Постанова № 74485743, 06.06.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 227/281/15-ц Номер провадження 22-ц/775/814/2018

Головуючий у 1 інстанції: Любчик В.М.. Єдиний унікальний номер 227/281/15-ц

Суддя - доповідач: Краснощокова Н.С. Номер провадження 22-ц/775/814/2018

Категорія: 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Краснощокової Н.С.,

суддів: Дундар І.О., Азевича В.Б.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.,

представника заінтересованої особи ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмуті Донецької області цивільну справу № 227/281/15-ц

за скаргою ОСОБА_2, заінтересовані особи: Авдіївський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» на рішення та дії державного виконавця

за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Авдіївського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на ухвалу Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 березня 2018 року (суддя Любчик В.М.),

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із даною скаргою.

В обґрунтування скарги послався на те, що він має борг по виплаті кредиту в ПАТ «Приватбанк», з його пенсії та регресних виплат проводяться утримання у розмірі 20% доходів.

11.01.2018 року при намірі отримати кошти він виявив, що отримання грошових коштів з пенсійної картки заблоковано, картка для отримання регресних виплат у зв'язку із втратою працездатності також була заблокована. Він звернувся за поясненнями до державного виконавця та дізнався, що на його рахунки накладено арешт, а його автомобіль «Шкода» державний номер НОМЕР_1, яким він користується, оголошено у розшук. На його пояснення про відсутність необхідності арешту автомобіля через перебування його у заставі та неможливість відчуження він отримав відмову державного виконавця у знятті арешту з майна. Письмова заява, подана ним 11.01.2018 року до начальника Авдіївського міського відділу ДВС щодо прийняття заходів до розблокування грошових карток та зняття арешту з майна була відхилена, у відповіді від 22.01.2018 року йому роз'яснено, що арешт з рахунків та автомобіля може бути знято тільки за судовим рішенням. Вважає дії державного виконавця щодо винесення постанов про арешт коштів боржника та про оголошення транспортного засобу у розшук протиправними, оскільки він поставлений у становище, яке унеможливлює його існування. Розшук автомобіля оголошено з невизначених причин, він являється інвалідом 1 групи, йому необхідна постійна стороння допомога, автомобіль постійно знаходиться у його користуванні та є необхідним для життя засобом його пересування, у тому числі за допомогою автомобіля він має змогу добиратись до лікарні та обласної МСЕК. Автомобіль перебуває у банківській заставі та не може бути відчуженим. Ніякої необхідності оголошувати автомобіль у розшук немає, бо він не має змоги обходитись без автомобіля і державному виконавцю про це відомо. Незаконними є також дії державного виконавця щодо арешту рахунків, оскільки на них поступають соціальні виплати, з яких вже проводяться стягнення. З причин арешту коштів він не має можливості користуватись грошовою карткою та забезпечувати себе необхідними ліками, тощо, після стягнення 20% від суми доходу решті доходів повинна залишатись йому для життя. Просив визнати неправомірними дії державного виконавця щодо арешту коштів на рахунках та щодо оголошення у розшук майна у виконавчому провадженні №54342060 та скасувати постанови державного виконавця від 11.12.2017 року про арешт коштів на рахунках НОМЕР_2 та НОМЕР_3 та від 26.09.2017 року про оголошення у розшук майна боржника.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 березня 2018 року скаргу задоволено частково. Визнано дії державного виконавця Авдіївського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_3 неправомірними та зобов'язано скасувати постанову від 11.12.2017 року, про арешт коштів на рахунках боржника № НОМЕР_4, № НОМЕР_5 по виконавчому провадженню № 54342060 та постанову від 26.09.2017 року про оголошення в розшук майна боржника. В решті вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить скасувати ухвалу та відмовити заявнику у задоволенні скарги. Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Визнаючи дії державного виконавця неправомірними суд не конкретизував, які саме норми закону були ним порушені. Державному виконавцю не було відомо про місцезнаходження транспортного засобу боржника, тому він у відповідності до ч.3 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про арешт майна боржника, яку передав на виконання до органів поліції. Перебування автомобіля в заставі та використання його боржником як єдиного засобу пересування через наявність інвалідності не свідчить про неможливість оголошення автомобіля у розшук чи про накладення на май но арешту. Твердження суду про те, що після виявлення автомобіля державний виконавець мав прийняти постанову про зняття розшуку є помилковим. Розшук припиняється у разі виявлення автомобіля, оскільки від органів поліції на адресу державного виконавця не надходило жодних повідомлень про те, що автомобіль розшуканий та поставлений на спеціальний майданчик, неможливо вважати спірний автомобіль таким, що виявлений, а отже відсутні підстави для зняття майна з розшуку. Скасування постанови про оголошення майна у розшук та зняття розшуку у зв'язку із виявленням майна не є тотожними поняттями. Суд зобов'язав державного виконавця скасувати винесену ним законну постанову про оголошення майна у розшук, мотивуючи своє рішення виявленням майна, що за достатніх підстав мало би своїм наслідком не скасування постанови про розшук майна, а ухвалення постанови про припинення розшуку. Постанова про арешт коштів на рахунках, відкритих у АТ «Ощадбанк» також винесена державним виконавцем відповідно до вимог закону. Згідно із ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається у першу чергу на кошти боржника, у тому числі на рахунках у банках та інших фінансових установах. Державний виконавець виявив у боржника кошти на рахунках, відкритих у банківській установі та виніс постанову про накладення арешту на кошти. Статтею 73 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вичерпний перелік коштів, на які не може бути звернено стягнення, кошти, отримані у якості пенсії, регресних виплат, а тим більше інші особисті кошти не відносяться до коштів, на які не може бути звернено стягнення під час виконання рішення суду. Стаття 52 Закону України «Про виконавче провадження» застосована судом помилково, оскільки стосується звернення стягнення лише на кошти та майно боржника - юридичної особи або ж фізичної особи - підприємця, частина 2 ст. 50 цього Закону, яка встановлює обмеження на відрахування з пенсії не більше, ніж 20% також застосована помилково, оскільки арешт коштів на рахунках та відрахування з пенсії є явно не тотожними поняттями та обмеження на відрахування з пенсії у жодному разі не є обмеженням на можливість звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника, навіть якщо ці кошти повністю або частково складаються з раніше отриманих боржником пенсійних виплат.

