Постанова № 74485486, 05.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/2144/15 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Кузьменка В.В., Степанюка А.Г., секретаря Антоненко К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2018 року за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування Рішення та Інкасових доручень (розпоряджень), -

В С Т А Н О В И В :

Предметом адміністративного позову у даній справі є визнання протиправними та скасування Рішення Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області №331/10/16-12-25-12 від 04.02.2015 року, інкасових доручень (розпоряджень) Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області: №31, №32, №33, №34, №35, №36 від 04.02.2015 року, №41, №42, №43, №44, №47, №49, №50 від 05.02.2015 року щодо стягнення відповідно до нього плати за користування надрами для видобування природного газу та податкового боргу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2015 року, залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області задоволено; визнано протиправним та скасовано Рішення Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області №331/10/16-12-25-12 від 04.02.2015 року; визнано протиправними та скасовано інкасові доручення (розпорядження) Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області: №31, №32, №33, №34, №35, №36 від 04.02.2015 року, №41, №42, №43, №44, №47, №49, №50 від 05.02.2015 року, оформлені на підставі Рішення Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області №331/10/16-12-25-12 від 04.02.2015 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 червня 2017 року касаційну скаргу Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області задоволено частково; Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.04.2015 року та Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2015 року у справі № 826/2144/15 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2018 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Рішенням Начальника Карлівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків від 04.02.2015 року №331/10/16-12-25-12, відповідно до пункту 32 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу стягненням безготівкових коштів Позивача.

На підставі зазначеного Рішення Відповідачем оформлено та направлено обслуговуючому банку Позивача Інкасові доручення (розпорядження) від 04.02.2015 року №№31, 32, 33, 34, 35, 36 та від 05.02.2015 року №№41, 42, 43, 44, 47, 49, 50 на загальну суму 259191717,65 грн.

Згідно з частиною п'ятою ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Як зазначено в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 06 червня 2017 року, відповідно до наявного у матеріалах справи Акта проведення звіряння розрахунків з Токмацькою ОДПІ ГУ ДФС (Чернігівське відділення) від 03.02.2015 року № 20657-20 позитивне сальдо розрахунків з бюджетом на користь Позивача за даними податкового органу склало 0,0 грн.; Акти з Мелітопольською ОДПІ ГУ ДФС (Веселівське відділення) № 391-20 та № 393-20 складено 05.02.2015 року, тобто після прийняття Відповідачем рішення про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу платника податків від 04.02.2015 року, що не було досліджено судами першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до п. 59.1. ст. 59. Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п.п. 95.1.-95.4. ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі; стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги; стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику; контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015 року, підрозділ 10 Інші перехідні положення розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України доповнено, зокрема пунктом 32 такого змісту: «Тимчасово, до 1 липня 2015 року, встановити, що у випадках, коли податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у встановлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках, здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду за умови, якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань; у таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до п.п. 12.1., 12.2. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за №377/8976 (надалі - Інструкція), в чинній час прийняття оскаржених Позивачем інкасових доручень (розпоряджень) Відповідача редакції, органом стягнення (стягувачем) податкового боргу, простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) відповідно до статті 41 Податкового кодексу України та статті 17 Бюджетного кодексу України є органи державної податкової служби; стягувач ініціює стягнення коштів у випадках, визначених пунктом 12.1 цієї глави, з рахунків платників податків/суб'єктів господарювання на підставі рішення суду.

Згідно з п. 12.4. Інструкції в цій же редакції, зокрема у реквізиті «Призначення платежу» інкасового доручення (розпорядження) стягувач зазначає назву, дату видачі та номер (якщо він присвоєний) судового рішення. Судове рішення, на підставі якого оформлено інкасове доручення (розпорядження), банку не подається.

Отже, приписами Інструкції передбачено порядок оформлення органом стягнення інкасових доручень (розпоряджень) щодо списання коштів за рішенням керівника контролюючого органу на підставі саме відповідного рішення суду.

Проте, будь-яке відповідне рішення суду прийнято не було, що визнано в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представниками Сторін.

А відповідно до частини першої ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Більш того, як вбачається з Актів проведення звіряння розрахунків з Токмацькою ОДПІ ГУ ДФС (Чернігівське відділення) від 03.02.2015 року № 20657-20 та з Мелітопольською ОДПІ ГУ ДФС (Веселівське відділення) № 391-20 та № 393-20 від 05.02.2015 року, ними не підтверджується наявність визначених податковим законодавством підстав для стягнення коштів Позивача за рахунок готівки, що йому належать та/або коштів з його рахунків у банках.

Крім того, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені інкасові доручення (розпорядження) підлягають перевірці на їх правомірність, а саме: прийняття їх з підстав, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений податковим законодавством України, тому як вони породжують для платника податків негативні юридичні наслідки, тому як згідно з п. 1.4. Інструкції, інкасове доручення (розпорядження) - розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача (контролюючого органу) до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Такий висновок викладено в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2016 року у справі №826/2592/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Державної податкової інспекції у Рожнятівському районі Головного управління державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування Рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків та інкасових доручень.

Відповідно до частини другої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, вимоги якої Відповідачем не виконано.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржені Позивачем Рішення та Інкасові доручення (розпорядження) Відповідача є протиправними і підлягають скасуванню.

Згідно зі ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення, а Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Постанову складено в повному обсязі 05.06.2018 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Кузьменко В.В.

Степанюк А.Г.