Постанова № 74485910, 31.05.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/249/2018(м)

266/690/15-ц

Головуючий у 1 інстанції Пантелєєв Д.Г. Єдиний унікальний номер 266/690/15-ц

Номер провадження 22ц/775/249/2018(м)

Категорія 27 Доповідач Барков В.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року м. Маріуполь

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Баркова В.М.,

суддів Биліни Т.І.,

Мальцевої Є.Є.,

секретар Брежнєв Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 січня 2018 року ухвалене в м. Маріуполі у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним, а також зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про захист прав споживача та визнання договору поруки припиненим,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2015 року позивач публічне акціонерне товариство «Банк Форум» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посилаючись на те, що 20 червня 2008 року між банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 0245/08/15-N за умовами якого останній надано кредит в сумі 23 000 доларів США для придбання нерухомості. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 цього ж дня було укладено договір поруки № 0245/08/15-N (П), згідно з яким ОСОБА_3 поручилася перед банком за виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору в повному обсязі та взяла на себе солідарну відповідальність за їх порушення.

18 червня 2012 року між ОСОБА_2 та позивачем було укладено Додатковий договір №1 до кредитного договору, за умовами якого сторони провели реструктуризацію кредитної заборгованості.

Станом на 16 травня 2015 року внаслідок неналежного виконання умов договорів відповідачі мають заборгованість за кредитним договором в сумі 19 821, 93 доларів США, яку просив суд стягнути з них солідарно разом із штрафними санкціями за договором в сумі 5 000 грн. та відшкодувати судові витрати по сплаті судового збору.

В червні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом в якому із посиланням на порушення банком при укладанні кредитного договору положень Закону України «Про захист прав споживачів» просила визнати цей договір недійсним. Посилалася на те, що під час укладання кредитного договору банком не було надано повної та достовірної інформації про сукупну вартість кредиту, не повідомив про валютні ризики, а умови договору є несправедливими та не містять положень щодо відповідальності банку за невиконання взятих на себе за договором зобов'язань. Крім того, у банка була відсутня індивідуальна ліцензія на видачу кредиту готівкою в іноземній валюті.

16 липня 2015 року до суду із зустрічним позовом також звернулася ОСОБА_3 в якому просила припинити договір поруки, оскільки про виниклу заборгованість банк її не повідомляв.

Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 січня 2018 року позовні вимоги ПАТ «Банк Форум» задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором № 0245/08/15-N в сумі 19 602, 61 долари США.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 8 485 грн. 75 коп., по 4 242 грн. 88 коп. з кожної.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду з апеляційними скаргами звернулась ОСОБА_3, просила скасувати рішення суду в частині ОСОБА_3, та задовольнити в повному обсязі зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3

06 березня 2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги в яких просили рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог банку та задоволення їх зустрічних вимог.

Апеляційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що після укладення кредитного договору вона стала мало спілкуватись з ОСОБА_2 Однак, після спливу 6-літнього строку, отримала позовну заяву з якої дізналася, що остання неналежним чином виконувала свої обов'язки за кредитним договором. Також, зазначила, що їй не відомо чи укладались між ОСОБА_2С, та ПАТ «Банк Форум» якісь додаткові угоди, чи надавались банком кредитні канікули, відстрочка, а також інші штрафні санкції або комісії.

Посилалась на те, що судом не враховані вимоги ст. 1056-1, ч. 4 ст. 559 ЦК України та п. 7 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав позивачів». Отже оскільки, ПАТ «Бан Форум» у встановлений законом строки не сповістив її про невиконання умов кредитного договору ОСОБА_2, то вважає, що вона не повинна нести ніяких зобов'язань за кредитним договором.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилалася на те, що з умовами кредитного договору вона ознайомлена не була. Суд не звернув уваги на те, що при укладанні кредитного договору банком були порушенні вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» та вимоги правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупної суми кредиту, затверджених постановою НБУ від 10.05.2007 року за №168. Також банк не надав інформаційний лист, графік погашення заборгованості.

Зазначала, що регулярно сплачувала кредит до 03 грудня 2013 року та після виникнення заборгованості неодноразово просила банк застосувати кредитні канікули, відстрочку та Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», згідно з яким, від час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитним договором.

Суд не врахував, що банк в порушення вимог законодавства надав кредит в іноземній валюті, в той час коли вона надавала документи про отримання заробітної плати в національній валюті, що суперечить вимогам ст. 99 Конституції України, ч. 1 ст. 254, ст. 533 ЦК України, ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», а також положенням Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».

Вказала, що заборгованість почала утворюватися лише після 03 грудня 2013 року, оскільки змінився курс долару США а заробітна плата не зросла, однак банк не зробив ніяких пільг для погашення кредиту та не попередив про валютні ризики при укладанні договору.

