Рішення № 74486420, 06.06.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/1491/18

РІШЕННЯ

іменем України

06 червня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області в якому просить суд:

скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13355-17 від 19 березня 2018 року на суму 4223,41 грн. заборгованості зі сплати єдиного внеску винесену відповідачем.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вимога про сплату боргу є протиправною, оскільки відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивач звільнена від сплати єдиного внеску як пенсіонер за віком.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року у справі відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у відповідності до ст. 262 КАС України.

У встановлений судом строк відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому відповідач вказує на те, що в зв'язку з наявністю недоїмки по єдиному соціальному внеску станом на 09 лютого 2018 року було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13355-17 від 19 березня 2018 року на суму 4223,41 грн., яка направлена платнику податків 22 березня 2018 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Оскільки вказана сума боргу по єдиному соціальному внеску позивачем не сплачена, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, належні та допустимі докази по справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 05 вересня 2003 року, перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії пенсійного посвідчення серії ААЗ № 152703, позивачка отримує пенсію за віком.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, на підставі статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13355-17 від 19 березня 2018 року, відповідно до якої позивачу визначено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 4223,41 грн.

Непогоджуючись з такими діями відповідача, з метою досудового врегулювання спору позивач 02 квітня 2018 року оскаржила податкову вимогу №Ф-13355-17 від 19 березня 2018 року в адміністративному порядку до вищестоящого органу.

12 квітня 2018 року листом №9329/10/22-01-17-03-15 від 10 квітня 2018 року позивачу відмовлено у задоволенні скарги з огляду на те, що суми самостійного визначення бази оподаткування єдиного внеску підприємцями - спрощенцями, які є пенсіонерами за віком підлягають сплаті на загальних підставах та не підлягають скасуванню.

Вважаючи вказану вимогу протиправною, позивачка звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Згідно із пунктом другим частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у т.ч. ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно із частиною четвертою статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсіонер – це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім’ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Умови її призначення за віком визначені статтею 26 зазначеного Закону.

З викладеного слідує, що від сплати єдиного внеску звільняються пенсіонери, пенсія яких призначена відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Оскільки позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком, то відповідно до частини сьомої статті 1 Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України і деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07 липня 2011 року №3609-VІ, ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI доповнено частиною четвертою, згідно з якою особи, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу і обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Ці зміни відповідно до частини першої розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3609-VI набули чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме, з 06 серпня 2011 року, тому нарахування сум щодо сплати єдиного внеску починаючи з серпня 2011 року є неправомірним.

Крім цього, в ході судового розгляду суду не було надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач укладала будь-які договори добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Отже, суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що до позивачки не може бути застосовано положення частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування", оскільки вказана норма прямо передбачає звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком. Також законодавець зазначеною нормою не виключає осіб, які є пенсіонерами та отримують пенсію за віком на пільгових умовах, тобто зазначений перелік обставин є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Аналогічні правові висновки наведені в ухвалах Вищого адміністративного суду України № К/9991/45538/12 від 20 вересня 2012 року, № К/9991/49213/12 від 09 жовтня 2012 року та № К/9991/78530/12 від 14 лютого 2013 року.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржувану податкову вимогу виставлено відповідачем безпідставно, а тому вона є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачка як фізична особа-підприємець, яка є пенсіонером за віком та зареєстрована платником єдиного податку, не повинна сплачувати єдиний внесок, у зв’язку з чим оскаржувана вимога про сплату боргу є протиправною та підлягає скасуванню, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 слід задоволити.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Хмельницький, Хмельницька область, 29001, код НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, Хмельницький, Хмельницька область, 29000, код 39492190) про скасування вимоги - задоволити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області від 19 березня 2018 року №Ф-13355-17.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його підписання.

Головуючий суддя ОСОБА_2