Постанова № 74485684, 06.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року м. Київ №823/1263/18

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Губської О.А.,

Троян Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року (суддя Гаращенко В.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, ліквідаційної комісії УМВС у Черкаській області про визнання дій, бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року ОСОБА_2 звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, ліквідаційної комісії УМВС у Черкаській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Черкаській області від 19.02.2018 №344 о/с в частині звільнення позивача з ОВС в запас збройних сил України за п. 64 «Г» (через скорочення штатів) Положення;

- зобов'язати відповідачів поновити позивача в ОВС на рівнозначній посаді, а за відсутності такої посади на іншу посаду;

- зобов'язати відповідачів виплатити середній заробіток на час вимушеного прогулу;

- стягнути з відповідачів на користь позивача грошову суму в розмірі 16222 грн., за невикористані відпустки за 2016-2017 роки;

- стягнути з відповідачів на користь позивача грошову суму в розмірі 8759 грн. 88 коп. за час вимушеного прогулу з 28.12.2017 по 19.02.2018;

- стягнути з відповідачів одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення по вислузі 16 років, 03 місяців, 28 днів;

- стягнути з відповідачів матеріальну допомогу на оздоровлення на 2016-2017 в сумі 9733 грн.;

- стягнути з відповідачів моральну шкоду на користь позивача в сумі 10000 грн.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху, оскільки п. 3 ч.5. ст. 160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначається ціна позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, а всупереч даній нормі, позивач просить стягнути 10000 грн. моральної шкоди з відповідача, проте жодних доказів та розрахунку вказаної суми суду не надає, також не обґрунтовує чим саме завдана моральна шкода.

Разом з тим, в ухвалі Черкаського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року зазначено, що позивачем в позовній заяві визначено відповідачами Міністерство внутрішніх справ України та ліквідаційну комісію УМВС у Черкаській області, проте всупереч наведеній нормі Закону, позивачем не обґрунтовано зміст позовних вимог і не викладено обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги щодо кожного з відповідачів.

Крім того, пунктами 4,6,7 прохальної частини позовної заяви позивач просить стягнути з відповідачів виплати, які здійснюються при звільненні, що в свою чергу не відповідає меті заявленого позову в частині поновлення на посаді.

На виконання вимог ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року про залишення позовної заяви без руху, позивачем подано заяву про усунення недоліків, до якої додано уточнену позовну заяву.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року позовну заяву повернуто ОСОБА_2.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в якій просить скасувати ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року і направити справу №823/1263/18 до суду першої інстанції для продовження розгляду (відкриття провадження).

Від відповідачів відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Черкаського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року - скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, з наступних підстав.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, судом першої інстанції зроблено висновок про необхідність повернення позовної заяви, оскільки позивач у встановлений судом строк, не виконав вимоги ст. 169 КАС України та не в повному обсязі усунув вказані в ухвалі Черкаського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року недоліки, а саме: не сформував самостійних позовних вимог до Міністерства внутрішніх справ України.

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з даним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленими статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

Згідно ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно уточненої позовної заяви, ОСОБА_2 зазначено відповідачем Міністерство внутрішній справ України; в позовній заяві просить, зокрема, поновити його в ОВС України на рівнозначній посаді, а за відсутності такої посади на іншій посаді, стягнути з відповідачів середній заробіток за час вимушеного прогулу.

На думку колегії суддів, беручи до уваги завдання суду забезпечити розгляд і вирішення справи в розумний строк, суд може не залишати позовну заяву без руху, якщо недоліки є неістотними, можуть бути усунуті в процесі підготовки справи до судового розгляду і не впливають на оцінку обставин, які є підставою для відкриття провадження у справі.

Згідно частини третьої статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Відповідно до ч. 7 ст. 48 КАС України заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Тому, такі недоліки як не сформування самостійних позовних вимог до одного з відповідачів не можуть бути підставою для залишення позовної заяви без руху, оскільки вони не перешкоджають відкриттю провадження.

Разом з тим, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що в уточненій позовній заяві такий конкретизував свої вимоги до відповідача - Міністерства внутрішній справ України, а саме: в першому абзаці третьої сторінки уточненої позовної заяви зазначено, що всі повноваження ліквідаційної комісії переходять до Міністерства внутрішніх справ України, при цьому МВС є розпорядником коштів та центральним органом виконавчої влади, відповідно до Положення про МВС України. Також вказує, що не погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо того, що підставою для повернення позовної заяви вказано безпідставне (на думку суду) посилання на те, що позивач перебував в кадрах МВС, а не в кадрах ліквідаційної комісії, оскільки вирішення даного питання не віднесено до питань, які вирішує суддя під час відкриття провадження.

Колегія суддів вважає, що дане питання підлягало вирішенню під час підготовчого провадження, а відтак, приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не врахував вищенаведене та необґрунтовано повернув позовну заяву.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.

З тексту ст. 6 Конвенції прямо випливає, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975р., ЄСПЛ дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід'ємне право особи на доступ до суду.

Таким чином, зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Відповідно до вимог ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що позивач фактично був позбавлений гарантованого Конституцією України, законами та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права на доступ до правосуддя, що полягає у безперешкодному отриманні судового захисту.

Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи, що доводи позивача викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції, що містяться в оскаржуваній ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2018 року, колегія суддів вважає за необхідне таку ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року скасувати, а справу направити до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.Ю.Ключкович

Судді О.А. Губська

Н.М. Троян