У апеляційній скарзі Авдіївський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області просить скасувати ухвалу суду та відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_2. Зазначає, що при прийнятті ухвали судом не враховано приписи Закону України «Про виконавче провадження» та не в повному обсязі вивчені і взяті до уваги матеріали справи за виконавчим провадженням, копії якого, завірені належним чином, були направлені суду разом із запереченням на скаргу. Скасування постанови про накладення арешту на рахунки суд мотивував тим, що ч.2 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» забороняється звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання. У частині третій цієї статті вказано, що банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. У матеріалах виконавчого провадження міститься відповідь банку, що надійшла на адресу Авдіївського міського відділу ДВС 11.01.2018 року про те, що постанову державного виконавця прийнято до виконання та накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках боржника ОСОБА_2, відмітка про відношення зазначених рахунків до рахунків із спеціальним режимом використання відсутня. Крім того, із листа - відповіді АТ «Ощадбанк» на вимогу державного виконавця, де містилась інформація про наявність у боржника ОСОБА_2 грошових рахунків, залишок коштів на них та із доданої виписки обігу грошових коштів за період з 09.05.2017 року по 09.11.2017 року стало відомо, що окрім пенсійних виплат на рахунок НОМЕР_2 надходять грошові кошти іншого характеру та у сукупності оборот грошових коштів за вказаний період становив 97 799,30 грн., що свідчить про умисне ухилення ОСОБА_2 від сплати у повному обсязі суми заборгованості за рішенням суду при наявності достатніх коштів для погашення заборгованості за виконавчим документом та про використання даного рахунку не тільки для отримання коштів пенсійного забезпечення. Суд зазначив, що Авдіївським відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області за постановою Авдіївського міського відділу ДВС від 25.07.2017 року накладено стягнення на страхові виплати ОСОБА_2 і на підставі того, що з вказаних виплат вже проводиться стягнення ОСОБА_2 наполягає на знятті арешту з рахунків. Однак, статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що стягнення за виконавчими документами звертається у першу чергу на кошти боржника, у тому числі на рахунках у банках та інших фінансових установах, а у п.5 цієї статті вказано, що звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника, який має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати у першу чергу. Статтею 59 ч.4 вказаного Закону визначені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, таких підстав не встановлено. Статтею 73 вказаного Закону визначений перелік коштів, на які не може бути звернено стягнення, кошти на рахунках ОСОБА_2 до таких не відносяться. Постанова про оголошення розшуку майна боржника від 26.09.2017 року винесена на підставі законодавства України, дії державного виконавця направлені на своєчасне та повне фактичне виконання судового рішення, тому підстав для скасування постанов немає.

