Постанова № 74485651, 06.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/3634/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О.І.,

суддів - Заверухи О.Б., Качмара В.Я.,

з участю секретаря судового засідання - Федчук М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 січня 2018 року у справі за позовом Виконавчого комітету Тернопільської міської ради до головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області Наконечної Ірини Валеріївни, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про скасування постанов,-

суддя в 1-й інстанції - Мірінович У.А.,

час ухвалення рішення - 12.01.2018 року, 16:18 год.,

місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення - 12.01.2018 року,

в с т а н о в и в :

Позивач - виконавчий комітет Тернопільської міської ради звернувся в суд з позовом до відповідача - головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області Наконечної І.В., в якому просив скасувати постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження по ВП №50322959 від 19 жовтня 2017 року.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року, за згодою позивача замінено відповідача - головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Наконечну І.В. на належного відповідача - відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 січня 2018 року позов задоволено частково. Скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області Наконечної І.В. про стягнення виконавчого збору від 19 жовтня 2017 року, винесену у виконавчому провадженні ВП №50322959. У задоволенні позовних вимог щодо скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області Наконечної І.В. про стягнення з боржника витрат, винесену у виконавчому провадження ВП №50322959 від 19 жовтня 2017 року відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що державний виконавець при винесенні постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого збору, діяв в межах повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження», яким визначено умови і порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Зазначає, що виконавець зобов'язаний вживати всіх заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, тому оскаржувані постанови є правомірними. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити.

Відповідач - виконавчий комітет Тернопільської міської ради подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що ним виконано рішення суду, оскільки на виконання виконавчого листа №607/11303/14-ц, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 30 грудня 2015 року, громадською комісією з житлових питань при виконавчому комітеті Тернопільської міської ради 29 березня 2016 року сім'ю ОСОБА_2 у складі двох осіб було включено в позачерговий список на одержання жилих приміщень під порядковим номером 361, про що 08 квітня 2016 року листом №1396/08 було повідомлено відповідача, а тому вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновку про невиконання позивачем зазначеного рішення суду, внаслідок чого протиправно виніс оскаржені постанови. Крім того, зазначає, що питання щодо надання житла позивач зобов'язаний вирішувати з урахуванням черговості, відповідно до вимог Житлового кодексу Української РСР від 30 червня 1983 року №5464-X, не порушуючи права та інтереси інших осіб, які також перебувають на позачерговому списку при виконавчому комітеті Тернопільської міської ради. Разом з тим, зазначає, що відповідач протягом двохмісячного терміну з дати винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не провів жодних виконавчих дій щодо виконання позивачем рішення суду. Вважає, що сплив строку для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Представник позивача - ОСОБА_3 у судовому засіданні не погодилася з доводами апеляційної скарги, і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Представник відповідача (апелянта) в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у його відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржуване рішення скасувати з таких підстав.

Ч.2 ст.308 КАС України передбачає, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 лютого 2016 року відповідач виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №50322959 на підставі виконавчого листа № 607/11303/14-ц, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 30 грудня 2015 року, в якій зобов'язано виконавчий комітет Тернопільської міської ради позачергово надати ОСОБА_2 та ОСОБА_4 двохкімнатну благоустроєну квартиру, яка має відповідати санітарним та технічним вимогам, у зв'язку із обвалом житлового будинку. Боржника зобов'язано виконати рішення суду протягом семи днів з моменту винесення постанови.

На виконання зазначеного виконавчого листа №607/11303/14-ц громадською комісією з житлових питань при виконавчому комітеті Тернопільської міської ради 29 березня 2016 року сім'ю ОСОБА_2 у складі двох осіб включено в позачерговий список на одержання жилих приміщень під порядковим номером 361, про що 08 квітня 2016 року листом №1396/08 повідомлено відповідача.

19 жовтня 2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області Наконечною І.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, 19 жовтня 2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області Наконечною І.В. винесено постанову про стягнення з боржника - виконавчого комітету Тернопільської міської ради виконавчого збору у розмірі 12800 грн. та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 100 грн. у виконавчому провадженні ВП №50322959.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для стягнення виконавчого збору, оскільки судове рішення державним виконавцем виконано не було. Державний виконавець не вчинив будь-яких дій, які б свідчили про реалізацію заходів примусового виконання рішення, передбачених ст.10 Закону України «Про виконавче провадження». Разом з тим, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 квітня 2015 року може бути виконане лише боржником, а державний виконавець не може без участі боржника в примусовому порядку виконати дане рішення. Щодо позовної вимоги в частині скасування постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження по ВП №50322959 від 19 жовтня 2017 року, то такі є безпідставними, оскільки відповідач поніс витрати, пов'язані з організацією виконавчих дій, а тому відсутні підстави для її скасування.

Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інтанції, колегія суддів виходить з наступного.

Ч.1 ст.46 КАС України передбачено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Згідно з ч.3 цієї статті відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

П.7 ч.1 ст.4 КАС України передбачено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Крім того, відповідно до ст.6 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Згідно з Інструкцією з порядку примусового виконання рішень органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).

Ч.3 ст. 287 КАС України передбачає, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

Аналізуючи вищенаведені правові норми, колегія суддів звертає увагу на те, що у спірних правовідносинах необхідно мати на увазі, що в цій категорії справ відповідачами можуть бути лише перераховані органи державної виконавчої служби у зв'язку з тим, що структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, відділи примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - не визначені Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах.

Враховуючи те, що наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним, судам, у разі подання позовної заяви до державних виконавців або інших посадових осіб органів державної виконавчої служби чи до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, необхідно за правилами ст.48 КАС України здійснювати заміну первинного відповідача на належного - відповідно Державну виконавчу службу України, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, або, у разі наявності заперечень позивача, залучати вказаний орган як другого відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, у спірних правовідносинах відповідачем є відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, тобто неналежний відповідач, оскільки з урахуванням викладених вище правових положень, належним відповідачем у цій справі має бути управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, структурним підрозділом якого є відділ примусового виконання рішень.

Разом з тим, суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, не звернув на цю обставину уваги, а тому дійшов передчасного висновку.

Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції позбавлений можливості здійснювати заміну неналежного відповідача чи залучати його як другого відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні адміністративного позову пред'явленого до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області необхідно відмовити, у зв'язку з пред'явленням позову до неналежного відповідача.

Колегія суддів звертає увагу на те, що це не позбавляє позивача права на звернення до суду до належного відповідача за захистом свого порушенного права.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення суду необхідно скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст.ст.242, 243, 250, 271, 272, 287, 308, 310, 317, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області задовольнити частково.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 січня 2018 року у справі №819/1977/17 скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий- суддя О. І. Мікула Судді: О. Б. Заверуха В. Я. Качмар