Сторони в судове засідання апеляційного суду повторно не з'явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином під розписку та судовим повістками (а.с. 214, 216, 217), тому суд відповідно до положень ст. 372 ЦПК України розглянув справу без їх участі без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 червня 2008 року між АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 0245/08/15-N за умовами якого останній надано кредит в сумі 23 000 доларів США строком до 20 червня 2033 року зі сплатою 13% річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, банк уклав з ОСОБА_3 договір поруки від 20 червня 2008 року за № 0245/08/15-N (П)

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16 червня 2014 р № 49 почато ліквідацію ПАТ «Банк Форум» з 16 червня 2014 р. та з 19 січня 2015 р. рішенням № 10 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» призначено ОСОБА_4 (а.с. 5, 6).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи з наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідачів за кредитним договором станом на 16 лютого 2015 року становить 19 821,93 доларів США, яка складається з: суми заборгованості по поверненню кредитних коштів - 18 971,25 доларів США; суми заборгованості за процентами - 631,36 доларів США, пені - 219, 32 доларів США та штрафу 5000 грн.

Крім того, відповідно до положень ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом, ОСОБА_2 вказувала на порушення банком положень ч. 2, а. 6 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки перед укладанням кредитного договору його не було повідомлено про інформацію щодо кредитних умов, а до кредитного договору не були включені детальний розпис загальної вартості кредиту та значення його абсолютного подорожчання. Наявність цих обставин, на її думку, свідчить про використання нечесної підприємницької практики та введення її в оману через що вона не могла здійснити свідомий вибір при укладенні кредитного договору.

Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Також відповідно до частин 1, 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набуття ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням НБУ щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набуття цим актом чинності та припиняється з утратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, підчас дії якого вони настали або мали місце.

Частиною 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, чинній на час укладення спірного кредитного договору, встановлено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Відповідно до а. 5 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, чинній на час укладення спірного кредитного договору, у договорі про надання споживчого кредиту необхідно було зазначати серед іншого детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача.

За положеннями ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», в зазначеній редакції, нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

У позовній заяві та апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказала, що банк, не надавши передбачену законодавством інформацію при укладенні договору, мав намір ввести її в оману стосовно загальної ціни кредиту.

Проте з такими доводами погодитися не можна, оскільки детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням реальної процентної ставки, абсолютного значення подорожчання кредиту, виду, предмету та вартості супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань вказані у графіку сплати та повернення кредиту з яким ОСОБА_2 була ознайомлена про що свідчить її особистий підпис (том 2 а.с. 72).

Також не можна погодитися і з доводами скарги ОСОБА_2 щодо незаконності видачі їй кредиту в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 3 ст. 533 ЦК України встановлено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №4 «Про судове рішення у цивільній справі»).

Згідно з ч.ч. 1 і 2 ст. 5, ч. 1 ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Під час вирішення справи судом першої інстанції установлено, що укладаючи з ОСОБА_2 кредитний договір, ПАТ «Банк Форум» діяло на підставі виданої Національним банком України банківської ліцензії № 62 від 03 грудня 2001 року, якою передбачено право на виконання банківських операцій, визначених ст. 47 Закону «Про банки і банківську діяльність», а також на підставі дозволу № 62-3 від 10 червня 2005 року, яким передбачено право здійснення валютних операцій, в тому числі операцій щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України (а.с. 93-100).

За таких обставин суд першої інстанції, установивши, що зобов'язання за кредитним договором виражено в іноземній валюті - доларах США; банк, видаючи кредит в іноземній валюті, діяв на підставі отриманого в установленому порядку дозволу; ОСОБА_2 отримала кредит і в подальшому здійснювала його погашення у визначеній договором валюті, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для виконання останньою своїх обов'язків за договором в іноземній валюті.

Також не можна погодитися і з доводами скарги ОСОБА_2 щодо несправедливості умов кредитного договору, оскільки немає підстав вважати, що положення оспорюваного кредитного договору дійсно є несправедливими, а їх оцінка надана відповідачкою, є суто суб'єктивною та випливає з її особистої зацікавленості як сторони договору у зменшенні своїх грошових зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 ЦК України).

З пункту 4.1 договору поруки вбачається, що порука припиняється за цим договором з припиненням зобов'язання (том 1 а.с. 20).

Таким чином, у договорі поруки не встановлено строк її дії відповідно до статті 252 ЦК України, а тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 цього Кодексу про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, сплив цього строку припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків.

У кредитному договорі строк виконання основного зобов'язання визначений строком повного погашення кредиту яким є 20 червня 2033 року (п. 1.2 кредитного договору № 0245/08/15-N, том 1 а.с. 13-14).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року (справа № 6-106цс14), за змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. У разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за основним договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. За умови пред'явлення банком боржнику й поручителю вимог про дострокове виконання зобов'язання з повернення кредиту змінюється в односторонньому порядку строк виконання основного зобов'язання й порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя протягом шести місяців від зміненої дати виконання основного зобов'язання.

Належних та допустимих доказів тому, що банк в односторонньому порядку змінив строк виконання основного зобов'язання пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом до звернення до суду із позовом, матеріали справи не містять, а тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 є безпідставними.

Враховуючи вищенаведене, приведені в апеляційних скаргах доводи висновки суду першої інстанції не спростовують і зводяться до незгоди з висновками суду.

З інших підстав рішення суду першої інстанції не оскаржується.

З урахуванням зазначеного та вимог закону апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення відповідає встановленим обставинам справи, положенням закону і підстав для його скасування чи зміни не має.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 січня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 05 червня 2018 року.

Судді В.М. Барков

Т.І. Биліна

Є.Є. Мальцева