В засіданні апеляційного суду представник заінтересованої особи ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 підтримувала апеляційні скарги та наполягала на їх задоволенні.

Інші учасники справи в засідання апеляційного суду не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені, що підтверджено розписками про вручення поштових відправлень - судових повісток.

Згідно із ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника заінтересованої особи ОСОБА_1, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що заочним рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27.04.2015 року у цивільній справі №227/281/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 51 004,80 гривень (а.с.40 - 41).

На виконання вказаного рішення Добропільським міськрайонним судом Донецької області 10.06.2015 року був виданий виконавчий лист №227/281/15-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 51 004,80 гривень.

15.09.2017 року державним виконавцем Авдіївського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області винесено постанову про прийняття виконавчого провадження №54342060 з примусового виконання вказаного виконавчого листа (а.с.54).

Постановою вказаного державного виконавця від 25.10.2017 року звернено стягнення на доходи боржника ОСОБА_2, що отримує дохід у Авдіївському відділенні Фонду соціального страхування України в Донецькій області, постановлено здійснювати відрахування із доходів боржника на користь стягувача у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 51 004,80 грн. та виконавчого збору у розмірі 5100,48 грн. і витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 105 грн. (а.с.112-113).

Згідно відповіді Авдіївського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області від 08 листопада 2017 року, за постановою Авдіївського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області на виплати ОСОБА_2 накладено стягнення: на страхові виплати в сумі 860,54 гривень, на сторонній догляд в сумі 320,00 гривень, на побутовий догляд в сумі 160,00 гривень (а.с.16).

У скарзі ОСОБА_2 вказував, що із його пенсії також здійснюються відрахування у розмірі 20% доходу, проти чого державний виконавець не заперечував.

На вимогу державного виконавця від 19.10.2017 року щодо надання інформації про наявність рахунків та стан рахунків боржника, залишок коштів рахунків, руху коштів та операції за рахунками боржника, інформації про договори боржника про зберігання цінностей щодо боржника ОСОБА_2 філією Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк» надано відповідь про наявність грошових рахунків та залишок коштів на них: № НОМЕР_4 - 03,73 грн., № НОМЕР_5 - 45,00 грн. (а.с.99).

11 грудня 2017 року державним виконавцем Авдіївського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_3 винесено постанову про арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках № НОМЕР_4, № НОМЕР_5 та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, 56 210,28 грн.( а.с.97,98).

26 вересня 2017 року державним виконавцем Халіман Ю.І. винесено постанову про розшук майна боржника, а саме оголошено у розшук автомобіль SKODA SUPERB AMBITION, номерний знак НОМЕР_1, що належить боржнику ОСОБА_2, витрати, пов'язані із розшуком, стягнути з боржника (а.с.119,120).

11 січня 2018 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до начальника Авдіївського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про зняття арешту з рахунків для отримання регресу та пенсійного забезпечення, зазначивши, що з його доходів у вигляді пенсії та регресної виплати проводиться утримання 20% доходів, арешт рахунків призвів до неможливості забезпечення його санітарними прожитковими мінімумами (а.с.14).

У відповіді на вказану заяву в. о. начальника Авдіївського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області повідомив ОСОБА_2 про те, що зняття арешту з коштів можливе після закінчення виконавчого провадження згідно ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» або у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна (коштів) боржника (а.с.15).

Звернувшись із скаргою у даній справі ОСОБА_2 посилався на протиправність дій державного виконавця, оскільки розшук автомобіля оголошено з невизначених причин, автомобіль постійно знаходиться у його користуванні, арешт коштів на його рахунках призвів до неможливості отримувати пенсію та виплати по відшкодуванню втрати працездатності.

Задовольняючи скаргу частково та визнаючи дії державного виконавця неправомірними і зобов'язуючи державного виконавця скасувати постанови про арешт коштів на рахунках боржника та про оголошення у розшук майна боржника суд обґрунтовано виходив із встановлених у справі фактичних обставин та дотримався вимог матеріального і процесуального закону.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 вказаного Закону визначені засади виконавчого провадження, зокрема, передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ст. 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно із ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу.

