Постанова № 74485927, 05.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/1438/17

Категорія: 2.1 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого: - Яковлєва О.В.

суддів: - Крусяна А.В., Танасогло Т.М.

при секретарі - Андроновій Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства освіти та науки України про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Міністерству освіти та науки України, а саме: визнання протиправною відповідь від 05 липня 2017 року № 2.4-1599 на заяву від 02 червня 2017 року; зобов'язання повідомити позивача про результати перевірки його заяви від 02 червня 2017 та повідомити про суть прийнятого рішення; визнання протиправною бездіяльність щодо поновлення права позивача на отримання документа про вищу освіту та документа про середню освіту.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що надана Міністерством освіти і науки України відповідь на звернення позивача суперечить вимогам ЗУ «Про звернення громадян», так як повторно видані йому документи про середню та вищу освіту не відповідають рівню отриманої ним освіти.

Крім того, на думку апелянта, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки факту повернення атестату про повну загальну середню освіту до школи, так як у ньому містилась неправдива інформація.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у 1972 році ОСОБА_4 закінчив навчання у Жовтневій середній школі робітничої молоді № 1 та за результатами навчання отримав атестат про середню освіту.

Крім того, у 1981 році ОСОБА_4 закінчив навчання у Миколаївському державному педагогічному інституті ім. Белінського, за результатами навчання йому присвоєно кваліфікацію вчителя математики за спеціальністю математика та видано диплом.

При цьому, через наявність помилок у вказаних документах, позивачем повернуто останні.

Згодом, 02 червня 2017 року позивачем подано до Кабінету Міністрів України заяву про забезпечення його дублікатом диплому про закінчення у 1981 році Миколаївського державного педагогічного інституту, а також дублікатом атестату про середню освіту.

Зазначене звернення скеровано Кабінетом Міністрів України до Міністерства освіти і науки України.

В свою чергу Міністерством освіти і науки України 05 липня 2017 року надано відповідь про неможливість задоволення звернення позивача, посилаючись на ст. 34 Закону України «Про загальну освіту» та на заборону використання символіки комуністичного тоталітарного режиму, передбачену ст. 4 ЗУ «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

Крім того, Міністерство освіти і науки України зазначило, що воно позбавлено можливості затверджувати окремі зразки документів про освіту для випускників навчальних закладів Української РСР.

При цьому, вважаючи, що Міністерством освіти і науки України порушено порядок розгляду вказаної заяви, встановлений ЗУ «Про звернення громадян», позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, так як Міністерством освіти і науки України не порушено порядку розгляду звернення позивача, з огляду на наступне.

Так, ЗУ «Про звернення громадян» питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Згідно ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про звернення громадян», звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Частиною 3 вказаної статті встановлено, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Згідно ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності наданої 05 липня 2017 року відповіді на звернення ОСОБА_4 щодо забезпечення його права на отримання документа про вищу освіту та документа про середню освіту.

При цьому, варто зазначити, що згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В даному випадку, у межах поданої позивачем апеляційної скарги не ставиться питань щодо порушення встановленої ЗУ «Про звернення громадян» процедури надання відповіді на його звернення.

В свою чергу, в частині незгоди позивача зі змістом наданої відповіді, а саме неможливістю Міністерства освіти і науки України видати йому документи про середню та вищу освіту за формами, затвердженими Українською РСР, колегія суддів вважає зазначити наступне.

Так, згідно положень ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Між тим, із зібраних матеріалів у справі вбачається, що позивач неодноразово звертався до Міністерства освіти і науки України із одноманітними зверненнями про отримання документів про вищу та середню освіту за формами, затвердженими Українською РСР.

В свою чергу, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року, у справі № 814/2794/16, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року, у справі № 814/1077/17, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року, у справі № 814/1228/17, що набрали законної сили, перевірялась правомірність наданих Міністерством освіти і науки України відповідей на аналогічні звернення.

В даному випадку, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

При цьому, вказаними рішеннями встановлено, що виданий позивачу диплом із зазначенням освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста та атестат про повну середню освіту відповідали чинним на момент видачі нормативно-правовим актам, тоді як вимоги про забезпечення його документами без помилкової інформації, тобто за формами, затвердженими Українською РСР, суперечили положенням діючих нормативно-правових актів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що надана Міністерством освіти і науки України відповідь на звернення позивача відповідає вимогам ЗУ «Про звернення громадян», а як наслідок не порушує його прав.

В свою чергу, судом першої інстанції не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів після складання повного судового рішення, відповідно до вимог ст. 243 КАС України.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Крусян

Т.М. Танасогло