч.1, 2 ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, який укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

За змістом статті 64 ЖК Української РСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазна-чені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (стаття 65 ЖК Української РСР).

Вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в цьому жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Відповідно до вимог ч.1, 2 ст. 106 ЖК України повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за рані-ше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім'ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

Отже, за змістом вказаної норми закону, будь-який член сім'ї наймача, що має повну цивільну дієздатність, має право вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення. Виходячи з принципу рівності прав та обов'язків наймача та членів його сім'ї (ст. 64 ЖК), члени сім'ї заміщують наймача в договірних правовідносинах найму. Тому право вимагати зміни договору в цих випадках має будь-хто з членів сім'ї наймача, які залишились проживати у приміщенні. А судовому розгляду, зокрема, підлягають спори у випадку, якщо наймодавець або орган, який вирішує питання щодо внесення змін в договір найму, не визнає в якості члена сім'ї наймача особу, яка поставила питання про визнання її наймачем за договором, а також у випадку відмови інших членів сім'ї у згоді на зміну договору.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року № 2 (зі змінами, внесеними постановами від 10 березня 1989 року № 2, від 25.12.1992 року № 13 та від 25.05.1998 року № 15), вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи прописані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

З огляду на зазначені вимоги закону та викладені у Постанові роз'яснення, суд вказує на те, що однією з підстав задля визнання за членом сім'ї наймача права користування жилим приміщенням після смерті його наймача, є встановлення факту спільного їх проживання у цьому житловому приміщенні на день смерті наймача.

Слід звернути увагу на те, що у рішенні Конституційного суду України у справі за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», частин четвертої і п'ятої статті 22 Закону України «Про міліцію» та частини шостої статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку» (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї») від 03.06.1999 р. у справі №1-8/99 №5-рп/99, зазначено, що щодо поняття «член сім'ї» Конституційний Суд України виходить з об'єктивної відмінності його змісту від галузі законодавства, підкреслюючи при цьому, що навіть міжнародно-правовими актами не встановлено єдиних критеріїв чи поосібного переліку членів сім'ї.

З огляду на встановлені судом обставини, зважаючи на відсутність заперечень відповідача , факт спільного проживання позивача з наймачем підтверджений наявними у матеріалах справи доказами.

Таким чином посилання позивача на ті обставини, що з померлим ОСОБА_4 вони проживали як одна сім'я, вели спільне господарство, знайшло свого підтвердження в ході розгляду даної справи, що в свою чергу, дає підстав для задоволення вимоги про визнання позивача членом сім'їнаймача в розумінні положень ст. 3 Сімейного кодексу України та ч. 2 ст. 64 Житлового кодексу України.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін, та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається,виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що відповідачем не представлено суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності з а своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з мотивів викладених вище.

Керуючись ст.47 Конституції України, та ст. 29 ЦК України, ст.ст. 9,58,61,63 ЖК УРСР, ст.ст. 12,13, 258-259, 268, 272-273 ЦПК України , суд,-

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_2 ( адреса реєстрації м. Ужгород, вул. Капушанська 155/57, РНОКП НОМЕР_1 ) в особі уповноваженого представника ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради ( місце знаходження м. Ужгород, пл. Поштова 3, 88000, ЄДРПОУ 04053699) , третя особа ОСОБА_3 (адреса проживання ІНФОРМАЦІЯ_3, ) про визнання членом сім`ї померлого наймача, визнання права користування житловим приміщенням , зобов'язання укласти договір найму – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 членом сім`ї померлого наймача – ОСОБА_4.

Визнати за ОСОБА_2 право користування житловим приміщенням , а саме квартирою що знаходиться за адресою м. Ужгород, вул. Волошина, 24а/3 та зобовязати виконавчий комітет Ужгородської міської ради укласти з ним договір найму вказаного житлового приміщення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Апеляційного суду Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ужгородський міськрайонний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцятиднів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

Дата складання повного судового рішення 25.05.2018 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_8