Згідно із ст. 1936 Закону № 1404-VIII боржник зобов'язаний 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Згідно з частинами 3, 4 ст. 36 Закону № 1404-VIII у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання поліцією. Тимчасове затримання та зберігання поліцією на спеціальних майданчиках чи стоянці виявленого за результатами розшуку транспортного засобу боржника здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розшук транспортного засобу боржника припиняється в разі його виявлення, про що виконавцем не пізніше наступного робочого дня виноситься постанова про зняття майна з розшуку. Витрати, пов'язані з розшуком майна боржника та його зберіганням стягуються з боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 48 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Прийнявши до виконання виконавче провадження №54342060 15 вересня 2017 року, державний виконавець 26 вересня 2017 року виніс постанову про розшук автомобіля боржника ОСОБА_2, як вказано у мотивувальній частині постанови: «з метою фактичного виконання виконавчого документу та у зв'язку з відсутністю відомостей про місцезнаходження автотранспорта, належного боржнику».

Під час розгляду даної скарги державним виконавцем не надано доказів того, що боржник приховував відомості про місцезнаходження автомобіля, що він не з'явився на вимогу виконавця, ухилився від подачі декларації про доходи та майно боржника, тощо.

У письмовому запереченні на скаргу державний виконавець зазначає, що при прийнятті матеріалів виконавчого провадження було здійснено запит державного виконавця до Територіального сервісного центру №1444 регіонального сервісного центру МВС України в Донецькій області про наявність у боржника транспортних засобів, що зареєстровані за боржником, отримано відповідь про те, що у боржника на праві власності є транспортний засіб та на підставі цього, керуючись ч.3 ст. 36 та ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та постанову про розшук майна боржника (а.с.51).

Тобто, постанова про розшук автомобіля була винесена у зв'язку із отриманням відповіді про його наявність у боржника на праві власності, а не у зв'язку із тим, що виникла необхідність розшуку через відсутність відомостей про те, де знаходиться автомобіль.

Безпідставний розшук автомобіля, його тимчасове затримання та зберігання поліцією на спеціальних майданчиках чи стоянці та стягнення у наступному з боржника витрат, пов'язаних із розшуком майна боржника та його зберіганням недоцільне за умови, що боржник не приховує автомобіль та користується ним і доказів зворотного державним виконавцем не надано.

Тому суд обґрунтовано частково задовольнив скаргу ОСОБА_2 та визнав неправомірними дії державного виконавця щодо винесення постанови про оголошення розшуку автомобіля боржника.

Визнаючи неправомірними дії державного виконавця в частині винесення постанови про арешт коштів боржника на його рахунках № НОМЕР_4, № НОМЕР_5 у АТ «Ощадбанк» суд обґрунтовано виходив із того, що на вказані рахунки зараховуються пенсійні виплати, матеріальна допомога та виплати Фонду соціального страхування, що виплачуються ОСОБА_2 у зв'язку із трудовим каліцтвом та арешт цих рахунків призвів до позбавлення заявника засобів для існування.

Доводи апеляційних скарг державного виконавця та заінтересованої особи про те, що на рахунок № НОМЕР_4 надходили інші кошти, ніж пенсійні виплати, та що кошти, отримані у якості пенсії, регресних виплат не відносяться до коштів, на які не може бути звернено стягнення відповідно до ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження» не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки встановлено та не заперечується сторонами, що внаслідок арешту рахунків ОСОБА_2 взагалі позбавлений права на отримання пенсії та виплат, пов'язаних із трудовим каліцтвом, що суперечить засадам справедливості, неупередженості та об'єктивності, відповідно до яких повинно здійснюватись виконавче провадження.

У разі виявлення приховування боржником доходів з метою ухилення від виконання рішення до боржника можуть бути застосовані передбачені законом заходи, однак, позбавлення можливості розпоряджатись пенсією та виплатами, пов'язаними із трудовим каліцтвом у повному обсязі не є заходом, співмірним з метою примусового виконання рішення.

Обґрунтованим є довід скарги державного виконавця про помилкове посилання суду на ст. 52 Закону № 1404-VIII, якою врегульовані особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи - підприємця, однак, за наявності підстав для визнання неправомірними дій державного виконавця щодо винесення постанов про арешт коштів на рахунках божника та про оголошення розшуку автомобіля боржника помилкове посилання суду на вказану норму закону не є підставою для скасування ухвали.

З огляду на викладене, ухвала суду про часткове про задоволення скарги є вірною.

Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Авдіївського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області залишити без задоволення.

Ухвалу Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Н.С. Краснощокова

Судді: І.О. Дундар

В.Б. Азевич

Повний текст постанови складено 06 червня 2018 року.

Суддя: Н.С. Краснощокова